Інші

Діяльність української міліції у 2012 році: "Дотримання права на приватність"

22.04.13

        Право на приватне життя – це система гарантій захисту прав людини, яка включає охорону таємниці телефонних розмов, особистих письмових документів і листування, таємниці інтимного та іншого сімейного життя, способу існування; заборону щодо збирання та розповсюдження інформації про особисте життя людини без її згоди; протидію свавільному втручанню державних органів та сторонніх осіб в житло людини та її життя.

      Стаття 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950), учасницею якої Україна є з 1997 року, гарантує кожному право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органам державної влади заборонено втручатись у реалізацію цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

      Стаття 17 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права (1966) вказує, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його життя або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання чи таких посягань.

      Поняття приватності на сьогодні не є властивим для нашого законодавства, але з урахуванням поширеності вживання цього поняття в міжнародних нормативно-правових актах, Інтернеті, різноманітних правозахисних виданнях, виникає питання необхідності його правового закріплення в системі українського законодавства.

      Забезпечення повноцінної охорони приватного інтересу фізичної особи та убезпечення її від втручання ззовні можливе лише за умови закріплення приватності як окремого особистого немайнового права. До єдиного права на приватність слід віднести такі права:

- мати свою приватність;

- самому визначати свою приватність;

- ознайомлювати інших осіб з обставинами свого (приватного) особистого життя;

- дозволяти та забороняти втручатися у свою приватність;

- зберігати в таємниці обставини своєї приватності;

- вимагати захисту права на приватність.

 

     На сьогодні головні ідеї приватності реалізуються через сукупність окремих немайнових прав та суміжних правових понять.

       Цивільний кодекс України (статті 31, 32) вказує:

       «Фізична особа має право на особисте життя.

       Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження в таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».

        Право на приватність можна вважати одним із ключових у системі захисту прав людини. Хоча метою статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950) є, головним чином, захист особи від свавільного втручання з боку державних властей, ця стаття змушує державу не тільки утримуватися від такого втручання, а й забезпечити захист людини від нього. До негативного зобов’язання додається також позитивне, яке є необхідним для дійсної поваги особистого життя.

       На виконання цього позитивного зобов’язання в Україні діють норми Кримінального кодексу. Зокрема, статті 162, 163 Кримінального кодексу України передбачають кримінальну відповідальність за:

- незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян; такі ж дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування;

- порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер; такі ж дії, вчинені щодо державних чи громадських діячів або вчинені службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.

       Норми, що встановлюють правову охорону особистого життя людини, нині є в конституційному, кримінальному, адміністративному, цивільному, сімейному, інформаційному та інших галузях законодавства України. Їх положення знайшли своє відображення в Конституції України, в статті 3 якої зазначається: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Декларуючи цінність особистості, держава і право беруть під охорону всі правомірні прояви індивідуальності людини.

       Конституція України відповідно до статей 30-32 наділяє фізичну особу широким спектром суб’єктивних прав і юридичних гарантій, спрямованих на забезпечення недоторканності особистого і сімейного життя, житла, таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

       Також у частині 2 статті 32 Конституції України закріплене обмеження інформаційної діяльності з даними про особу та іншою конфіденційною інформацією щодо особистого життя людини.

       Вказані права, як і інші права та свободи людини, відповідно до частини 2 статті 22 Конституції, є невідчужуваними та непорушними і, відповідно до статті 55, захищаються судом чи іншими правовими способами. В Основному законі України встановлюються також певні обмеження вказаних прав, зокрема такі обмеження, відповідно до частини 2 статті 64, можуть встановлюватися в умовах воєнного або надзвичайного стану .

       В ряді нормативних актів визначені правові засади легального втручання в особисте життя в процесі розслідування кримінальних справ та здійснення оперативно-розшукової діяльності, зокрема в Кримінальному процесуальному кодексі України,   законах України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», указах Президента України «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю», «Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян» та інших.

       Таким чином, процесуальне законодавство та законодавство про боротьбу зі злочинністю встановлюють правові підстави і порядок легального втручання в особисте життя людини, коли цього вимагають інтереси боротьби зі злочинністю, розслідування кримінальної справи чи встановлення істини в цивільній справі. Водночас процесуальне законодавство закладає процесуальні гарантії того, що відомості про особисте життя, отримані під час розслідування кримінальної справи чи судового розгляду цивільної справи, не будуть публічно оголошені, окрім випадків, коли вони стосуються злочинних дій.

      Якщо про спосіб, яким було здійснене втручання, заздалегідь відомо, що він порушує правові приписи, таке втручання, безумовно, є неправомірним.

       Недотримання визначених процесуальним законодавством меж втручання в особисте життя, втручання в особисте життя без належних підстав, розголошення отриманих у ході розслідування справи або проведення оперативно-розшукових заходів відомостей про особисте життя або інше порушення процесуального закону, здійснене шляхом свавільного втручання в особисте життя, створює підстави для цивільно-правової відповідальності відповідних державних органів чи службових осіб правоохоронних органів або судів згідно зі статтею 176 Цивільного кодексу  України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду»  та Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996. (http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=3&ved=0CHAQFjAJOBQ&url=http%3A%2F%2Fwww.obljust.dp.ua%2Fprob27.doc&ei=HnO3UOHoMJDMsgaZ2IAY&usg=AFQjCNH_dL6yib_RAqsBm6F3AV0BSjiU4A&cad=rja)

       На міліцію в Україні як на державний орган виконавчої влади згідно з міжнародними та національними правовими нормами також покладене виконання як негативних, так і позитивних зобов’язань щодо забезпечення права на приватність. Зокрема, згідно зі ст. 1, 2, 3, 5 Закону України «Про міліцію» міліція має захищати права і свободи людини, виявляти до неї гуманне ставлення, її діяльність має будуватися на принципах гуманізму та поваги до особи.

       З метою виконання міліцією покладених на неї завдань законодавством України їй надаються повноваження у певних випадках обмежувати право на приватність, але, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, реалізація цього права має здійснюватися виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Асоціацією УМДПЛ стан дотримання права на приватність в діяльності міліції відслідковувався при здійсненні моніторингу засобів масової інформації, проведенні моніторингових кампаній (зокрема, кампанії «Міліція під контролем»), вивченні Єдиного державного реєстру судових рішень, у ході проведення різноманітних фокус-груп, анкетувань тощо.

       Результати вивчення стану дотримання правоохоронними органами права на приватність у 2012 році свідчать, що міліція, як і раніше, залишається одним із системних порушників цього права. Незадовільний стан дотримання права на приватність у діяльності міліції зумовлений низкою об’єктивних та суб’єктивних чинників. До таких слід віднести перш за все:

- невідповідність ряду положень нормативно-правової бази, що регламентує діяльність міліції, нормам законів і Конституції України та нормам міжнародного права;

- високий рівень корумпованості міліції;

- надмірна політизація системи МВС;

- недосконалість критеріїв оцінки діяльності органів та підрозділів міліції;

- неналежні морально-психологічні та професійні якості співробітників міліції, включаючи керівний склад МВС;

       Ігнорування міліцією права на приватне життя призводить до приниження гідності людини, стримує розвиток демократичних процедур та правової культури, перешкоджає особі реалізовувати свої інші права. Реалії сьогодення вимагають рішучих дій, спрямованих не тільки на локальні реакції з приводу порушень права на приватне життя, а й на системні зміни та створення сталої юридичної практики, якою були б унеможливлені такі порушення.

       Оскільки сфера приватного життя людини охоплює приватність територіальну, комунікаційну, інформаційну та тілесну (фізичну), доцільно окремо розглянути стан дотримання права в кожному з цих аспектів приватності.  

 

       Територіальна приватність встановлює правила вторгнення в територіальний простір особи, такий як житло та інше володіння, зокрема, салон автомобіля чи іншого транспорту, робоче місце тощо. Концепція поваги до цього права в цивілізованих країнах сформована ще в середньовіччі. У чотирнадцятому столітті британський парламентарій Вільям Пітт писав: «Найбідніша людина може знехтувати всією силою Корони. Будинок може бути хитким, дах може бути з дірками, вітер може продувати його, а дощ заливати, негода може заходити до нього. Але Король Англії не може потрапити туди – усі його сили не можуть перетнути поріг навіть зруйнованої оселі».

       Зараз кримінальний закон, встановлюючи охорону особистого життя, статтею 162 Кримінального кодексу передбачає кримінальну відповідальність за порушення недоторканності житла.

       Право на територіальну приватність захищається статтею 30 Конституції, згідно з якою кожному гарантується недоторканність житла, не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду.

