Російсько-українську війну експерти називають найбільш задокументованою в історії людства. Ніколи ще світ не отримував з фронту так швидко і настільки наочну інформацію про перебіг та результати бойових дій.  Наявність оснащених відеокамерами безпілотних літальних апаратів, використання військовослужбовцями відеореєстраторів, побутових мультимедійних смартфонів або інших ґаджетів дало можливість створювати та публікувати в Інтернеті унікальний контент, який повною мірою розкриває жахливу сутність війни і ступінь заподіяних нею людських страждань. «Театр воєнних дій» дійсно став своєрідним театром, де за діями противників спостерігає багатомільйонна аудиторія. За таких умов особливого значення набуває протистояння в інформаційній сфері, коли обидві сторони моделюють та просувають в мас-медіа та соціальних мережах свою версію війни.

Водночас з широкомасштабним військовим вторгненням, Кремль вдався до інтенсивної та масової інформаційно-психологічної атаки, спрямованої на деморалізацію українських військовослужбовців і цивільного населення. Основний її наратив «Україна впаде фактично без бою» мав морально підготувати українців та їхніх західних партнерів до нібито неминучої і швидкої поразки у війні. Для створення панічних настроїв в українському суспільстві російська  пропаганда поширювала брехливу інформацію про стрімке і безперешкодне просування російських військ у глиб території України, рапортувала про захоплення населених пунктів і масове взяття у полон українських військовослужбовців, які начебто нездатні і не бажають протистояти «доблесній російській армії». 

Паралельно Москва розгорнула глобальну пропагандистську кампанію з виправдання агресії проти України. Віроломний напад на сусідню незалежну державу подається як «історична місія зі звільнення братнього українського народу від нацизму», всупереч очевидним фактам – руйнуванню цілих міст, невибірковому та непропорційному застосуванню зброї, кремлівські офіційні ЗМІ заявляють про винятково гуманні методи ведення війни, активно поширюють міфи про людяність «російського солдата» та його високі морально-вольові якості.  Путінська машина пропаганди прагне переконати світову спільноту: лютневе вторгнення не є окупацією і не стане катастрофою для української нації.

Сьогодні, через майже два роки повномасштабної війни, можна з упевненістю заявити: якби Росії вдалося реалізувати свій план і деморалізувати українське суспільство, позбавивши його віри у свою армію та у можливість протистояти сильнішому противнику, Україна, як незалежна держава, припинила б своє існування. Політичному та військовому керівництву країни було необхідно вирішити вкрай важливе стратегічне завдання: спростувати неправдиві пропагандистські тези Кремля, додатково мотивувати українців на боротьбу за національне виживання і продемонструвати усьому світові бажання й спроможність України зупинити та перемогти агресора. І таке завдання було виконано: як і бліцкриг військовий, інформаційний бліцкриг Росії був зірваний.

Одним з дієвих інструментів депопуляризації кремлівських меседжів стало оприлюднення українськими силовиками розмов російських окупантів, отриманих у результаті аудіоперехоплень. Технічні можливості Збройних Сил та спецслужб України були використані не тільки для отримання розвідданих, а й як ефективна зброя в інформаційній війні. Вже 9 березня 2022 року Служба безпеки України, а 13 квітня 2022 року  Головне управління розвідки МО України  публікують на відомчих YouTube-каналах перші аудіофайли перехоплених телефонних дзвінків росіян з фронту. Надалі така практика стає регулярною, записи аудіоперехоплень набирають сотні тисяч переглядів, активно поширюються за допомогою телебачення та Інтернету в Україні і за кордоном (1, 2). Світ не тільки побачив війну, а й почув її голос. 

Зіткнувшись з жорстким опором української армії та зав’язнувши у кровопролитних боях, зневірені російські військовослужбовці, не зважаючи на заборону командування, зв’язувалися зі своїми рідними в Росії за допомогою відкритих каналів мобільного зв’язку і описували їм реальну ситуацію на фронті. Опубліковані розповіді солдатів про величезні та часто безглузді втрати в живій силі й техніці, незадовільну військову дисципліну, численні випадки дезертирства, повальне пияцтво серед військовослужбовців, їх недовіру до власних командирів, погане забезпечення спростовували бравурні доповіді міністерства оборони Росії «з нашого боку втрат немає», «все йде за планом», «поставлені завдання виконані», «особовий склад демонструє високу бойову підготовку і морально-вольовий дух». Оприлюднення аудіоперехоплень розвіювало «інформаційний туман війни», давало можливість українцям більш реально оцінювати ситуацію на фронті і, поряд з іншими вжитими українською владою контрпропагандистськими заходами, сприяло формуванню в українському суспільстві переконання: «Ворог не настільки сильний, як здавалось. Його можливо перемогти».

