«Люстрація» – те, чим ще кілька років сильно лякати усіх держслужбовців часів Януковича, в т.ч. суддів. Олена Островська, керівник напряму правосуддя у кримінальній юстиції Асоціації, у блозі для Левый Берег – LB.UA аналізу резутати люстрації органів судової влади (зокрема суддів), яка була проголошена ще у 2014-му і давно мала б бути завершена.

Отже, п’ять ключових фактів про судову люстрацію в Україні:

Факт 1. У 2014 році після Революції Гідності парламентом було прийнято 2 люстраційних закони «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 та «Про очищення влади» від 16.09.2014. Перший закон стосувався лише суддів, другий же — поширювався на всіх державних посадовців, в тому числі й на суддів.

Факт 2. Оскільки ні на офіційному сайті Вищої ради правосуддя, ні у щорічній її доповіді за 2018 рік немає інформації, довелося направити до ВРП відповідний запит. Отже, за отриманою інформацією у квітні 2016 року до ВРП надійшов 41 висновок ТСК про наявність ознак порушення присяги в діях 46 суддів. За цими висновками ВРП прийняла лише 25 рішень стосовно 29 суддів щодо підтвердження в діях вказаних суддів ознак порушення присяги судді. На підставі відповідних подань ВРП до Верховної Ради та до Президента України вказані судді були звільнені саме у зв’язку з порушенням присяги судді. У решти висновках ВРП не виявила жодних ознак порушення суддями присяги судді.

Факт 3. Очищення влади або люстрація в розумінні цього закону – це заборона окремим особам обіймати певні посади (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (ст. 1). Заборона застосовувалась у двох випадках: 1) якщо особа обіймала сукупно не менше року визначені цим законом посади саме у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону); та 2) якщо особа обіймала певну посаду (посади) у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не була звільнена в цей період з цієї посади (посад) за власним бажанням (п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону).

Факт 4.  Головним «куратором» виконання положень цього Закону було визначено Міністерство юстиції (ст. 5 Закону). Однак перевірку на предмет наявності заборон мав би проводити не сам Мін’юст, а безпосередньо орган, де працювала особа, яка мала бути перевірена. Виключенням до цього правила було тільки керівництво Державної судової адміністрації, перевірку щодо якого мала б провести Рада суддів України, котра законодавством і уповноважена обирати та звільняти керівництво ДСА (ч. 4 ст. 5 Закону «Про очищення влади», ст. 150 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Якщо ж говорити про членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя, то відповідну перевірку мав би організувати керівник органу, в якому на час перевірки працювала така особа; а суддів – голова суду, в якому працював суддя (ст. 5 Закону).

Факт 5.  … як же насправді проводилась люстрація судових органів та чи є хоч якісь офіційні її підсумки, має єдину відповідь. Виявляється їх немає. Жоден з органів, що залучений до процесу люстрації, не оприлюднив остаточних результатів виконання люстраційних законів. Хоча пройшло вже 5 років.

Читайте блог повністю на сайті видання. Цей допис також доступний на нашій Facebook-сторінці.