        Цією ж статтею Основного закону держави передбачена можливість застосування іншого, встановленого законом порядку проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, але лише у невідкладних випадках, пов’язаних із:

- врятуванням життя людей та майна;

- безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

       Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачена також можливість негласного  проникнення  до житла чи до іншого володіння особи з метою здійснення оперативно-розшукових заходів по боротьбі зі злочинністю, але таке проникнення також може здійснюватися лише за рішенням суду та в порядку, передбаченому законом. У будь-яких інших випадках проникнення до житла чи до іншого володіння особи заборонено.

       Членами Асоціації УМДПЛ протягом останніх трьох років щорічно проводилися дослідження стану дотримання фундаментальних прав людини, у тому числі права на недоторканність житла та іншого володіння особи при здійсненні міліцією заходів боротьби з незаконним обігом зброї, боєприпасів, вибухових речовин, наркотиків та інших заборонених до обігу предметів. У минулому та у поточному роках з цих питань проведені відповідні громадські експертизи, результати яких показали, що покращання стану дотримання права людини на територіальну приватність не спостерігається. Як і раніше, переважна частина вилучень заборонених до обігу предметів здійснюється правоохоронними органами з порушенням права людини на недоторканність житла чи іншого володіння особи.

       У діяльності ОВС продовжує існувати практика несанкціонованого проникнення до житла, проведення в них огляду з метою вилучення заборонених до обігу предметів. Іноді такі дії здійснюються без будь-якої мотивації, без наявності невідкладних випадків, передбачених Конституцією, в окремих випадках такі проникнення здійснюються з незаконним застосуванням сили.

 

       «Міліціонери  прийшли по наркотики і побили господаря» (веб-сайт інформаційного агентства УНІАН)

       «У Маріуполі Донецької області стосовно двох працівників міліції, які побили чоловіка, порушено кримінальну справу. Міліціонери  разом зі своїм знайомим (колишнім працівником органів внутрішніх справ) зайшли у двір приватного будинку для проведення обшуку. Проте законних підстав на проведення обшуку оперуповноважений і його знайомий не мали. На прохання 30-річного мешканця будинку показати відповідні документи, міліціонери відповіли агресією. В результаті завдання ударів чоловік одержав множинні травми голови, які, згідно з висновком судмедекспертів, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Стосовно колишніх працівників міліції прокуратурою Маріуполя було порушено кримінальну справу за перевищення службових повноважень».http://www.unian.ua/news/522472-militsioneri-priyshli-po-narkotiki-i-pobili-gospodarya.html

       «На Тернопільщині міліціонери катували підозрюваного» (Інтернет-видання «ZIK»)

       «Прокуратурою Тернопільської області направлено до суду кримінальну справу стосовно трьох оперуповноважених сектора карного розшуку одного із райвідділів міліції за катування, порушення недоторканості житла, перевищення службових повноважень, вчинені за попередньою змовою групою осіб. Виконувач обов’язків начальника сектора карного розшуку одного із райвідділів міліції, разом із двома працівниками цього ж сектора райвідділу, з метою перевірки на причетність жителя одного із сіл району до скоєння крадіжки, зайшли на територію його будинку. Дізнавшись, що чоловіка немає вдома, без постанови суду міліціонери проникли до будинку, літньої кухні, підвалу, горища та інших приміщень господарського призначення, де безпідставно, без складання протоколу та без участі понятих провели там обшук».    http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=22&ved=0CDcQFjABOBQ&url=http%3A%2F%2Fzik.ua%2Fua%2Fnews%2F2012%2F03%2F01%2F336832&ei=Km6_ULrtEovgtQb2s4CoCw&usg=AFQjCNEMZ34Ww7foCwsZJaTbkJtYaFG4Qg&cad=rja

 

       Несанкціоновані проникнення до житла та проведення в них оглядів, які в переважній більшості випадків по своїй суті є обшуками, правоохоронці часто виправдовують нібито отриманням згоди на такі дії з боку володільця приміщення. Але такі проникнення, огляди та вилучення предметів здійснюються за відсутності невідкладних випадків, передбачених Основним законом, а тому є підстави вважати їх протиправними та такими, що порушують право територіальної приватності.

       Продовжує викликати занепокоєння проблема системного порушення правоохоронцями права територіальної приватності щодо іншого володіння особи. Згідно зі статтею 30 Конституції України проникнення без вмотивованого рішення суду не допускається не лише до житла, а й до іншого володіння особи. Пленум Верховного Суду України з посиланням на норми міжнародного права Постановою від 28.03.08. № 2 дав визначення понять «житло» та «інше володіння». Згідно із зазначеною Постановою до іншого володіння особи, несанкціоноване проникнення до якого та проведення в ньому огляду чи обшуку без вмотивованого рішення суду не допускається, віднесено приватні земельні ділянки, підсобні приміщення, офіси, автомобілі тощо. Проте несанкціоновані проникнення до цих інших володінь особи в діяльності міліції мають масовий характер.

       Особливо непокоїть стан дотримання територіальної приватності щодо приватних автомобілів, факти незаконного проникнення до яких з метою здійснення оглядів та обшуків набувають значних масштабів.

       Утім, одна з причин, які зумовлюють масові несанкціоновані огляди та обшуки автомобілів – недосконалість національного законодавства. Річ у тім, що ряд законів України всупереч статті 30 Конституції дозволяють міліції здійснювати огляди автомобілів без дозволу суду, не визначаючи межі цих оглядів (оглянути колеса, заглянути у вихлопну трубу чи здійснити несанкціоноване проникнення в салон).

       Зокрема, відповідно до статті 8 Закону від 15.02.1995 року № 62 «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» посадовим особам органів МВС і СБУ для правомірності здійснення огляду транспортного засобу, вантажу, що в ньому знаходиться, особистих речей водія і пасажирів без дозволу суду достатньо заяви, повідомлення або інформації компетентних органів про правопорушення, пов’язане з незаконним обігом наркотичних засобів. Виходячи зі змісту цієї норми, зрозуміло, що при бажані правоохоронців практично кожен транспортний засіб під надуманими підставами може бути оглянутий, і кожне таке порушення права територіальної приватності буде виправдане.

       Несанкціоновані огляди транспортних засобів без визначення меж цих оглядів дозволені також пунктом 6 частини 1 статті 11 Закону України «Про міліцію», положеннями статті 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення та іншими нормами законодавства, що створює протиріччя при їх застосуванні. Такі обставини протиправно використовуються міліціонерами для проникненнях без вмотивованого рішення суду на приватні земельні ділянки, в офіси, склади, транспорт тощо.

       З огляду на зазначене, назріла потреба відповідного звернення до Конституційного Суду України за роз’ясненнями щодо відповідності вищевказаних норм статті 30 Конституції України та ініціювання приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів права. Крім того, в українському законодавстві відсутнє юридичне визначення поняття «інше володіння особи», що також потребує відповідного законодавчого врегулювання.

       Слід зазначити, що співробітники міліції не тільки використовують колізії українського законодавства для реалізації своїх намірів проникнути до автотранспортного засобу, а в окремих випадках відверто діють усупереч усім нормам національного права. До таких випадків слід віднести, зокрема, самовільне проникнення співробітників міліції до автомобілів та керування ними до місць зберігання в разі тимчасового затримання транспортного засобу. Стаття 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що в разі тимчасового затримання транспортного засобу шляхом його доставляння на спеціальний майданчик чи стоянку, таке доставляння має здійснюватися за допомогою евакуатора. Виключно за допомогою евакуатора таке доставляння регламентує «Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках» (затверджений постановою КМУ від 17.12. 2008 року № 1102). Проте співробітники міліції вимоги зазначених законодавчих актів системно і неприховано ігнорують, порушуючи право територіальної приватності, як правило, у сукупності з порушеннями інших основоположних прав людини.

 

        Широкого розголосу набув відеоматеріал випуску новин телеканалу НТН (http://roadcontrol.org.ua/node/1545), у яких кілька працівників ДАІ застосовують фізичну силу та спеціальні засоби (наручники) до беззбройного водія, який не чинив міліціонерам жодного опору.

Після того, як водій пред’явив свої документи, він захотів сісти до власного автомобіля, а працівники ДАІ не дозволили йому цього зробити, напавши на нього та застібнувши наручники. У подальшому співробітники затримали та доставили водія до районного відділу міліції, а його автомобіль обшукали. Відповідно до повідомлення на офіційному сайті МВС (http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/p ... cle/768753) "машину доставили на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів".

       Таким чином, працівники ДАІ, самовільно проникнувши до чужого автомобіля, проігнорували вимоги чинного законодавства,  за що передбачається кримінальна відповідальність за статтею 162 Кримінального кодексу України.

