В демократичній країні за кожним фактом порушення закону має бути належним чином проведене розслідування, визначене коло підозрюваних та в суді доведена або спростована вина за відповідне порушення. В своїй офіційній заяві щодо протистоянь на вулиці Грушевського генпрокурор України Віктор Пшонка заявив, що “в державі грубо порушується Закон”.

Залишимо для правоохоронних органів задачу встановлення вини окремих учасників акцій протесту, тим паче, що цим вони вже активно займаються. Проаналізуємо, яким чином під час протистояння порушується закон правоохоронцями.

1) Ігнорування необхідності локалізації конфлікту і застосування спецзасобів по відношенню до мирних учасників протесту і журналістів

Право на мирні зібрання гарантується в Україні статтею 11 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтею 39 Конституції. Відповідно до цих документів держава зобов’язана не лише не перешкоджати проведенню мирних зібрань, а захищати їх учасників. Акції протесту – це завжди велике скупчення людей, здебільшого неоднорідне і не завжди організоване. Серед цих людей часто бувають ті, хто прагне радикальних і немирних дій. Тому уповноважені представники держави – правоохоронні органи – зобов’язані забезпечувати громадський порядок і безпеку людей. Це означає – виявляти та нейтралізувати (знешкоджувати) законним шляхом тих осіб, що порушують закон, забезпечуючи безпеку інших учасників протесту. Згідно керівних принципів зі свободи зібрань ОБСЄ правоохоронці повинні розрізняти учасників протесту, чиї дії носять мирний характер, і учасників, що налаштовані на насильство. Тому вони не повинні ставитись до натовпу людей як до однорідної маси. З прикладної точки зору – міліція має застосовувати таку тактику дій, яка дозволить нейтралізувати (знешкодити) лише тих, хто застосовує насильство і несе загрозу, не завдаючи шкоду іншим. Так само правоохоронці повинні відрізняти учасників протесту від спостерігачів, зокрема журналістів. Така робота потребує спеціальної організаційної підготовки з боку міліції, зокрема залучення спецпідрозділів, здатних працювати в умовах складної оперативної обстановки. І під час подій на вулиці Грушевського був залучений спецпідрозділ «Беркут», однак і він не проявив необхідних навичок – ми мали нагоду спостерігати як міліція замість того, щоб максимально локалізувати конфлікти, відгородилась від протестувальників і застосувала спецзасоби без розбору проти натовпу, в якому були як порушники, так і мирні учасники протесту і журналісти. За даними ЗМІ під час сутичок від вибухів світлошумових гранат, резинових куль та газу станом на 20 січня постраждало понад 20 журналістів.

2) Недотримання норм застосування світлошумових гранат

Використання спецзасобів також чітко внормовано відповідними документами. Так згідно чинних Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 року №49 (далі в тексті – Правила), світлошумові засоби відволікаючої дії (світлошумова граната “Заря”, світлошумовий пристрій “Пламя”) застосовуються на відстані не ближче двох метрів від людини. Під час сутичок на Грушевського правоохоронці кидали світлошумові гранати просто у натовп із-за кордону і барикад з технікою, не розбираючись, куди вони влучать, відповідно жодних заходів по убезпеченню людей від тяжких травм не було вжито. Як наслідок – учасники протесту та журналісти отримали рвані рани кінцівок від осколків гранат, одному з протестувальників відірвало кисть руки.

3) Недотримання норм застосування пристроїв сльозоточивої та дратівливої дії

Під час подій на вулиці Грушевського було знайдено уламки від корпусів пристроїв миттєвого розпилення сльозоточивого аерозолю «Терен – 6». Пристрій «Терен-6» взято на озброєння ОВС у 1997 році. Міністерством внутрішніх справ України розроблено «Інструкцію для застосування спецзасобу «Терен-6» (наказ МВС України від 13.01.1998 № 26), але її тексту немає у відкритому доступі, це документ ДСК (для службового користування). Відповідно, офіційно дізнатись про норми використання «Терен-6» пересічному громадянину неможливо. Однак, з неофіційних джерел відомо, що щодо цих пристроїв існує такий самий норматив, як і щодо світло шумових гранат – застосовуються на відстані не ближче двох метрів від людини. Під час подій на вулиці Грушевського «Терен-6» так само застосовували проти натовпу, а отже так само як і у випадку із світло шумовими гранатами – порушували вимоги нормативних актів. Окрім того, згідно Правил, при застосуванні сльозоточивих речовин забороняється прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, а також повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин. За свідченнями груп медиків, що перебували на Грушевського і надавали допомогу пораненим, стійкий запах подразнюючих речовин, що розпилювались серед протестуючих, не вивітрювався, тому медикам доводилось постійно працювати в масках і респіраторах.

