29 жовтня 2011 р. учасники спеціалізованого тренінгу з громадського моніторингу за діями правоохоронців провели пробний рейд у вечірньому Києві.

Перш за усе, одна з груп завітала до Подільського районного управління для того, щоб подивитися, чи є вільним для громадян доступ як до вестибулю чергової частини, так й до зразків необхідних документів. На жаль, вимоги закону щодо вільного доступу громадян зовсім не стосувалися постового на порозі до будівлі. Постовий у грубій формі запитав: “А ви вообще хто такі?” та відмовився надати інформацію стосовно того, хто може роз’яснити, у якій формі мають подаватися заяви громадян до міліції. Монітори, побачивши агресивний настрій правоохоронця, не стали навіть нагадувати йому, що при зверненні громадян кожен працівник міліції зобов’язаний щонайменше представитися, віддавши при цьому честь, торкнувшись рукою кашкета.

Репутацію районного управління та ситуацію в цілому врятував слідчий у цивільному одязі, який вийшов до моніторів та докладно й коректно пояснив, яким чином треба писати заяви у разі такої потреби.

Взагалі вестибуль Подільського районного управління, куди монітори такі дісталися, цілком відповідав необхідним нормам: там були необхідні для громадян зразки документів, графік прийому керівництва тощо.

Грубість інших міліціянтів – працівників патрульної служби – була помічена громадськими моніторами біля станції “Контрактова площа”. Затримавши двох чоловіків напідпитку, патрульні у грубій формі іронізували над поясненнями затриманих та, не зважаючи на мирну та адекватну поведінку останніх, почали проводити їх обшук. Після цього, не сповістивши їх про причини затримання, повели чоловіків до службового автомобілю, де ще довго про щось спілкувалися із затриманими, не поспішаючи заповнити протокол або відвезти їх до чергової частини.

Спостереження за діями столичної міліції закінчилося майже у романтичних тонах – група моніторів натрапила на молодого працівника патрульної служби, який, мабуть, відстав від напарника та відхилився від маршруту, аби в такий спосіб надолужити нестачу часу на особисте життя. Монітори побачили його біля парапету разом із дівчиною, гумовим кийком та пістолетом. Усе це молодий хлопець обіймав однаково ніжно та не поспішав продовжувати виконання службових обов’язків.

Монітори не стали нагадувати йому прикрі настанови статутів та законів, оскільки й самі майже закінчили свій перший спостережний рейд у вечірньому Києві.