       Зухвала поведінка правоохоронців викликала у громадян обурення та занепокоєння, у зв’язку з чим до органів державної влади були спрямовані численні звернення з вимогою провести належне розслідування за фактом порушення недоторканності іншого володіння особи. http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=10&ved=0CHMQFjAJ&url=http%3A%2F%2Froadcontrol.org.ua%2Fforum%2Fviewtopic.php%3Ff%3D21%26t%3D22901&ei=DJy4UKGVAcnatAaE04HoCA&usg=AFQjCNG4dO7xp64PLiLD6cvdRte1xQWVNw&cad=rja

       «Трьох міліціонерів судять за шахрайство і тортури» (Інформаційне агентство УНІАН)

       «У Пролетарському районному суді Донецька тривають слухання у кримінальній справі стосовно трьох співробітників Моспінського міського відділення міліції. Для перевірки заяви про крадіжку металу в дачному співтоваристві на місце події була направлена група у складі трьох працівників міліції. На території дачного співтовариства співробітники міліції зупинили перший-ліпший автомобіль. Правоохоронці незаконно обшукали автомобіль і особисті речі громадян, після чого їх затримали і доставили в Моспінське міське відділення міліції. Затриманих ізолювали в окремому кабінеті і, застосовуючи до них незаконні методи психологічного і фізичного впливу, змушували зізнатися у скоєнні крадіжки металевих листів з території дачного співтовариства. Крім того, реалізовуючи спробу заволодіння грошовими коштами шляхом обману, не реєструючи факту крадіжки, не проводячи офіційної перевірки достовірності даної заяви і не повідомляючи Пролетарське районне відділення міліції, співробітники Моспінського відділення міліції вимагали від невинних затриманих громадян грошову винагороду в розмірі 8 тис. грн за непритягнення до кримінальної відповідальності». http://www.unian.ua/news/523182-troh-militsioneriv-sudyat-za-shahraystvo-y-torturi.html

 

       Комунікаційна приватність полягає в таємниці кореспонденції, телефонних розмов, електронної пошти, дотримання правил зняття інформації з каналів зв’язку тощо. Закріплення права людини на цей вид приватності відбулось задовго до створення сучасних інформаційних комунікацій, Так, у 1361 р. мирові суди Англії вже сформували прецедентне право на арешт осіб за підслуховування та підглядання.

       У нашій сучасній державі покарання за порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, передбачене статтею 163 КК України.

        Цивільне процесуальне законодавство встановлює певні правила оголошення особистого листування та особистих телеграфних повідомлень. Згідно зі статтею 187  ЦПК України, вони можуть бути оголошені у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, між якими це листування і телеграфні повідомлення відбувалися. В іншому разі таке листування і телеграфні повідомлення оголошуються та досліджуються у закритому судовому засіданні.

       Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та  іншої  кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігання злочину чи для з’ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (стаття 31 Конституції України).

       До порушень права людини на комунікаційна приватність у діяльності міліції слід віднести несанкціоноване зняття інформації з каналів зв’язку, зняття аудіо- або відеоінформації в житлі та іншому володінні особи, контроль телеграфно-поштової кореспонденції тощо.

       Згідно з діючим законодавством оперативним підрозділам при здійснені оперативно-розшукової діяльності дозволено:

- знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації (пункт 9 частини 1 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність);

- контролювати шляхом відбору за окремими  ознаками телеграфно-поштові відправлення (пункт 10 частини 1 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність).

       Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод фізичних та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий та тимчасовий характер і можуть застосовуватися лише за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також у випадках, передбачених законодавством  України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства (частина 5 статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність).

       Незважаючи на жорсткість конституційних та законодавчих вимог щодо підстав та порядку обмеження права на комунікаційну приватність, порушення цього права має системний характер. Генеральний прокурор України Віктор Пшонка у своєму інтерв’ю (http://mair.in.ua/interview/show/id/904) на запитання: «Які, на ваш погляд, основні проблеми оперативно-розшукової діяльності?», заявив: «Однією з проблем є низька ефективність виконання вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» і, в першу чергу, відповідними підрозділами МВС України. При постійному, з року в рік, зростанні кількості отриманих дозволів суду на проведення оперативно-технічних заходів, використано як докази матеріали стосовно кожної дев’ятої особи. З понад 48 тис. оперативно-розшукових справ категорії “Захист” закрито за реабілітуючими підставами кожну восьму, а із заведених підрозділами Департаменту боротьби з економічною злочинністю – кожну п’яту. Тому, як не прикро, логічними є й невтішні наслідки цієї роботи: на 45 тис. збільшилася кількість нерозкритих крадіжок; зменшилася кількість виявлених злочинів у сфері економіки; майже на 200 менше, а всього у 12 регіонах країни, викрито фактів хабарництва; на 9 відсотків зменшилася кількість виявлених злочинів у сфері обігу наркотичних засобів. Разом із тим виникають питання, чи за належних підстав отримана така кількість дозволів на проведення оперативно-технічних заходів, чи дотримуються вимоги закону при здійсненні оперативно-розшукової діяльності? Така ж негативна тенденція спостерігається і в діяльності Служби безпеки України».

       Численні публікації в засобах масової інформації свідчать, що в поточному році вектор порушень права на комунікаційну приватність змістився у політичну площину.

 

       «Журналісти підозрюють, що напередодні конгресу газетярів влада прослуховувала їхні телефони» (Інтернет-видання «Тиждень»)

       «Журналісти підозрюють, що напередодні акції "Стоп цензурі!" на Всесвітньому газетному форумі телефони журналістів-учасників прослуховувалися. Про це повідомив журналіст Мустафа Найєм в ефірі "5 каналу". "Про цю акцію знало чотири людини. І ми ніякі деталі не обговорювали ні з ким більше. Всі ці чотири людини, яким я довіряю як своїм батькам, – зазначив він. – Але ми це обговорювали по телефону. У нас є всі підозри, що прослуховуються наші телефони", – додав Найєм». http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&ved=0CC8QFjAA&url=http%3A%2F%2Ftyzhden.ua%2FNews%2F59218&ei=v3i4UIXfB8fNsgbZgoHIBA&usg=AFQjCNEmYOfJHe0SdgjLBOdD628_4Xtz9A&cad=rja

       «Дружина Луценка заявила про прослуховування телефонних розмов із чоловіком» (інформаційний портал «Ukranews»)

       «Дружина колишнього Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка Ірина заявила про прослуховування телефонних розмов чоловіка. Про це вона сказала журналістам. "Юра (Луценко) у колонії має право на телефонні розмови. Ніде не написано, що він не може говорити про соціально-політичне життя чи політику. Вже пройшло 2 дні, як я передала йому картки (телефонні), і він може дзвонити по телефону . Але щойно я починаю говорити  про БЮТ, про "Батьківщину", про Турчинова, Яценюка – телефон тут же обривається ", - сказала вона. З її слів, представник пенітенціарної служби попередив Луценка, що всі його розмови прослуховуються. "Співробітник пенітенціарної служби сказав йому (Юрію Луценку): всі ваші розмови слухаються, не говоріть про вибори, про політику", - сказала вона. Ірина також зазначила, що правоохоронці стежать за тим, з ким Луценко спілкується, про що і коли, а після цього приходять до нього і розпитують про теми. Крім того, вона повідомила, що в неї вже було три побачення з чоловіком, з яких перші два пройшли нормально, а на третьому виникали різні перешкоди їхній нормальній розмові».  http://ukranews.com/uk/news/ukraine/2012/09/07/78374

       «Власенко заявив, що за ним стежать» (інформаційний портал «Ukranews)

       Захисник екс-прем’єра Юлії Тимошенко Сергій Власенко заявив, що за ним стежать спецслужби. "У мене є так традиція: я десь раз на місяць направляю запити в усі правоохоронні органи, а вони всі "чесно" пишуть, що нічого не відбувається. Я запитую, чи є у відношенні мене ОРД (оперативно-розшукові дії), а вони пишуть, що нічого немає. Тільки в мене батарея на телефоні розряджається години за три. Це, знаєте, такий яскравий симптом, що в тебе телефон слухають", - сказав він. "У мене в пошту вони залазять десь раз на тиждень. Є періоди, коли не можу зайти зі свого комп’ютера у свою пошту. Це яскрава технічна ознака, що тобі зламують пошту. У мене розсилання якісь автоматичні відбуваються в моїй пошті", - підсумував Власенко. Він нагадав керівництву служби безпеки, що він "поки народний депутат, якщо хтось не пам’ятає». http://ukranews.com/uk/news/ukraine/2012/08/21/77290

       «Дочка Тимошенко заявила про стеження: її пошту зламали, а також прослуховують телефони» (інформаційний портал «Ukranews»)

