БАЙКИ ВІД МОНІТОРІВ

Загальне враження – відчули себе невидимками. Прийшли до чергової частини Ленінського райвідділу у Вінниці. Відразу запитали у чергового, де знайти мого дільничного інспектора. Дядько розлого махнув рукою вправо, сказав щось на зразок – підіть туди, там відділ дільничних. Куди – туди, ми не стали допитуватись, далі грали ролі таких собі чудних баришень, які люблять роздивлятися навколо та читати все, що написано на стінах.

На стінах було написано мало – в основному графік прийому громадян посадовцями, списки того, що можна приносити в передачах та коли можна, під ними висів телефон. Ще був стенд, виготовлений школярами, які писали, якою б вони хотіли бачити міліцію. Там ще був диван-"уголок", перед диваном стіл. На дивані сидів молодий міліціонер, який на нас зовсім не реагував і був заглиблений в свій мобільний телефон. Ну, ми трохи почитали те, що на стінах вивішено і сіли заповнювати звіт монітора, з надією, що хтось таки у нас щось запитає. Взяли і почитали книгу скарг – нікого це навіть не зворушило. Ще раз почитали стенди на стінах – знову ніякої уваги. Хлопці за склом чергової частини (їх там було троє і всі без «бейджів»), жваво спілкувалися, крізь скло чулася неформатна лексика…. Нікого, крім нас, і нікому нічого не треба..

Пішли в бік, куди показав нам черговий – туди, де дільничні інспектори. Вестибюль там також доступний, інформації, яку потрібно відзначити в анкеті немає. На запитання, хто у мене дільничний, невідомий черговий сказав, що його зараз немає, після чого черговий поколупався в паперах і назвав мені його прізвище. На запитання – де його найти, подивився здивовано -ну, сказав же – його немає! Запитала, де опорний пункт. Після хвилинного роздуму назвав адресу. Запитала, як туди зателефонувати. – а там немає телефону.

Оскільки у Ленінському райвідділі було 2 приміщення, які називалися "Чергова частина", то в другому ми запитали, що це означає. Невідомий (може краще сказати – неідентифікований?) черговий сказав, що вони не чергова частина. На запитання – а чому ж тоді тут написано "чергова частина"?, знову подивився задумливо і зробив вигляд, що не почув….

Потім, ми ще трошки там покрутилися, ще почитали стенди на стінах, посиділи на лавці.

Міліціонери за склом робили вигляд, що нас немає. У вестибюлі не було нікого також…

Зателефонували колеги, які були у чергових частинах Замостянського та Староміського підрозділів. Кажуть, що там у вестибулях також тихо. Вони заходили, гуляли у вестибулі – ніхто ні про що їх не питав. Може в цей день у міліції проходив флеш-моб "У нас порожньо і сумно"?

* * * *

«Зателефонували до Хмільницького міськрайвідділу УМВС України у Вінницькій області. Діалог з працівником міліції:

– Лейтенант такий то (представився чітко і зрозуміло)!

– Доброго дня. Ви не підкажете, за якою адресою знаходиться відділок?

– … (пауза)… Ну взагалі то ми сьогодні до обіду…

– Я розумію, я просто хочу взнати адресу відділку…

– … (пауза)… я Вам кажу, що ми до обіду…

– Я зрозумів, але все ж таки хотів…

– (перебиває) Леніна, така то…

– Дякую. А ми можете підказати графік прийому начальника міліції?

– … (пауза)… Так він у відпустці…

– Я розумію, а коли він приймає зазвичай?

– По п’ятницях…

– Дякую, до побачення…

Лариса Полулях