Асоціація
УКРАЇНСЬКИХ МОНІТОРІВ ДОТРИМАННЯ
ПРАВ ЛЮДИНИ В ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Аналіз законопроектів про лобізм 3059, 3059-1, 3059-2, 3059-3

11 лютого 2020 року народні депутати Юлія Тимошенко та Сергій Власенко, фракція політичної партії Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”  ініціювали законопроект про лобізм реєстр. № 3059. Згодом, депутати інших фракцій (Олександр Дубінський «Слуга Народу», Олександр Качура «Слуга Народу», та Денис Монастирський «Слуга Народу») ініціювали альтернативні законопроекти щодо регулювання лобізму в Україні. Реєстраційні номери – 3059-1, 3059-2, 3059-3.

Основні положення законопроектів – визначення загальних правових та організаційних засад лобістської діяльності для забезпечення прозорої та на законних підставах комунікації з суб’єктами владних повноважень, а також законодавчого забезпечення належного державного та громадського контролю при здійсненні лобістської діяльності.

 Рекомендація парламентарям щодо законопроекту – відхилити.

Які зміни пропонують законопроекти?

У законопроектах пропонується врегулювати питання лобізму в Україні.

1) Визначити понять хто такі лобісти та коло осіб щодо кого вони можуть діяти;
2) Визначити організаційні засади створення та діяльності суб’єктів лобізму;
3) Визначити умови здійснення лобістської діяльності;
4) Визначити органи та засоби регулювання лобістської діяльності;
5) Передбачити відповідальність за порушення цього Закону;
6) Прикінцевими положеннями вносяться зміни до низки Законів («Кримінального кодексу України», «Кодексу України про Адміністративні Правопорушення», «Про Регламент Верховної Ради України») 

Переваги законопроекту

Не виявлено

Недоліки законопроекту

Обмеження конституційних прав

Законопроекти обмежують конституційні права громадян, закріплені Конституцією і законами України, зокрема, піддається коригуванню права на звернення громадян, або громадських організацій до державних органів, права на вільний доступ до інформації, а також суттєво обмежуються можливості для комунікації та взаємодії з органами влади. Разом з тим не робиться жодної диференціації між «професійним лобізмом» та можливістю повідомляти органи влади про виявлені недоліки, або проблеми у комунікаціях між владою та громадянами.

Обмеження на професійну діяльність

Суттєво обмежується діяльність політтехнологів, соціологів, фахівців по зв’язках із громадськістю, юристів, які, після прийняття Закону змушені будуть або припинити свою діяльність, або суттєво обмежити її.

Послаблення ефективності діяльності громадських організацій

 Розроблені законопроекти або прямо забороняють громадським організаціям здійснювати вплив (а відтак і контроль за діяльністю) органів влади, або створюють суттєві перепони у вигляді обов’язкової реєстрації у відповідній базі, подання звітності, проходження контрольних перевірок та відповідальності за звернення до органів влади, або інформування її про виявлені проблеми без відповідної реєстрації в реєстрі «лобістів».   

Нечіткість критерії до того, хто може бути лобістом

 Законопроекти або передбачають, що лобізмом можуть займатись іноземці, або не надають чітких критеріїв щодо освіти та попередньої професійної діяльності тих, хто може бути лобістами.

 Відсутність кодексу етики лобістів

 На відмінну від інших країн, в яких діє законодавче регулювання лобістської діяльності, законопроекти не визначають етичний кодекс для лобістів. Це, в свою чергу, створює умови для виникнення конфлікту інтересів та «тіньової» діяльності лобістів.

Не враховані зміни до Бюджетного кодексу України

 Реалізація положень поданих законопроектів передбачає додаткові видатки з Державного бюджету України, зокрема, на створення і ведення державного реєстру суб’єктів лобіювання уповноваженим державним органом. Однак в наведених законопроектах фінансово-економічне обґрунтування і розрахунок розміру відповідних витрат до проекту не додані.

Короткий огляд поточного стану справ в Україні щодо сфери, яку регулює законопроект

Попередній досвід України

В 2010 році вже були спроби врегулювати лобістську діяльність – Валерієм Коновалюком, фракція «Партія Регіонів»  був поданий законопроект «Про регулювання лобістської діяльності в Україні» (реєстр. № 7269 від 20.10.2010).

Розглянувши законопроект комітет питань державного будівництва та місцевого самоврядування зауважив, що законодавче регулювання лобіювання не може обмежуватись прийняттям спеціального закону. Необхідне внесення змін до ряду законодавчих актів, спрямованих на регламентацію діяльності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування у відносинах із лобістами, запровадження процесуальних механізмів здійснення лобіювання, забезпечення відповідної відкритості органів державної влади тощо. Проте, в законопроекті таких положень не передбачено.

Законопроекти, які подані у 2020 році фактично повторюють помилку десяти річної давнини обмежуючись лише фактично внесенням змін до Кримінального Кодексу та КУпАПу.

Короткий огляд міжнародних стандартів (позитивні та негативні практики)

 Практики регулювання цього питання досить різні. Перелік країн, які  запровадили регулювання лобістської діяльності досить не великий (США, Австралія, Канада, країни Європейського Союзу, статутні органів Ради Європи). Також, варто зазначити, що шлях запровадження регулювання лобістської діяльності не обмежувався прийняттям одного закону. Зазвичай змін зазнавала ціла низка нормативно-правових актів, прийнятих після довгого процесу узгодження та обговорення зі всіма зацікавленими сторонами.

Не завжди, процес регулювання лобістської діяльності можна вважати успішним. Так, приміром в Литві, кількість суб’єктів, які зареєструвались, як лобісти – досі не перевищує 50 на всю країну.

Досвід Сполучених Штатів Америки

В США процес регулювання лобістської діяльності розпочався в 40-х роках минулого століття.

Лобістську діяльність регламентує ціла низка нормативно-правових актів: Федеральний Акт «Про реєстрацію зарубіжних фірм» від 1938 року; Стандарти етичної поведінки для службовців органів виконавчої влади; Федеральний Акт «Про відкритість лобіювання» від 1995 року; Технічні поправки від 1998 року до Федерального Акта «Про відкритість лобіювання» від 1995 р.; Федеральний Акт «Чесного лідерства і відкритої влади» від 2007 року; Указ Президента США «Етичні зобов’язання персоналу виконавчої влади» № 13490.

 Основні засоби лобіювання – це надсилання петицій до органів влади, передусім до Конгресу, організація і проведення лобістами громадських слухань, участь

лобістів у роботі парламентських комітетів, консультативно-дорадчих установ, витрати на спонсорування прецедентних справ у судах та вплив на органи влади через ЗМІ.

Кількість зареєстрованих лобістів перевищує 10 000 суб’єктів.

Досвід Великої Британії

 Регулювання здійснюється:  Постановою Палати громад Британського парламенту від 15 липня 1947 року; Постановою Палати громад Британського парламенту від 22 травня 1974 року; Кодексом поведінки та реєстрація фінансових інтересів Палати лордів Британського парламенту; Регламентними процедурами Британського

Парламенту; Інструкцією для державних службовців; Міністерським кодексом 2007 року; Кодексом управління державної цивільної служби; Акт «Про свободу інформації» від 2000 року.

 Основні засоби лобіювання – участь у спеціальній парламентській процедурі розробки «зеленої» книги; розробка та направлення петицій до парламенту та співпраця з урядовими установами.  

Аналіз законопроекту здійснив Сергій Перникоза 

Поділитися

Інші новини