       «Дочка колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко Євгенія заявляє про злом невідомими її електронної пошти і прослуховування телефонних розмов її і рідних. "Влада не знає, як зупинити мою діяльність, направлену на відновлення справедливості щодо моєї матері, яку режим незаконно позбавив волі. Мої телефони і телефони рідних прослуховуються, і вже довгий час за нами ведеться спостереження", заявила Євгенія. Дочка Тимошенко припускає, що електронну пошту зламали, щоб дізнатися про її подальші плани».http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=rja&sqi=2&ved=0CCwQFjAA&url=http%3A%2F%2Fukranews.com%2Fuk%2Fnews%2Fukraine%2F2012%2F07%2F31%2F75877&ei=GLLAUPqtG4iVswas3YBY&usg=AFQjCNG-Xt1Bkveb9Re0tB7kAAsQzkLpuQ

       Аналогічні заяви робить лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок: «Я вже неодноразово помічав за собою зовнішнє стеження. Останній раз – під час візиту на Закарпаття та участі у вшануванні Карпатської України. Перед тим минулого року авто спостереження чергувало прямо перед моїм помешканням у Львові. Я вже не кажу, що неможливо говорити по телефону – слухають постійно. Хоча був кумедний випадок: 15 років тому я очолював Федерацію Українського Рукопашу Гопак у Львівській області. Тепер цю громадську організацію "трясуть" на предмет зв’язків із Тягнибоком». http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=38&ved=0CGEQFjAHOB4&url=http%3A%2F%2Fwww.tyahnybok.info%2Fdiyalnist%2Fkomentari%2F028892%2F&ei=ZYq4UP61OcmztAbhoYBA&usg=AFQjCNHe65suNC1TrQARKlATN59O7HjoUw&cad=rja

 

       Публікації у засобах масової інформації свідчать, що порушення  права на комунікаційну приватність допускаються міліцією із суто комерційних інтересів або навіть для зведення особистих рахунків.

       «Черкаська міліція культивує свавілля?» (Інтернет-видання «Ремарка»)

       «За словами керівника охоронної фірми ПП «Щит-1» Дмитра Ірініна, міліціонери Черкащини здійснюють суцільні перевірки діяльності його бізнесу, обшуки, цілодобове прослуховування телефону, переслідування працівників його фірми та навіть застосування фізичної сили до людей, які з ним спілкуються. Зокрема, Дмитро Ірінін стверджує, що заступник начальника УМВС в Черкаській області Леонід Бойко, використовуючи своє службове становище, віддає неправомірні накази, які спрямовані на тиск правоохоронних органів на роботу приватних структур та порушують права людини. http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=60&ved=0CHAQFjAJODI&url=http%3A%2F%2Fwww.remarka.net.ua%2Ftemy%2Fahtung%2F1315-cherkaska-milicija-kultyvuje

svavillja.html&ei=lY24UNTdJcqRswa65oDgCA&usg=AFQjCNGWYIHFgxKv2Kbq2xEmD1jhgOYa9A&cad=rja

 

       Подібні, відверто незаконні наміри міліції посягати на комунікаційну приватність громадян, стають особливо небезпечними, зважаючи на розширення технічних можливостей правоохоронців в отриманні інформації з телекомунікаційних мереж.

       «У міліції є можливість читати листування користувачів Skype» (веб-сайт «LegaLaid”)

«В Україні правоохоронні органи можуть одержати дані про спілкування абонентів Інтернету по Skype. Про це виданню Forbes повідомив генеральний директор «Датагруп» Олександр Данченко. Вся особиста інформація користувачів та особисте листування зберігається на серверах служби Skype і може бути надана правоохоронним органам у разі законно оформленого запиту або за рішенням суду. Реєстрація в системі – де-юре користувач погоджується з умовами політики безпеки і тим самим дозволяє передавати особисті дані або листування третім особам. «Весь світ перейшов у фазу активного спілкування в мережі Інтернет і цілком логічно, що правоохоронні органи також «вийшли в мережу». Раніше прослуховувалися телефони, а зараз – Skype», – стверджує О.Данченка. За його словами, оператор співпрацює зі спецслужбами та правоохоронними органами в рамках правового поля. «Якщо до нас надходить оформлений відповідно до вимог законодавства України запит, ми, звичайно ж, на нього реагуємо».   http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=48&ved=0CGMQFjAHOCg&url=http%3A%2F%2Flegalaid.ua%2Fu-militsiji-je-mozhlyvist-chytaty-lystuvannya-korystuvachiv-skype-2%2F&ei=WYy4UIbVA8Xesgbs6oGgBw&usg=AFQjCNEyP69aDmCVrxFXNgO6FctnNtzicA&cad=rja

       «Відповідно до пункту 3 політики конфіденційності Skype, сервіс і його партнери можуть надавати особисті дані, зміст розмов та/або трафік даних користувачів у відповідь на законний запит органів судової влади або правоохоронної системи. Крім того, миттєві повідомлення, передані користувачем, будуть зберігатися протягом 30 днів, якщо інший термін не буде затребуваний представниками держорганів. З моменту створення служба відеозв’язку Skype була серйозним бар’єром, що перешкоджає правоохоронним органам у проведенні стеження. Використовуючи різні механізми шифрування протягом декількох років Skype залишався одним із небагатьох сервісів, перехоплення даних якого був практично неможливим. Однак навесні поточного року в мережі почали з’являтися повідомлення про те, що корпорація Microsoft переробляє архітектуру Skype, зміни в якій дозволять правоохоронним органам "підключатися" до розмов користувачів служби». http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=50&ved=0CHMQFjAJOCg&url=http%3A%2F%2Farattaukraine.com%2Fnews_ua.php%3Fid%3D17969&ei=WYy4UIbVA8Xesgbs6oGgBw&usg=AFQjCNHQSD2mDUYQJOl6B1oMXVixNXGrMg&cad=rja

       «Алло, вас… прослуховують?» (громадсько-правовий тижневик «Іменем закону»)

       «Останнім часом у ЗМІ поширилася інформація про те, що Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації (ДССЗЗІ) запропонувала внести зміни до закону України «Про телекомунікації». Головна мета законопроекту випливає з його назви: «Про внесення змін до Закону України «Про телекомунікації» щодо вдосконалення порядку отримання правоохоронними органами інформації про споживачів телекомунікаційних послуг та надані телекомунікаційні послуги й порядку придбання ідентифікаційних телекомунікаційних карток споживачами». Як на це відреагує Верховна Рада, поки що спрогнозувати важко».http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=40&ved=0CG8QFjAJOB4&url=http%3A%2F%2Fimzak.org.ua%2Farticles%2Farticle%2Fid%2F2544&ei=ZYq4UP61OcmztAbhoYBA&usg=AFQjCNFG9Iwa5wsqCh9sLhm2LLBmdFmDEw&cad=rja

       У разі прийняття зазначених змін створюються передумови для здійснення тотального контролю за приватним життям громадян. Не може залишитися поза увагою і активізація діяльності міліції щодо  придбання спеціальних технічних засобів отримання інформації.

       Міністерство внутрішніх справ України 9-27 серпня за результатами тендерів уклало низку угод на придбання обладнання та спеціальних автомобілів на 60,90 млн грн. Придбано 54 задньоприводні кросовери «Ssang Yong Rexton», обладнані радіостанціями Vertex VX-2100, системою супутникового позиціювання типу Дрозд-М1, відеокамерами й відеореєстраторами Smarty та мобільними комп’ютерами. Аналогічним устаткуванням мають бути обладнані 20 автобусів Богдан А202.10 і вісім автобусів ПАЗ 4234, придбані по 400 тис. грн для перевезення бійців МВС.   

        Також придбано техніку для виявлення засобів прослуховування та захисту інформації. http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=51&ved=0CC8QFjAAODI&url=http%3A%2F%2Fnews.chortkiv.net.ua%2Fmilitsiya-do-vyboriv-zakupyla-spetstehniky-ta-spetszasobiv-na-70-miljoniv-dlya-zahystuvybortsiv%2F&ei=lY24UNTdJcqRswa65oDgCA&usg=AFQjCNE79cL0qAmVsUAGjTm2oZrkwzlhaw&cad=rja

 

       Разом із тим, необхідно відмітити й позитивні тенденції в державній політиці щодо  захисту приватного життя особи.

       Так, у новому Кримінально-процесуальному кодексі прописана норма, за якою правоохоронні органи, що проводили негласні слідчі дії стосовно громадянина, зобов’язані повідомити його про це після закінчення року після цих дій. І якщо громадянин вважатиме, що його права при цих діях були порушені, він зможе подати в суд на правоохоронні органи. Це такі негласні слідчі дії, як прослуховування телефону, зняття інформації з комп’ютера тощо, часто пов’язані з порушенням конституційних прав громадян.

