Політична нейтральність є принципом діяльності поліції (ст. 10 Закону України “Про Національну поліцію”), відповідно до якого поліціїя забезпечує захист прав та свобод людини незалежно від політичних переконань та партійної належності, а у своїй діяльності є незалежною від рішень, заяв чи позицій політичних партій та громадських об’єднань.

При цьому в чинному законодавстві існують передумови для політичного впливу, наприклад впливу Міністра-політика внутрішніх справ на Голову Національної поліції.

Європейські стандарти роботи органів правопорядку передбачають розділення політичної та управлінської функцій в керівництві. Таким чином посада Міністра має бути політичною, а керівник Нацполіції повинен бути менеджером, призначеним на основі професійних якостей та підготовки, незалежним від зміни політичного складу уряду. Саме така модель була закладена в основу нового Закону про Національну поліцію. Однак, в ньому і досі залишились норми, що значно обмежують такі повноваження керівника Нацполіції – адже призначення на ключові посади (керівників і заступників керівників структурних підрозділів центрального апарату, керівників територіальних органів) мають бути погоджені із міністром-політиком. Це спричинило ряд непрозорих призначень на високі посади в поліції протягом останнього року.

Також відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України “Про Національну поліцію” з новим керівником поліції має бути укладений контракт про проходження служби в поліції строком на п’ять років. Це є однією з гарантій його незалежності та дає змогу планувати свою діяльність та нести відповідальність перед суспільством в довгостроковій перспективі.

Таким чином, деполітизація інституту Голови Нацполіції є забезпеченням його реальними повноваженнями на здійснення управління, незалежно від політичної ситуації в країні, складу Уряду тощо.

Щодо цієї проблеми читайте детальніше статтю Бориса Малишева “Найбільш небезпечний недолік Закону про Національну поліцію“.

Станом на сьогодні за участі експертів нашої групи розробляється законопроект про деполітизацію інституту Голови Нацполіції. Мова йде, в першу чергу, вилучення положень щодо необхідності “погодження із міністром” ключових управлінських питань, наприклад кадрових (призначення заступників Голови, керівників територіальних органів та їх заступників), тобто зробити цю посаду дійсно незалежною.