Аудіоперехоплення виконували й інше, не менш важливе завдання – демонстрували справжнє обличчя російського військовослужбовця, обличчя жорстокого і безжального загарбника. Російські солдати не соромлячись розповідали своїм батькам, дружинам і просто знайомим про скоєні їх армією воєнні злочини проти мирних громадян – вбивства, зґвалтування, катування та грабежі, які на окупованих територіях набули масового характеру. «Вони [розмови окупантів] можуть здатися божевільними. Іноді я сама не можу повірити в те, що чую, але що маємо, те маємо», – розповіла в інтерв’ю «Kyiv Post» працівниця української спецслужби, чия робота полягала у прослуховуванні перехоплених телефонних розмов між російськими солдатами та їхніми сім’ями. – За півтора року служби під час війни я почула безліч речей, про які воліла б не знати. Потім я перейшла до іншого відділу, оскільки не могла більше виносити цього з моральної точки зору». Отримана з аудіоперехоплень інформація стала додатковим підтвердженням того, що російська армія не дотримується законів і звичаїв війни, а кількість скоєних росіянами воєнних злочинів настільки величезна, що їх неможливо визнати окремими інцидентами, притаманними будь-якому збройному конфлікту.

Публікування розмов загарбників сприяло спростуванню і однієї з основних для обґрунтування агресії проти України тез Кремля – «росіяни і українці один народ». Перехоплені розмови свідчили – більшість пересічних громадян РФ остаточно поглинув морок російської пропаганди ненависті і вони не відчувають до українського народу якихось «братніх почуттів», емпатії чи співчуття, а продемонстроване українцями прагнення до відстоювання своєї ідентичності викликає у росіян лише лють.  Турбуючись за життя й здоров’я своїх «мальчіков», і навіть закликаючи їх ухилятися від участі у бойових діях, родичі солдатів здебільшого не засуджують, а, навпаки, підтримують загарбницьку війну та за допомогою пропагандистських кліше виправдовують жорстоке ставлення до мирного населення.  

 Оприлюднення перемовин російських солдатів вплинуло й на формування думки про війну у зарубіжної аудиторії. Використовуючи аудіоперехоплення, українській владі вдалося показати світовій спільноті, зокрема і західним лідерам, які ухвалюють рішення про надання Києву військової та фінансової допомоги, реальну картину трагічних подій, що відбуваються в Україні. Перекладені й опубліковані у закордонних ЗМІ шокуючі одкровення російських військовослужбовців викликали у іноземної аудиторії недовіру до російських брехливих версій щодо причин та перебігу війни, змушували поступово переосмислювати своє ставлення до Росії та суттєво вплинули на зміцнення проукраїнської позиції в західному світі.    

Слід зазначити, що подібні аудіозаписи використовувалися й використовуються не тільки для контрпропаганди, а і як докази у кримінальних провадженнях. «Аудіоперехоплення безумовно дуже важливе джерело інформації. І для того, щоб знати плани й наміри противника, і для того, щоб розслідувати злочини проти мирного населення, порушення правил ведення війни та злочини геноциду проти українського народу. Аудіоперехоплення активно використовуються в роботі українських правоохоронних органів. Зокрема, вони будуть додані до кримінальних справ не тільки в Україні, а й на міжнародному рівні», – зауважив представник пресслужби ГУР МО України Андрій Юсов.

Але особливе значення аудіоперехоплення мають для процесу збереження історичної пам’яті українського народу. Наступні покоління українців мають знати всю правду про цю страшну війну і винести з неї відповідні висновки, які унеможливлять повторення подібних подій. Російська влада вже зараз докладає максимум зусиль для запуску процесу ерозії пам’яті людства про розв’язану нею війну. Слід бути готовим до того, що впродовж наступних десятиліть Кремль вкотре намагатиметься переписати цю ганебну для себе сторінку історії, вдаючись до маніпулювання фактами, а то й просто до неприкритої брехні. І це не припущення. Спотворення недавнього минулого і сьогодення вже активно здійснюється Росією через запровадження нових шкільних підручників з історії,  створення музеїв так званої «СВО», псевдонаукові видання, героїзацію загарбницької війни тощо.  

За цих обставин робота по фіксації та документуванню злочинів російської армії на тимчасово окупованих територіях України є надзвичайно важливою і актуальною. Аудіозаписи з розмовами загарбників – це озвучена ними ж правдива історія нинішньої моторошної війни, яку повинні почути наші нащадки. Саме тому організація Freerights у теперішній час займається пошуком, аналізом та систематизацію наявних у відкритих джерелах фронтових аудіоперехоплень, виокремлюючи з них кейси, які свідчать про скоєння воєнних злочинів російськими військовослужбовцями. Отримані результати, узагальнені за видами воєнних злочинів, ми представимо громадськості  у друкованому та електронному форматі. Їх достовірність буде підтверджена відповідним архівом аудіофайлів.

 

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно її автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.