       Ця новела в КПК дозволяє громадянинові, якщо він не був викритий у злочині, після отримання повідомлення розпочати розробляти питання про відшкодування завданої йому шкоди за порушення таємниці його особистого життя. Це змусить правоохоронні органи більш розсудливо підходити до питання застосування подібних заходів. У новому КПК чітко прописані обставини, за яких правоохоронні органи можуть проводити негласні слідчі дії.

       Суттєвою відмінністю нового КПК від старого є те, що в новий КПК інтегрована ціла Глава (21), що регламентує негласні слідчі дії, такі як прослуховування телефону і т.ін. Ці дії часто пов’язані з порушенням конституційних прав громадян. Оперативно-розшукова діяльність залишалася і залишається таємницею за сімома печатками. Із відкритих джерел суспільство ніколи не почерпне інформацію ні про форми, ні про методи, ні про тактику її проведення. Проте в новому КПК оперативно-розшукової діяльності надається певна ступінь гласності. Тож практично всі види оперативно-розшукових заходів, які раніше були секретними, – прослуховування телефону, зняття інформації з комп’ютера, засилання в злочинну групу, аудіо- та відеоконтроль, вилучення кореспонденції – знайшли відображення в новому КПК.

       У новому КПК чітко прописані обставини, за яких можна проводити негласні слідчі дії. Це можливо тільки в разі тяжких та особливо тяжких злочинів і з дозволу слідчого судді. Ініціатива у проведенні таких заходів може виходити виключно від слідчого і прокурора, які ведуть розслідування, а не від підрозділів правоохоронних органів, як зараз. Якщо в результаті прослуховування телефону, зняття інформації з комп’ютера або іншої негласної слідчої дії буде отримана інформація про інші злочини, почати кримінальне провадження за цим фактом можна буде тільки з дозволу слідчого судді.

http://www.sq.com.ua/ukr/news/suspilstvo/19.09.2012/za_novim_kpk_na_miliciyu_mozhna_bude_podati_do_sudu_za_prosluhovuvannya_telefonu/

 

        Інформаційна приватність передбачає захист персональних даних, встановлює правила збору, обробки, використання приватної інформації тощо. Повага до цього права, розмежування персональної та публічної інформації в країнах Заходу виникли досить давно. Ще у 1776 р. Парламент Швеції прийняв закон «Про доступ до публічних записів» ("Access to Public Records Act"), яким установив, що вся офіційна інформація має використовуватись у передбачених законом напрямках.

       Стаття 32 Конституції України вказує, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

       Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

       Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

       Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої  інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

       Порушення недоторканності приватного життя, яке полягає в незаконному збиранні використанні або поширенні конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширенні цієї інформації в публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації карається згідно зі статтею 182 КК України. Особисте життя постає також одним із об’єктів таких складів злочинів, як незаконне розголошення лікарської таємниці (стаття 145 КК України), розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (стаття 168 КК України), вимагання (стаття 189 КК України) тощо.

       У 2012 році працівниками міліції вчинялися дії, спрямовані на незаконне отримання конфіденційної, в тому числі і медичної інформації про осіб з наркотичною залежністю. В результаті серйозного тиску на Міністерство охорони здоров’я, медичні установи та окремих лікарів правоохоронці одержували такі дані, незважаючи на те, що це є серйозним порушенням права на інформаційну приватність.

       Мали місце й інші незаконні дії з боку міліції щодо витребування та накопичення інформації стосовно суб’єктів підприємницької діяльності з елементами персональних даних.

       Одним із компонентів захисту права людини на інформаційну приватність є право знайомитися в органах державної влади з відомостями про себе, якщо ці відомості не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

       Щорічно в органи внутрішніх справ надходить близько 50 000 заяв та скарг на неправомірні дії чи бездіяльність співробітників міліції. Процедура перевірки таких звернень полягає, зокрема, і в зборі певної інформації стосовно заявника, а іноді членів його родини, з якою він має право ознайомитися (частина 3 статті 32 Конституції України) та, при бажанні, спростувати її в судовому порядку  (частина 3 статті 32 Конституції України).

       Право автора звернення бути ознайомленим із матеріалами службової перевірки за поданою ним заявою чи скаргою передбачається нормами національного законодавства. Так, згідно із статтею 18 закону України «Про звернення громадян», особа, яка звернулася із заявою чи скаргою до органу державної влади, має право знайомитися з матеріалами проведеної цим органом перевірки, тим самим контролюючи її об’єктивність Таке право заявника закріплене і Указом Президента України від 07.02.2008р. №109 – органи виконавчої влади зобов’язані вжити невідкладних заходів щодо надання громадянинові можливості ознайомитися з матеріалами перевірки, проведеної за його зверненням.

        Зрозуміло, що право знайомитися з такими матеріалами передбачає певний механізм його реалізації. Йдеться про форми доступу до приватної інформації, одержаної стосовно автора звернення у процесі розгляду його заяви чи скарги. Суб’єкти звернення, зокрема органи внутрішніх справ, мають створити умови для реалізації цього права.

       Порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України регламентується Положенням, затвердженим наказом МВС від 10.10.2004 № 1177 (далі – Положення). Зазначене Положення не встановлює порядок ознайомлення громадян із матеріалами перевірки, а будь-який інший відомчий нормативно-правовий акт МВС, який би визначав цей порядок, наразі відсутній.

        Зазначена проблема вже висвітлювалась у звітах Асоціації УМДПЛ про результати моніторингу дотримання прав людини в діяльності міліції у 2010  та у 2011 роках, при цьому МВС України надавалися пропозиції щодо її усунення. Незважаючи на це, механізм ознайомлення громадян із результатами службових перевірок за їх заявами правоохоронним відомством не розроблений і не створений. Для створення умов, за яких особі можна відмовити в ознайомленні з матеріалами перевірки  з посиланням на статтю 31 Закону України «Про інформацію» та пункт 9.2. Положення, міліція використовує практику внесення без нагальної потреби до матеріалів перевірки відомостей про сторонню особу.

       Як і раніше, в системі МВС проводять перевірки за зверненнями громадян та ознайомлюються з їхньою приватною інформацією посадові особи, які не мають на це відповідних повноважень. Зазначені обставини також є елементом порушення права людини на інформаційну приватність. Працівники підрозділів кадрового забезпечення, до яких належать працівники інспекцій з особового складу (ІОС), згідно із законом України «Про міліцію» віднесені до працівників органів внутрішніх справ, але не наділені повноваженнями органу дізнання. Порядок розслідувань та випадки, за якими ІОС УКЗ має проводити розслідування, обмежені Інструкцією, затвердженою наказом МВС України від 06.12.1991 №552.  Положення про ІОС УКЗ, яким визначені повноваження цієї служби, було затверджене наказом МВС від 06.12.91 № 553, проте зазначений наказ на сьогодні скасований пунктом 51 Переліку, затвердженого наказом МВС від 21.10.03 № 1238.

       Таким чином, повноваження інспекції з особового складу в теперішній час ніяким нормативним документом не визначені. Незважаючи на це, підрозділами ІОС УКЗ щорічно проводиться понад 4 000 службових розслідувань та перевірок за зверненнями громадян щодо неправомірних дій співробітників міліції. Фактично ІОС УКЗ здійснює такі перевірки, не маючи на це повноважень, що суперечить частині 2 статті 19 Конституції України, ставить під сумнів легітимність перевірок та порушує право людини на інформаційну приватність.

       Як зазначалося вище, право на особисте життя в частині конфіденційності інформації про нього може бути обмежене згідно з частиною  2 статті 32 Конституції України в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

       Діяльність управлінських органів досить часто пов’язана з легальним втручанням в особисте життя, а це, у свою чергу, вимагає встановлення певних правових гарантій для фізичних осіб. Так, у частині 3 статті 5 Закону України «Про міліцію» закріплено, що міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, якщо виконання обов’язків не вимагає іншого. Подібні норми містять більшість нормативно-правових актів, що регламентують управлінську діяльність державних органів і їх посадових осіб.

