Пропонуємо вашій увазі невеликий звіт по результатам моніторингу діяльності чергових частин міліції в рамках міжнародної кампанії моніторингу поліції, яку наразі проводить Асоціація УМДПЛ. Він написаний в стилі описової розповіді та вражень двох людей, які здійснювали моніторинг: Андрій Діденко (ХПГ) та Євген Крапивін (Асоціація УМДПЛ).

Отже, зимового ранку, 19 лютого, ми вирішили відвідати центральні відділення міліції столиці нашої країни. Які б думки не були відносно центральних і зразкових відділень – слід зазначити, що результати минулорічних моніторингів показали значні порушення. Для того, щоб не випустити всі факти з поля зору ми прихопили з собою відеокамеру, щоб достовірно зафіксувати поведінку працівників міліції і те, що відбувається в доступній нам зоні (вестибюлі) чергової частини міліції.

І закінчуючи такий собі вступ, хотілося б зазначити, що протягом останніх трьох років моніторингу міліції Києва вона (міліція) змінилася. При чому – на краще. Правоохоронці вже не кидаються на відеокамеру, як щось таке крамольне і не дозволене без команди старшого.

Історія №1: ТВМ-1 Печерського РУ ГУМВС в м. Києві

Це буде історія про зачароване коло, адже рік тому нашому знайомому не вдалося потрапити до даного відділення. Більш того, йому довелось розмовляти з черговим через переговорний пристрій, а черговий в свою чергу не пустив нікого бо не почув прийнятної для себе причини візиту монітора. А потім і зовсім перестав відповідати, побачити це ви можете у відео «Сурова секретність».

Цього року нам теж не вдалось відвідати це місце: все згоріло. Згоріло, правда, декілька кабінетів на другому поверсі – але цього разу черговий так і сказав «Ви що не бачите? Все згоріло. Пожежа. Ми не працюємо». Але і тут не все так просто, щоб побачити чергового перед парканом треба зателефонувати йому на особистий мобільний номер який записаний на папірці, який в свою чергу висить під переговорним пристроєм і який тепер не працює взагалі. Гроші на рахунку є – добре? А якщо не має? Чи прислухається МВС до громадськості і прибере цей паркан? Чи забезпечить вона вільний доступ громадян до вестибюлю? Будемо сподіватись.

Вийшовши до нас міліціонери виглядали якось збентежено, але камери не лякались і це добре. В розмові ми з’ясували, що в райвідділі триває ремонт після пожежі, який нещодавно відбувся, ви ж чули? Щось смутно пригадується інформацію про пожежу у райвідділі, правда без деталей. Ми ж тільки те і робимо, що шукаємо інформацію про пожежі. Таким чином ми з’ясували, що райвідділ фактично не виконує свої функції – людей не приймає, заяви також не приймає і на питання «Чи хочемо ми повідомити про скоєння кримінального правопорушення?», якщо б ми відповіли «так», якось не має впевненості, що саме в цьому місці нас вислухали б і занесли наше повідомлення про злочин до єдиного державного реєстру.

То і виникає тоді логічне питання: «Що ж вони тоді там роблять у міліцейських мундирах, невже ремонтом займаються?», щось мало віриться і не пригадується такого в завданнях міліції, при тому, що кожний повинен займатися своєю справою – будівельник будівництвом, а міліціонер – охороняти громадський порядок і захищати наші з вами права і свободи.

Історія №2: ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУМВС в м. Києві

Здавалося б, дане відділення знаходиться в самому центрі Києва (вул. Прорізна, 12), але саме воно стало фаворитом серед наших порушників. Слід почати з того, що знайти його дуже важко – треба згорнути в непомітну арку з воротами, піднятись по крутому схилу в житловий двір і в самому кінці двору захований вхід у ТВМ-4 з невеликою синенькою табличкою «Міліція». Так от мало того, що знайти його дуже важко, а про якісь вказівні знаки мова взагалі не йде, так ще й у них ми виявили відсутність інформаційних стендів з номерами телефонів керівництва/гарячої лінії/телефону довіри. А це пряме порушення п. 1.3 Наказу №1050 МВС України від 19.11.2012.

І щоб ви знали – це не все. Книгу скарг, звернень і пропозицій ми успішно вийняли з кишені на стіні і вона здалась нам досить дивною. Чому? Тому що вона ведеться з січня 2012 року і містить в собі лише 3 скарги і одну подяку. Задумайтесь:  ТВМ, який знаходиться в самому центрі Києва за проміжок часу, який становить більше ніж один рік, майже не має скарг/звернень/пропозицій. В нас закрались сумніви – може це тільки нам дозволити «просто так» взяти до рук цю книгу?

Історія №3: Шевченківське РУ ГУМВС України в м. Києві

Приємним є той факт, що з часів минулорічних моніторингів наявність книги скарг і пропозицій є очевидною  і в центральних райвідділах висить демонстративно на стінці в спеціально прикріпленому до стіни такому собі своєрідному «гаманці». А ще хотілося б подякувати керівництву відомства за те, що нарешті донесли до персоналу райвідділів столиці, що діяльність працівника міліції при виконанні є гласною і знімати на камеру його не заборонено.

Хоча в даній історії в чергового через незнання чинного законодавства закрались сумніви, чи можемо ми знімати його та вестибюль, в якому він чергує. Отже, він попрохав дозвіл прес-офіцера та пояснив, що просто так ми цього робити не можемо. Але він забув ст. 19 Конституції, яка каже щось приблизно до того, що якщо щось не заборонено, то для цивільної особи це дозволено. Якщо Наказ №181 МВС України від 29.04.2009 та Наказ №1050 МВС України від 19.11.2012 (накази, які регулюють діяльність чергової частини) не забороняють, а ст. 3 ЗУ «Про міліцію» говорить про те, що діяльність міліції є гласною, а ст. 34 Конституції в свою чергу дозволяє збирати, зберігати, розповсюджувати та відтворювати інформацію у будь який прийнятний спосіб – то чому б не знімати міліцію та вестибюлі? Вестибюль є вільним для доступу громадян.

Історія №4: Печерське РУ ГУМВС України в м. Києві

Ми могли б назвати його зразковим відділом: книга скарг і пропозицій висить в гаманці (раніше не висіла) – бери, не соромся. Кімната для прийму заяв також знаходиться у вестибюлі (правда заяви приймають за пропускним пунктом) і інформаційні стенди висять, і ніби нічого не мають проти зйомки… Але нас розчарувала людина в цивільному (оперативник можливо), яка попрохала у нас дозвіл на зйомку. Однак, на мої слова «А нам потрібен дозвіл?» він не знайшов відповіді, а на питання Андрія «А ви хто?» він просто відвернувся і пішов. Очевидно «ніхто» – зазначив я…

 

Історія №5: Подільське РУ ГУМВС України в м. Києві

Досить стомлені від морозної погоди та дискусій з працівниками міліції ми завершили наш моніторинг в цьому відділку. Напередодні тут відбулась ціла історія із затриманням 36 осіб через конфлікт в Гостинному дворі, однак офіційна версія МВС стверджує що людей не затримали, а запросили для дачі пояснень, як це часто буває. Слід зазначити, що затримали в т.ч. народних депутатів України. Отож до відвідувачів там поставились досить привітно, однак знімати заборонили. Всі мої доводи на тему, що ми можемо їх знімати також були заперечені. Однак перешкоджати відеозйомці в них духу не вистачило – чи то від невпевненості в своїх знаннях, чи то через те, що вони зрозуміли мої аргументи.