NB: Статтю опубліковано у блозі на LB.ua.
Минулого тижня депутати порадували не тільки ухваленням законопроекту про Антикорупційний суд, але й підтримали запровадження в українському законодавстві і кримінальних проступків. Щоправда поки тільки у першому читанні.
В парламенті минулого тижня відбулась ще одна визначна подія в реформі органів правопорядку – депутати проголосували у першому читанні проект Закону №7279-д, яким запроваджується так званий інститут кримінальних проступків. Перший законопроект з’явився ще у 2014 році, але голосування за нього було провалено. Новий законопроект довго не виносився на голосування: затримка пов’язана з великою кількістю зацікавлених сторін – тут і Нацполіція, і МВС, і Генпрокуратура та суди. Однією з причин є і те, що наразі у сфері реформування органів правопорядку в держави відсутнє єдине бачення того, як це працюватиме.
Тепер детальніше, що це за кримінальні проступки. Попри складну назву, їх суть полягає у запровадженні диференційованої процедури розслідування злочину в залежності від його тяжкості. Тобто сьогодні будь-який злочин розслідується за єдиною процедурою та однією уповноваженою особою – слідчим органу досудового розслідування. На практиці це доволі бюрократична процедура, яка разом із системними проблемами в самих інституціях призводить до ситуації, за якої більшість часу слідчий витрачає на складення і оформлення паперових матеріалів для типових злочинів – крадіжок, грабежів, легких тілесних ушкоджень тощо. Навантаження на одного слідчого може сягати і 150, і 200, і 300 кримінальних проваджень одночасно. Це означає, що у слідчого поліції часу на розслідування дійсно складних і тяжких справ – вбивств, зґвалтувань, тяжких тілесних ушкоджень тощо, просто не залишається. Continue reading “Євген Крапивін: Кримінальні проступки: панацея від дрібних злочинів, чи обмеження прав?”