       Законодавством України передбачені випадки обмеження права людини на інформаційну приватність. Зокрема, співробітникам оперативних підрозділів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності дозволено:

- порушувати  в  установленому законом порядку питання про проведення    перевірок фінансово-господарської діяльності … осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської  діяльності  індивідуально, та брати участь в їх проведенні (пункт 3 частини 1 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність);

- … з дозволу суду витребувати документи та дані, що характеризують…спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину,  джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, і забезпеченням  їх збереження та повернення у встановленому порядку (пункт 4 частини 1 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність);

- … збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка (пункт 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність);

 - здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із  застосуванням фото-,  кіно-  і  відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів (пункт 11 частини 1 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність);

- створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи (пункт 17 частини 1 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність);

       Наділяючи  посадових осіб держави повноваженнями застосовувати обмеження права людини на інформаційну приватність, законодавство в той же час передбачає гарантії дотримання законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, зокрема:

- під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається  порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження  цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть  застосовуватись лише за рішенням суду щодо особи,  в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину, та у випадках, передбачених  законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства. (частина 5 статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність);

- у випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась, …Міністерство внутрішніх справ України … зобов’язане невідкладно поновити порушені права і відшкодувати  заподіяні  матеріальні та моральні збитки в повному обсязі (частина 8 статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність);

- одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені. (частина 9 статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність);

- візуальне спостереження може проводитися з метою встановлення даних про особу та про її зв’язки в разі, коли є факти, які підтверджують, що нею готується або вчинено тяжкий злочин, для отримання відомостей, які вказують на ознаки  такого злочину, а також для  забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб,  які беруть участь у кримінальному судочинстві,  членів їх сімей та близьких родичів цих осіб (частина 15 статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність).

       Моніторинг стану дотримання міліцією права людини на інформаційну приватність в частині забезпечення законності  при його обмеженні ускладнений з огляду на обмеженість та закритість доступу до інформації щодо такої діяльності правоохоронних органів.

 

       Тілесна приватність – це фізична недоторканність особи, яка полягає в регулюванні питань приватності речей, що знаходяться при людині, тестування фізичного стану, отримання біологічної інформації про людину, генетичного матеріалу тощо.

       Гарантії тілесної приватності також відображені в Основному законі нашої держави:

       «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що  не передбачено  законодавством» (частина 1 статті 19 Конституції України).

       «Жодна людина без  її  вільної  згоди  не  може  бути  піддана медичним, науковим чи іншим дослідам» (частина 2 статті 28 Конституції України).

       Типовими і найбільш поширеними порушеннями права людини на тілесну приватність у діяльності ОВС можливо визнати:

 - існуючу практику проведення незаконних особистих оглядів громадян та ігнорування визначеної законодавством процедури їх проведення;

 - протиправне примушування громадян до проходження огляду на стан сп’яніння;

- проведення   дактилоскопіювання  громадян за відсутності передбачених для цього підстав.

       Проведення особистого огляду осіб та речей, що знаходяться при них, вилучення документів та предметів, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров’ю, передбачене пунктом 6 частини 1 статті 11 Закону України «Про міліцію». Порядок проведення особистого огляду регламентований положеннями статті 264 КУпАП.

        Згідно з законодавством особистий огляд може застосовуватися лише осіб, щодо яких є підстави для затримання й утримування в спеціально відведених для цього приміщеннях, а саме:

- підозрюваних, обвинувачуваних, розшукуваних –  під час їх затримання;

- осіб, які ухиляються від кримінального покарання – під час їх затримання;

- узятих під варту за рішенням суду – під час їх узяття під варту;

- затриманих, які вчинили адміністративні правопорушення або діяння, що підпадають під ознаки злочину – у випадках і в порядку, встановлених законодавством;

- неповнолітніх, які залишилися без опікування або скоїли суспільно небезпечні діяння – під час їх затримання для передачі законним представникам або направлення в приймальник-розподільник для дітей;

- осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють реальну небезпеку для себе і оточуючих – під час їх затримання.

       Проведення особистого огляду будь-яких інших осіб і за будь-яких інших обставин – протиправне й порушує право на тілесну приватність.

       Як зазначалось вище,  Асоціацією УМДПЛ  протягом останніх трьох років щорічно проводилася  громадська експертиза стану дотримання фундаментальних прав людини, у тому числі права на фізичну (тілесну) приватність при здійсненні міліцією заходів боротьби з незаконним обігом зброї, боєприпасів, вибухових речовин, наркотиків та інших заборонених до обігу предметів.

       Результати цих експертиз та інші джерела свідчать, що у 2012 році будь-якого покращання стану дотримання права людини на фізичну (тілесну) приватність не спостерігається. Як і раніше, переважна частина вилучення заборонених до обігу предметів здійснюється міліцією з порушенням права людини на її особисту недоторканність, а проведення особистих оглядів громадян у громадських місцях із порушеннями визначеної законодавством процедури має системний характер. На момент проведення особистих обшуків осіб у правоохоронців, як правило, відсутні підстави для їх затримання і утримування в спеціально відведених для цього приміщеннях, як того вимагають пункти 5, 6, частини 1 статті 11 Закону України «Про міліцію».

       Слід зазначити, що існуюча в міліції практика здійснення безпідставних обшуків громадян та незаконного огляду їхніх речей не в останню чергу зумовлена неконкретністю положень відомчих інструкцій МВС України  та їх очевидною невідповідністю базовим нормативно-правовим актам нашої держави – Конституції України, Закону України «Про міліцію», Кримінальному процесуальному кодексу України.

       Як правило, співробітники міліції обґрунтовують своє право проводити обшук  громадян та їх речей посиланням на пункти 238 та 239 Статуту патрульно-постової служби міліції України (далі – Статут), при цьому  наголошуючи на тому, що вони здійснюють не обшук, а «зовнішній огляд» (крім цього, правоохоронці часто вживають термін «поверхневий огляд», а також російськомовний варіант подібних дій «наружный досмотр»). В окремих випадках міліціонери дійсно вважають, що вказані пункти Статуту надають їм можливість проводити огляд громадян, який на практиці фактично не відрізняється від обшуку, без складання відповідних документів та за відсутності понятих, в інших випадках вживанням  подібної термінології міліціонери просто вводять в оману громадян, маскуючи свої незаконні дії.

       Дійсно, пункти 238 та 239 Статуту містять словосполучення «зовнішній огляд одягу, речей» та «огляд зовнішнього одягу, речей», проте вказані пункти однозначно вказують, що зовнішній огляд здійснюється виключно при «реалізації заходів щодо затримання та переслідування особи», яка вчинила злочин і такий огляд «є попереджувальною мірою, спрямованою на забезпечення особистої безпеки міліціонера, що ставить перед собою ціль вилучення зброї та інших предметів, які можуть бути використані для нападу на міліціонера та інших громадян».

       Незважаючи на таке чітке формулювання, працівники міліції масово здійснюють «зовнішні» та «поверхові» огляди громадян, керуючись власними сумнівними критеріями оцінювання людини – «підозріла зовнішність» чи «невпевнена поведінка», що, на думку правоохоронців,  є достатнім свідченням її вірогідного відношення до тієї чи іншої маргінальної групи.

       Крім цього, право співробітників міліції навіть за певних обставин проводити зовнішній або поверховий огляд, як своєрідно  спрощений варіант особистого обшуку, взагалі не передбачено жодним нормативно-правовим актом України, через що відповідні положення Статуту, якими начебто визначається можливість відхилення від встановленої КПК, КупАП та Законом України «Про міліцію» процедури проведення огляду особи та її речей, неможливо визнати правовими.

       Проте, незважаючи на те, що національне законодавство не тлумачить ні визначення, ні порядок здійснення зовнішнього (поверхового) огляду і тим більше «наружного досмотра», пункт 239 Статуту регламентує процедуру його проведення,  настановляючи співробітників міліції наступним чином:

 «Зовнішній  огляд  речей  і одягу слід робити негайно після затримання особи,  підозрюваної  у  вчиненні  злочину, або в більш зручний  момент,   коли   можливо   отримати  допомогу  від  інших працівників  міліції,  дружинників,  працівників  служби  охорони, двірників або громадян;

Для   проведення   зовнішнього   огляду  речей  та  одягу необхідно:

-  подати   затриманому   команду:  "Руки  вгору!",  наказати повернутися обличчям  до стіни (дерева, стовпа і т.п.) і обіпертися в неї руками, широко розставити ноги і нахилитися вперед;

- швидко  промацати  з  зовнішньої  сторони одяг затриманого: кишені, рукава,  пояс, звернути увагу на взуття, з метою виявлення та вилучення зброї й інших предметів, які можуть бути використані затриманими для нападу на міліціонера;

-  в  окремих  випадках,  коли  є  підстава  підозрювати,  що знаряддя злочину  можуть бути замасковані (колюча зброя, що міститься в авторучці, колючо-ріжучі предмети і зброя, закріплені на гумці до одягу або  тіла  в  плечових  та інших місцях і т.п.), зовнішній огляд одягу і речей проводять з особливою уважністю;

- під час проведення зовнішнього огляду слід уважно стежити за кожним рухом затриманого».

       Зрозуміло, що в повсякденній діяльності при проведенні «зовнішнього огляду» пересічних громадян із намірами можливого встановлення в останніх заборонених до обігу речей і предметів, працівники міліції не застосовують ці правила, оскільки це, безперечно, призвело би до ще більшого  обурення обшукуваного діями правоохоронців. На практиці «зовнішній огляд» полягає не в «промацуванні із зовнішньої сторони одягу і кишень» людини, а в її примушуванні показати і передати міліціонерам наявні в неї особисті речі та предмети, а  в окремих випадках правоохоронці самі нишпорять по кишенях зупиненої ними особи.

