Про «тіньову» сторону судової реформи у статті для «Зеркало тижня» розповідає керівник напрямку правосуддя у кримінальній юстиції Асоціації УМДПЛ Олена Островська:

Факт 1. Реформі вже чотири роки, але коли вона закінчиться, невідомо: ліквідація старих судів і оптимізація (укрупнення) нових триває, а заміна старих суддів на нових і «переатестація» тих, які працюють, — теж нешвидкий процес, що створює низку проблем, однією з яких є неможливість дотриматися законного строку розгляду. Затягування, особливо у кримінальних справах, є порушенням прав людини, що загрожує Україні позовами проти неї до Європейського суду з прав людини.

Факт 2. У суддівському корпусі з 2015 року відбувається перезавантаження, яке триватиме ще довго. Але вже можна констатувати факт кадрового голоду в судовій системі. У новому Верховному суді має працювати 196 суддів, а наразі призначено лише 115. В апеляційних судах різних юрисдикцій має працювати 1439 суддів, однак до новоутворених апеляційних судів поки що переведено лише 731 суддю, тобто в апеляційних судах не вистачає майже 50% суддів. Загальна кількість суддів має становити 6985, проте вакантними на сьогодні залишаються близько 2000 посад суддів; при цьому з кожним днем їх більшає, оскільки у працюючих суддів закінчується строк їхніх повноважень на здійснення правосуддя.

Факт 3. Через нестачу суддів збільшилося навантаження на тих, які працюють. У зв’язку із цим Державна судова адміністрація планує надати кожному судді на допомогу додаткового помічника. Однак, як на мене, така допомога не поліпшить ситуації, оскільки судочинство й правосуддя здійснює суддя, а не його помічники. Саме суддя розглядає справу в суді, зранку й до ночі він перебуває в судових засіданнях, заслуховує учасників процесу, і закріплення за ним іще одного чи кількох помічників для технічної допомоги не прискорить розгляду справи по суті й істотно не зменшить на кінець звітного періоду кількості нерозглянутих судових справ.
Втім, проблема не тільки в тому, що в судах не вистачає суддів із повноваженнями, а й у тому, що це має суттєві наслідки, особливо в кримінальних провадженнях.

Факт 4. …кримінальні провадження накопичуються в судах обох інстанцій через нестачу суддів, які можуть здійснювати правосуддя.
Про такий стан справ можна почути й від адвокатів, які скаржаться на те, що судові засідання протягом останніх років призначаються з інтервалом від двох до шести місяців, а то й більше.
Ще один показник кримінального судочинства, який ніде і ніяк не згадується, — кількість осіб, що перебувають під вартою і очікують закінчення судового розгляду їхніх кримінальних проваджень. Знову наведу судову статистику: загальна кількість осіб, яких тримали під вартою понад шість місяців… Така ситуація впливає і на наповнення слідчих ізоляторів, де перебувають утримувані під вартою підозрювані та обвинувачені. Для прикладу: станом на 1 грудня 2018-го в Хмельницькому СІЗО утримувалося 475 осіб при плановому наповненні 421, а в Херсонському СІЗО — 400 при 306 відповідно.

Факт 5. Європейський суд з прав людини не раз вказував на те, що стаття 6 Конвенції покладає на держави обов’язок організувати їхні судові системи таким чином, щоб суди відповідали всім вимогам цієї статті. … Таким чином в Україні порушується «право на справедливий суд» у частині безперешкодного доступу до правосуддя і розгляду судових справ у розумні строки.
… через надто тривале перезавантаження суддівського корпусу ми матимемо чергові сотні заяв до Європейського суду з прав людини, чергові сотні рішень цього суду про порушення Україною статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод — права на справедливий суд, та чергові мільйонні збитки для нашого з вами державного бюджету.

📃Читайте статтю повністю на сайті видання.