20 жовтня об”єднавши зусилля 3-х громадських організацій – Дорожній Контроль-Тернопіль, ФРІ та ГО “Правда” вирішили подивитися:  все ж як працює міліція на вокзалі у вечірній час.
 

     Поділившись на 2 групи та отримавши певний інструктаж, як кажуть, приступили. Вирішили, що перша група перевірить роботу патрульних в межах вокзалу, а друга група завітає в лінійний відділок.
 

     Тернопільським активістам ФРІ повезло майже одразу – біля відділку вони зустріли патруль який, нехтуючи своїм службовим становищем та незважаючи на все ж таки громадське місце, влаштували собі перекур. Тут потрібно додати, що саме в цей час прибуло 2 приміські потяги і перон був переповнений людьми. Звичайно про який громадський спокій може йти мова коли майже 8 патрульних мирно курили подалі від своїх обо”язків і від перону.
 

     На виході як завжди ворота були зачинені і лиш через дві маленькі хвіртки старались пройти декілька сот людей. І майже кожен згадував в півголоса місцеву владу, адміністрацію станції і навіть діючий уряд.
 

     Пройшовши територію вокзалу декілька раз та не знайшовши інших патрулів, перша група зупинилася у місці, з якого добре було видно перон та відділок міліції. Почекавши добрих півгодини, нарешті побачили правоохоронців, що йдуть на перон. Перше, що спало на думку, що все ж таки патрулюють кожних 30-40 хвилин, але насправді нам це тільки здалося. Міліціонери підійшли до якогось потягу, дочекались коли вийшла провідниця та дала їм якийсь пакунок. Після першого моніторингу та дивлячись на це ще раз склалось враження, що саме у Тернополі міліція виконує послуги кур”єрської пошти. Отримавши передачу всі патрульні знову зібрались в коло вже на пероні. Вони спілкувалися між собою, курили, відходили говорити по телефону. На несення служби це було взагалі не схоже

      Ось тут ми вирішили себе розкрити і активіст ФРІ Прус Володимир зробив фото, чим надзвичайно сильно зацікавив міліціонерів. Спочатку це їх обурило і почалися заборони, але коли з іншої сторони почалась відеофіксація, то вони розійшлися в різні сторони. Хоча один з них (можливо він ніколи не пропускав інструктажів), почав вимагати в хлопців якийсь припис на його з”йомку. Та отримавши пам”ятку “Чому я маю право знімати міліцію на відеокамеру” задовольнився нею. Влаштувало, напевне, те що хоч якийсь папір дали. Забравши її навіть не читаючи міліціонери  почали розходитися.

      Після такого спілкування, ділячись емоціями, перша група ще пів години пробувала відшукати патруль на пероні і в залах очікування та на другому поверсі, але жодного правоохоронця в полі їх зору вже не було.
 

      Другій групі повезло менше тому, що тепер ясно, що ніякого патрулювання і не було. Прийшовши в приміщення станції чекали понад 30 хвилин. Перевіривши перший та другий поверхи вийшли на перон, де і побачили спілкування першої групи з правоохоронцями. Після відступу патрульних перейшли до свого завдання та завітали до лінійного відділку.
 

        Відеозйомку проводили, та у вечірній час якості годі було чекати. Незважаючи на це, ми були вражені. Насамперед тим, що у черговій частині всі документи були на місці, телефони довіри, графік прийому громадян, закони на стенді, а саме головне – Книга скарг і пропозицій була доступна одразу біля віконечка чергового. Над дверима у приміщенні знаходиться відеокамера, а з лівої сторони віконечка перелік осіб, що перебувають у розшуку.

      Нами одразу зацікавився черговий, який вийшов і спокійним тоном привітавшись запитав чи може нам чимось допомогти. Також до нас вийшов чоловік у цивільному (можливо начальник) і теж уточнив хто ми і чому цікавимося документами. Вся розмова була без жодного натяку на агресію чи заборону знайомитись з документацією, в тому числі з Книгою скарг та пропозицій. Щоправда у книзі був тільки один запис місячної давності і не було підпису керівника про його розгляд. Та, в загальному, ми були приємно здивовані таким прийомом у черговій частині і вийшли чесно кажучи під враженнями.

    На цьому об”єднавшись з першою групою ми вирішили закінчити нашу прогулянку. Затримання або хоча б перевірку документів у громадян нам зафіксувати не вдалось. Як і не вдалося п
оспілкуватися з громадянами, які могли б розповісти про своє враження від спілкування з міліцією.

    

     Довідка: Кампанію координує Асоціація українських моніторів дотримання прав людини (Асоціація УМДПЛ). Фінансову підтримку кампанії надають МФ “Відродження”, Посольство ФРН в Україні, Національний Фонд підтримки демократії (NED) (США)