4) Порушення норм застосування водометів

Водомети – досить поширений спосіб припинення масових порушень громадського порядку. Їх застосування по праву вважають більш гуманним, аніж інші спецзасоби, але лише за умов виконання чітких норм їх застосування. Згідно Правил водомети застосовуються для роззосередження учасників масових безпорядків при температурі атмосферного повітря не нижче 0 градусів за Цельсієм. Це означає, що під час протистояння на вулиці Грушевського будь-яке застосування водометів було незаконним. Що ж стосується заяв МВС про те, що водомети не використовувались проти людей, а гасили пожежу – то існує безліч фото і відео свідчень, на яких видно, що струмені води були цілеспрямовано направлені на учасників заходу, а окрім того під нього потрапили і самі міліціонери. Окрім того для гасіння пожеж зазвичай використовують спеціально обладнані пожежні машини.

5) Прицільна стрільба із травматичної зброї в спостерігачів та журналістів

Згідно Правил патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії “Волна-р” відстрілюються з допомогою спеціального карабіна на відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині ніг. З першого дня протистояння проти учасників застосовувалась травматична зброя. Серед травмованих під час протистоянь є люди із ушкодженнями внаслідок потрапляння гумових куль в руки, тулуб, голову, обличчя. Зафіксовані випадки влучення кулями в очі, в ЗМІ є інформація про те, що одному з постраждалих кулею вибило око. При цьому на фото та відео зафіксовані правоохоронці, які вели прицільну стрільбу по людях, тож кваліфікувати такі травми як випадкові вкрай важко. Окрім того, від резинових куль постраждало багато журналістів, хоча цього дуже легко уникнути, адже ті мають спеціальні помаранчеві жилети із написом преса. А отже по журналістах також ведеться прицільна стрільба.

6) Застосування недозволених засобів – кидання в групи протестувальників каміння та запалювальних сумішей

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це означає, що правоохоронці під час виконання своїх обов’язків можуть використовувати лише ті методи і засоби, які зазначені у нормативних актах, що регулюють їхню роботу. У Правилах міститься вичерпний перелік спецзасобів, які може використовувати міліція та за яких обставин. На фото та відео протистояння на вулиці Грушевського видно, що у відповідь на коктейлі Молотова, які летять у бік кордону міліції, правоохоронці кидали такі ж запалювальні суміші в протестувальників.

Згідно Правил, рішення про застосування спеціальних засобів приймає службова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції. Працівники міліції, які діють індивідуально, приймають такі рішення самостійно. Згідно закону «Про міліцію» про застосування спеціальних засобів а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції спеціальних засобів, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві. Це означає, що і відповідальність за незаконне використання спецзасобів і спричинену внаслідок цього шкоду, мають нести керівники підрозділів і керівники конкретних операцій. Їх особи можливо і необхідно встановити органам прокуратури навіть якщо неможливо встановити особу виконавця. А перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом в залежності від нанесеної шкоди життю і здоров’ю постраждалих.

До силового протистояння на вулицях Києва призвели багато факторів. Але до обов’язків правоохоронців входить не лише припинення, а й попередження правопорушень. МВС України має достатню кількість працівників, які повинні були провести оперативну роботу і вжити необхідних попереджувальних заходів, щоб не допустити силових сценаріїв розвитку подій. Міліція покликана забезпечувати громадський порядок і захищати життя і здоров’я людей в будь-яких умовах. Це означає, що і в такій напруженій ситуації правоохоронці мають не давати здачі і мститись за постраждалих під час протистояння колег, а залишатись гарантом законності і порядку. Якщо ж міліція порушує закони і Конституцію – це дестабілізує ситуацію, налаштовує людей проти правоохоронців і призводить до ескалації конфлікту.

Аналіз підготовлено командою Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціація УМДПЛ).