       Цікаво й те, що пункт 239 Статуту містить одночасно два поняття – «зовнішній огляд» та «особистий огляд». При цьому, наголошуючи на необхідності проведення «особистого огляду» у суворій відповідності до норм законодавства (особою однієї статі, у присутності двох понятих, із складанням відповідного протоколу), ця ж стаття взагалі не передбачає будь-яких запобіжних заходів щодо захисту особи від можливих зловживань з боку міліціонерів під час «зовнішнього огляду» – підкидання в кишеню чи сумку заборонених до зберігання предметів і речовин (наркотичні засоби, боєприпаси тощо), відбирання в «оглянутого»  грошей або цінних речей, незаконне зняття приватної інформації з його мобільного телефону тощо. 

       Про поширеність подібних випадків та масштабність здійснення міліціонерами не передбачених законодавством «поверхових оглядів» свідчать  навіть міліцейські зведення, у тому числі й на офіційному сайті  МВС України, де подібний сумнівний з позиції права термін у 2012 році вживався 12 разів.

         Нижче наведені лише два останні приклади за вересень поточного року:

       «…при поверховому огляді в молодого чоловіка виявили паперовий згорток з подрібненою речовиною зеленого кольору…» ( матеріал «Наркозіллям торгувала жінка літнього віку»). http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/777295

       «На станції Красне Львівської залізниці працівники транспортної міліції під час охорони громадського порядку побачили чоловіка, який, ведучи свій велосипед, поспішав явно не на поїзд. Під час перевірки документів чоловік поводив себе дуже стурбовано, начебто в нього є що приховувати. Підозри міліціонерів підтвердилися, і при його поверховому огляді було виявлено та вилучено патрони різного калібру» (матеріал «Львівські правоохоронці вилучили у місцевого жителя цілий арсенал») http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/776272

       Такі поверхневі огляди протягом року були предметом прискіпливої уваги громадських активістів під час проведення моніторингових кампаній «Міліція під контролем». У ході однієї з кампаній громадські спостерігачі зафіксували 29 випадків, коли наряди патрульної служби безпідставно здійснювали особистий огляд та огляд речей громадян (Донецька область – 18, Полтавська – 6, Житомирська, Кіровоградська, Харківська, Хмельницька та м. Київ – по одному).

       Під час опитування громадян про їхню думку щодо діяльності патрульної служби, громадськими активістами отримано достатньо значну кількість скарг на порушення прав й свобод людини її співробітниками.

       Головні претензії до патрульних:

       - незаконне проведення особистих обшуків та оглядів;

       - переписування даних про мобільний телефон, в окремих випадках – зняття з нього приватної інформації.

       Характерні приклади:

       Місто Харків, Південний залізничний вокзал

       «Поширена практика перевірки документів та огляду речей (сумок) без наявних на те підстав. Причини такої перевірки не повідомляються. Громадянин за підозрою перебування в легкому алкогольному сп’янінні був примушений показати вміст сумки. Про підстави такої процедури міліціонери його не повідомили. Лише після втручання громадських активістів кампанії «Міліція під контролем»  чоловіка  попередили й не стали доставляти до ЛУ УМВС на Південній залізниці».

       Місто Житомир, Старий бульвар

       «Наряд здійснив особистий огляд і огляд речей громадян, які скоїли адміністративне правопорушення (вживання спиртних напоїв). Затримані особи, на вимогу наряду показали вміст кишень та передали мобільний телефон для звірки IMАI. Особистий огляд і огляд речей порушників проводився з порушенням чинного законодавства (під час особистого огляду двох понятих не було, протокол про результати особистого огляду і протокол про адміністративне правопорушення не складалися)».

       У ході іншої кампанії «Міліція під контролем» громадські спостерігачі,  здійснюючи моніторинг законності дій працівників міліції на залізничних вокзалах, також неодноразово ставали очевидцями того,  під яким приводом і яким чином правоохоронці проводили «поверхневі огляди». http://umdpl.info/index.php?id=1336627023

       Характерні приклади із звітів громадських спостерігачів:

       Місто Донецьк, автовокзал «Південний». 17.10.2012

       «Близько 19.30 стали свідками того, як міліціонери складали «звіт про профілактичну бесіду» на чоловіка, який палив цигарку. Ми підійшли до міліціонерів у той час, коли на вимогу правоохоронців чоловік діставав із кишень та показував їм особисті речі. Жодні документи про проведення огляду не складалися. Назвати свої установчі дані співробітники відмовилися, мотивуючи це тим, що Статут патрульної служби зобов`язує їх представлятися лише тоді, коли вони самі звертаються до порушників».

      Місто Луганськ, залізничний вокзал, 16.10.2012

       «Ставши свідками  негідної поведінки патрульного наряду міліції стосовно затриманого ними чоловіка, розпитали свідків про деталі затримання. Всі очевидці розповіли, що застосування насильства, особисті огляди без понятих та погрози – це звичайна практика роботи патрульних на цьому вокзалі».

       Місто Черкаси, залізничний вокзал,  27.10.2012

       «Після відвідування лінійного відділення вирішили поспілкуватися з працівниками патрульної служби.  Запитали в групи молоді, чи не бачили вони поблизу патрульного наряду.  Підлітки відповіли, що треба приходити пізніше,  і тоді патрульних міліціонерів можна зустріти біля магазину або в сусідніх дворах. Поцікавилися, як  вони ставляться до роботи патрульної служби.   «Є нормальні, а є зовсім придуркуваті. Але, що ті, що ті кожного разу, як побачать нас у дворі, обов’язково підійдуть,  витрясуть усе з кишень, мобільника  запишуть у блокнота. Іноді кажемо: «Ви десятий раз уже його записуєте».  Правда, грошей зараз не вимагають, а раніше таке було. А ось сигарети відібрати –  це можуть, сміються і кажуть: «Кидайте палити»»».

            У зв’язку з порушеннями з боку працівників міліції, виявленими в ході моніторингових кампаній, 20 листопада 2012 року в Офісі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відбувся круглий стіл на тему «Поверховий огляд чи незаконний обшук – чи дотримується міліція закону?». Результатом круглого столу став заклик до врегулювати колізії в законодавстві щодо понять «поверховий огляд», «особистий огляд» тощо при допомозі Міністерства юстиції.

У свою чергу представники МВС визнали існування такої проблеми та запевнили, що готові посприяти громадськості у її розв’язанні. http://umdpl.info/index.php?id=1353414227

 

         Досить поширеним видом порушення права людини на тілесну приватність у діяльності ОВС є протиправне примушування до проходження оглядів на стан сп’яніння в закладах охорони здоров’я.

       Згідно з статтею 266 КУпАП огляд водіїв на стан алкогольного, наркотичного та інших видів сп’яніння, при наявності відповідних ознак проводиться співробітником ДАІ в присутності двох свідків на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів (частина 2 статті 266 КупАП). І лише в разі незгоди водія з результатами огляду (або відсутності згоди на нього) допускається, за бажанням водія, але в жодному разі не примусово, проведення медичного огляду в закладі охорони здоров’я (частина 3 статті 266 КупАП). Проте на практиці, через відсутність у міліціонерів спеціальних технічних засобів, співробітники ДАІ в примусовому порядку доставляють водіїв до закладів охорони здоров’я для проведення медичних обстежень.

       Крім того, всупереч частині 2 статті 28 Конституції України та частині 2 статті 266 КупАП, у разі наявності у водія ознак наркотичного чи іншого сп’яніння пунктом 2.12. Інструкції, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.09.2009 року № 400/666, передбачається доставляння водія до закладу охорони здоров’я без проведення огляду на місці з використанням спеціальних технічних засобів.

       Такий стан справ призводить до системних порушень права людини на тілесну приватність, а отже, вимагає приведення вищевказаного підзаконного акта у відповідність до норм Конституції України.

       Поширеним видом порушення права на тілесну приватність залишається також незаконне проведення дактилоскопії.

       Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України «Про міліцію» органам внутрішніх справ надається право проводити  дактилоскопію таких категорій осіб:

- затриманих за підозрою у вчиненні злочину;

- узятих під варту;

- осіб, яких звинувачують у вчиненні злочину;

- осіб, підданих адміністративному арешту.

       Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» передбачається дактилоскопіювання осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд.

       Порядок формування баз дактилоскопічного обліку в ОВС регламентується положеннями наказу МВС України від 11.09.2001 №785 «Про затвердження Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічних обліків експертної служби МВС України» та наказу МВС України від 18.08.1992 №485 «Про заходи щодо подальшого вдосконалення діяльності чергової частини служби органів внутрішніх справ України».

       Здійснюваний Асоціацією УМДПЛ протягом останніх трьох років моніторинг за законністю дактилоскопії громадян в органах внутрішніх справ свідчить про масштабність незаконного проведення правоохоронцями цієї процедури.

       Уже традиційно міліція намагається незаконно отримати відбитки пальців у  певних груп і категорій  населення, в першу чергу – це представники ромської спільноти, іноземці з країн кавказького регіону, футбольні «ультрас». Проте, поширеними є випадки, коли в підрозділах міліції безпідставно здійснюють дактилоскопіювання осіб, затриманих за вчинення адміністративного правопорушення або навіть просто осіб, з тих чи інших причин доставлених до райвідділу.  Зазвичай незаконність своїх дій правоохоронці  приховують, запевняючи, що дактилоскопіювання громадян за непередбачених законодавством підстав здійснюється виключно після отримання усної згоди від цих громадян.

       Співробітники міліції, відстоюючи власні відомчі інтереси, запевнюють, що збільшення кількості осіб, які пройшли таку процедуру, значно спрощує процес розкриття злочинів, затримання злочинців, ідентифікацію невпізнаних трупів тощо та  активно пропагують тезу: «У законослухняного  громадянина немає причин остерігатися дактилоскопіювання».

       Проте, зважаючи на очевидну для суспільства корумпованість правоохоронної системи в Україні та її готовність до переслідування опонентів влади та  правлячої політичної сили, наразі погодитися із такими запевненнями неможливо. 

       «На Харківщині міліція перевіряє причетність "свободівця" до нападу на офіс Партії регіонів» (Інтернет-видання «Тиждень»)

«У місті Лозова Харківської області 20 липня близько 19 години працівники міліції затримали «свободівця» Романа Авраменка. Причину затримання міліціонери не зазначили. Потім з’ясувалося, до таких дій правоохоронців спонукало те, що хтось позривав таблички із районного офісу Партії регіонів. Авраменка протримали у відділку до третьої години ночі, забрали для експертизи мобільний телефон та незаконно зняли відбитки пальців».  http://tyzhden.ua/News/56027

       «Миколаївська міліція незаконно зняла відбитки пальців у затриманих вранці активістів кампанії “Помста за розкол країни”» (Інтернет портал «Майдан»)

       «Миколаївська міліція незаконно зняла відбитки пальців у затриманих активістів кампанії “Помста за розкол країни”. Склавши протоколи про порушення ст. 152 КУпАП на частину із затриманих активістів кампанії, працівники міліції міста Миколаєва  намагались узяти в активістів, які стояли під відділком і на яких було складено адміністративні протоколи, відбитки пальців. Хоча за законом “Про міліцію” відбитки знімають лише в тих, кому висунули звинувачення у скоєнні злочину або хто отримав адміністративне покарання – арешт від однієї до 15 діб. Звісно, активісти відмовились це робити, тоді правоохоронці почали вимагати, аби молоді люди написали заяви про відмову від зняття відбитків. Як згодом стало відомо, у двох активістів міліція таки зняла відбитки ще під час складання протоколів про адміністративне правопорушення». http://maidanua.org/2012/08/mykolajivska-militsiya-nezakonno-znyala-vidbytky-paltsiv-v-zatrymanyh-vrantsi-aktyvistiv-kampaniji-pomsta-za-rozkol-krajiny/

       «Черкаська інтелігенція на захист учасників мовного протесту написала листа губернатору» (телеканал «ВІККА»)

       «6 липня правоохоронці в місті Черкаси, застосувавши фізичну силу, ліквідували наметове містечко захисників української мови. Це був чи найжорстокіший розгін подібної акції в Україні.

        Із учасниками протесту поводилися, неначе зі злочинцями. Місцевих депутатів від опозиції та представників громадських організацій заштовхали в міліцейський «бобик» і відвезли в райвідділок. А там, наче рецидивістів, фотографували та брали відбитки пальців. Лише після втручання правозахисників через «гарячу лінію» МВС України вдалося на другий день знищити картки з незаконно отриманими відбитками пальців». http://vikka.ck.ua/ua/news.php?bl=1&pid=6&view=5670&p=1

       «Жиріють на чужих грошах» (видання  «Газета по-українськи»)

       «Увечері 17 січня на околицю села Дубове Ковельського району Волині вийшов місцевий художник 73-річний Валентин Данилюк. Мав при собі тичку з квачем та банку коричневої фарби. Зупинився біля біґ-борду з портретом президента Віктора Януковича і його новорічно-різдвяним привітанням.

       — Тільки чуть-чуть мазнув йому лице — хотів прималювати вуса, як у Сталіна. Коли підбігли двоє міліціонерів. За руки схопили. Ніколи не думав, що міліція буде тут сторожувати, — розповідає художник. — Мене відвезли в райвідділ. Зняли відбитки пальців, долоні розмусолили. Оштрафували за дрібне хуліганство на 51 гривню». http://gazeta.ua/articles/politics-newspaper/_viktor-fedorovich-zhirie-na-lyudskih-groshah/420030          

      «Благодійність через Інтернет» (веб-сайт «Енциклопедія шахрайств»)

       «Я бізнесмен, власна справа в мене з’явилася зовсім недавно. Вчора мені несподівано подзвонили, і молодий голос у трубці запропонував зустрітися для купівлі великої партії товару. Я погодився, і ми домовилися зустрітися біля кінотеатру «Космос» для укладання угоди. Після того, як усе було обумовлено, кожен пішов у свою сторону. Але мені несподівано перегородили шлях троє амбалів і, нічого не пояснюючи, заштовхнули в машину. Хвилин через п’ять я опинився у відділенні міліції недалеко від метро. Там мене півтори години залякували, казали, що можу потрапити до в’язниці за те, чого ніколи не робив. Потім зняли відбитки пальців і змусили підписати чистий аркуш паперу. Після всього цього запропонували викупити протокол, відбитки і підпис». http://history.lohotron.in.ua/internet-shahrajstvo/blahodijnist-cherez-internet/

        Процедура дактилоскопіювання на сьогодні є вкрай застарілою, має для особи принизливий та психологічно важкий характер, підстави для здійснення цієї процедури у дактокартках не зазначаються, що також є елементом порушення права людини на тілесну приватність.

 

         Висновки

       Підводячи підсумки викладеного, можна констатувати:

       1. Порушення міліцією права громадян на територіальну приватність у результаті несанкціонованих проникнень до житла чи іншого володіння особи, у тому числі до салонів приватних автомобілів, проведення в них оглядів та обшуків залишаються системним явищем.

      На стан дотримання права людини на територіальну приватність в діяльності ОВС продовжує негативно впливати:

- відсутність відомчого нормативно-правового акта, яким би прямо заборонялося здійснення проникнення до житла та іншого володіння особи за згодою володільця за відсутності умов, передбачених статтею 30 Конституції України;

- невідповідність положень статті 264 КУпАП, пункту 6 частини 1 статті 11 Закону України «Про міліцію», статті 8 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та інших норм законодавства статті 30 Конституції України.  Доцільним є звернення до Конституційного Суду України за відповідними роз’ясненнями та з метою приведення національного законодавства з цих питань у відповідність до вимог Конституції та міжнародних стандартів.

       2. На стан дотримання в діяльності органів внутрішніх справ права людини на інформаційну приватність  негативно впливає відсутність механізму доступу автора звернення до приватної інформації, одержаної стосовно нього та членів його родини у процесі розгляду поданої ним заяви чи скарги. Доцільним є внесення до відповідного нормативно-правового акта прямої заборони на умисне внесення до матеріалів службової перевірки за заявою особи будь-яких відомостей, які в подальшому можуть бути визнані підставою для відмови заявникові в його праві  ознайомитися з матеріалами такої  перевірки.

       3. На стан дотримання в органах внутрішніх справ права людини на тілесну приватність  негативно впливають:

- відсутність окремого роз’яснення МВС України, яким би співробітникам міліції  прямо заборонялось проводити дактилоскопію осіб,  затриманих за вчинення адміністративних правопорушень або з тих чи інших причин доставлених до територіальних підрозділів;

- невідповідність пункту 2.12. Інструкції, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.09.2009 року № 400/666 статті 28 Конституції України та статті 266 КупАП в частині примусового доставляння водія для медичного обстеження до закладу охорони здоров’я без проведення огляду на стан сп’яніння  на місці з використанням спеціальних технічних засобів. Доцільно звернутися до Міністерства юстиції України щодо скасування реєстрації зазначеного наказу як такого, що суперечить Конституції та законодавству України.

 

коментарі


щоб помістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном