У мирній Європі почалась масштабна і жорстока війна задля перегляду кордонів та знищення ідентичності окремої нації. Подібне твердження у 21-му столітті здавалось настільки неймовірним і безглуздим, що світова спільнота доволі довго відмовлялась повною мірою усвідомити та визнати цей приголомшливий факт. Очікуючи на швидке припинення бойових дій і ще сподіваючись залишитись у комфортній зоні міждержавних взаємин мирного часу, західні політики та медіа обережно називали безжалісну війну в Україні «вторгненням», «збройною агресією», «воєнним конфліктом». Проте вже невдовзі оприлюднені супутникові знімки та панорамні відео з театру бойових дій переконливо продемонстрували всім страшне обличчя так званої «спеціальної воєнної операції». Апокаліптична картина вщент зруйнованих міст, знищених шкіл, лікарень і церков, спалених війною лісів і ланів змусила людство здригнутися, повернувши його пам’ять у часи 2-ї світової війни. «Складається враження, що Володимир Путін має намір знищити Україну», – заявила заступник державного секретаря США Венді Шерман через два тижні після початку повномасштабного вторгнення.

Міжнародне гуманітарне право зобов’язує військовослужбовців максимально оберігати цивільних від небезпек війни та «завжди  розрізняти  цивільне  населення  й  комбатантів,  цивільні  й  воєнні  об’єкти  та  спрямовувати свої дії тільки проти воєнних цілей» (стаття 48  Протоколу №1 до Женевських конвенцій від 12.08.1949).  «Цивільне населення, як таке, не повинно бути об’єктом нападу»,- наголошує стаття 51 Протоколу  і забороняє напади невибіркового характеру. Планування воєнних операцій на суходолі, у повітрі та на морі має здійснюватися так, аби уникнути завдання шкоди цивільним об’єктам і не допустити втрат життя серед цивільного населення. Стаття 67 Протоколу підкреслює: «ті, хто планує напад або приймає рішення про його здійснення» повинні: 

– пересвідчитися у тому, що об’єкти нападу не є цивільними об’єктами (особами);

– «вжити усіх можливих заходів при виборі засобів і методів нападу для уникнення випадкових втрат життя цивільного населення та завдання шкоди цивільним об’єктам і, в усякому випадку, звести їх до мінімуму»;

– утриматися від прийняття рішення про здійснення будь-якого нападу, який може призвести до гибелі (поранення) цивільних осіб або завдання шкоди цивільним об’єктам;

– скасувати та зупинити напад, якщо стає очевидним, що об’єкт не є воєнним або напад «потягне випадкові втрати життя чи поранення серед цивільного населення та завдасть випадкової шкоди цивільним об’єктам,  що було б надмірними щодо конкретної й прямої воєнної переваги, яку передбачається отримати».

Зі свого боку «Конвенція про закони та звичаї війни на суходолі» забороняє «будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди» (стаття 25 Додатка до Конвенції) та обмежує право воюючих сторін у виборі засобів завдання шкоди супротивнику (статті 22, 23 Додатка до Конвенції).

Скептики вважають наївними наміри людства за допомогою правових важелів мінімізувати рівень насильства під час воєнних дій, адже досвід минулих війн свідчить, що норми міжнародного гуманітарного права порушувались неодноразово. Проте з року в рік можливостей для їх дотримання стає дедалі більше. Розвиток військових технологій значно розширив інструментарій ведення сучасної війни, поповнивши арсенали армій високоточною, «розумною» та нелетальною зброєю. Політики отримали можливість обирати воєнні доктрини, а генерали – способи ведення бойових дій, які дійсно дозволяли суттєво знизити кількість жертв серед цивільного населення.

 Проте з перших днів повномасштабного вторгнення стало очевидним: Росія веде проти України архаїчну й смертоносну війну із застосуванням найбільш травматичних і руйнівних методів. Регулярні масовані та невибіркові обстріли мирних населених пунктів не тільки на лінії фронту, а й по всій території України стали візитівкою російської армії і наочно продемонстрували справжнє ставлення Кремля до українців. «Росіяни використовують «тактику випаленої землі». […] Армія росії перейшла до неї у вересні 2022 року, зосередивши свої зусилля на знищенні та виведенні з ладу об’єктів соціальної та критичної інфраструктури, ТЕЦ і ТЕС, транспортних вузлів, промислових підприємств, медичних установ, закладів освіти й науки, культових споруд, житлових будівель українців», – вважає доцент Національного університету оборони України Ростислав Пилявець. «Російський план полягає в тому, щоб знищити українську економіку, тероризувати цивільних обстрілами по містах […] та сподіватися, що всі ці страждання якимось чином підуть на користь Росії», –  заявив відомий історик Тімоті Снайдер.

Після «визволення» від українських міст та селищ часто залишаються лише безлюдні руїни, вирви від снарядів та назви на мапах. 

Використовуючи аналіз супутникових знімків, журналісти проєкту «Важливі історії» спільно з німецьким виданням Tagesspiegel і проєктом Vertical 52 з’ясували масштаби руйнувань в окупованих Росією містах Маріуполь, Сєвєродонецьк і Бахмут. Встановлено, що у Маріуполі війною знищено 50% довоєнної площі будівель, у Сєвєродонецьку – 59%, у Бахмуті – 71%.

В Україні пошкоджено або зруйновано 10% житлового фонду. Пряма шкода сягнула майже 152 мільярдів доларів США, причому найбільш постраждалими секторами є житловий сектор, транспорт, торгівля, промисловість, енергетика і сільське господарство.  Станом на 31 грудня 2023 року загальна вартість відбудови та відновлення в Україні становить 486 мільярдів доларів США впродовж наступного десятиліття (висновки «Швидкої оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA3)», оприлюднена Урядом України, Групою Світового банку, Європейською Комісією та Організацією Об’єднаних Націй в лютому 2023 року).

«За два минулих роки цивільне населення України зазнало безмірних страждань і величезних збитків. […] Зафіксовано, що з 24 лютого 2022 року через бойові дії постраждало 1072 заклади освіти (236 зруйновано, 836 пошкоджено) і 465 медичних закладів (59 зруйновано, 406 пошкоджено). За дворічний період зафіксовано загибель 8898 цивільних осіб, 18818 дістали поранення внаслідок застосування зброї вибухової дії з широкою зоною ураження. Реальні цифри, вірогідно, більше. Найбільшу кількість втрат заподіяли обстріли з артилерії, танків і реактивних систем залпового вогню (РСЗВ), крилаті та балістичні ракети (повітряного, морського і наземного базування), а також авіаційні удари. В Україні практично не залишилося місця, яке було б повністю захищене від бойових дій. Втрати серед цивільних осіб через зброю вибухової дії з широкою зоною ураження підтверджено у 22 областях України та місті Києві (зі звіту Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні до другої річниці повномасштабного вторгнення).

З часом стає зрозумілим: ні військове керівництво, ні російська армія не тільки не хочуть, а й просто не вміють воювати інакше. Некомпетентність командирів і низький рівень професійної підготовки солдатів  компенсується бузувірськими методами ведення війни, жертвами якої стають діти та особи похилого віку.

За даними Офісу Генерального прокурора станом на березень 2024 року підтверджено загибель 534 дітей, ще 1240 отримали поранення. У відомстві підкреслюють, що це мінімальні цифри, оскільки вони отримані без повного врахування даних з місць ведення активних військових дій.

«Непропорційно великий відсоток серед втрат поблизу лінії фронту становлять люди похилого віку, оскільки вони часто не могли (не схотіли) залишити свої домівки. Особи, старші 60 років, становлять 36 %  від втрат серед цивільних осіб поблизу лінії фронту, хоча їхня частка в загальній чисельності населення становить 25%» (зі звіту Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні до другої річниці повномасштабного вторгнення з даними станом на 15.02.2024).

 Варварство російської армії настільки очевидно, що навіть кремлівські пропагандисти поступово відходять від просування тез міністерства оборони РФ про завдання ударів виключно «високотехнологічною зброєю по військових об’єктах і центрах прийняття рішень». Натомість поширюються не менш цинічні й брехливі наративи, які мають переконати росіян: безжальне знищення житла та об’єктів цивільної інфраструктури – це неприємний, але неминучий супутній фактор «визвольної місії», а смерті тисяч мирних громадян є платою за «звільнення України від нацизму». «Знищити Київ. Знищити Львів. Одесу ми теж не збережемо. Ми її потім заново відбудуємо. Так буде набагато простіше», – вказує аудиторії шляхи досягнення перемоги топпропагандист Володимир Соловйов.    

Аналіз перехоплених телефонних розмов окупантів додатково підтверджує: нищівні обстріли населених пунктів, які призводять до гибелі мирних громадян, не є прикрими інцидентами та ексцесами виконавця. Демонстративна жорстокість є складовою політичного плану з підкорення України і армія забезпечує його виконання. Солдати розповідають, як за наказами командирів на своєму шляху вони «стирають» та «рівняють з землею» населені пункти.   

«Комбриг приїжджає: «Ви що подуріли, чи що?! Два дні якесь село не можете». Йому: «Так там же цивільні». «Та взагалі пофіг, – каже. – Відійти на півтора кілометра, залп з всіх гармат і все». Можна сказати, що ми просто зрівняли з землею це село. Ходили туди, то трупи дотепер у цьому селі палять. І «укропів», і мирних, і всіх підряд» [1]. 

«Давай, лупи повсюди. По населеним пунктам прямо бий, бля. Зрозумів, ні? Курилівка, Рябушки. Ось ці два населених пункти почисть. Влупи туди побільше. Щоби зрівняти ці два села. Ракетними системами вдар» [2].

«Путін сказав, що якщо до 9 травня нічого не зробимо – все до біса з землею зрівнювати. Це глобальні заходи. Тут кажуть, що, нібито, такий указ є. Що Рубіжне, начебто, ще  намагаємося звільнити, а Лисичанськ і Сєвєродонецьк вже із землею рівняємо» [3].

«Лисичанськ там стирають з землі. Третій день. Воно ж набридло – скільки з ним можна возитись. Хулі толку, один фіг все буде зруйновано, розбито. Нічого цілого не залишиться все одно» [4].

«Це як Волноваху. Доки не рознесуть повністю, повністю не змішають з багнюкою разом з мирними жителями, іншого не буде нічого. […] Гадали ж, що як на параді проїдемо, а воно ось як виходить» [5].

Окупанти діляться з близькими страшними подробицями, які свідчать: умисне руйнування осель мирних громадян є усталеною та буденною практикою ведення бойових дій.

«Тут ми село одне штурмували. У машину тротил завантажували та просто відпускали. Просто без людей. І вона вибухала. Там від села нічого не залишилося» [6].

«Ми, коротше, все зачистили. Я по домівках стріляв, професійно. Ми почали все просто із землею рівняти. Усі будинки, ангари, усе підряд. Всі-всі будівлі почали руйнувати» [7].

«Задовбав міномет наш. Село перед нами стоїть. Вони його цілий день довбають. Там три людини живе, бля. Село з лиця землі стирають. Вщент» [8].

«У нас учора кіпіш був. Потім з’ясувалось, що це Пузир із якимось Колею ублюдочним надралися і з гранатометів у село всадили. Коля безголовий і йому плювати на все. Він тут над людьми знущався. Він з приватної військової компанії. Мабуть, набралися до поросячого вереску, раз о 4-й ранку їм закортіло хернею такою займатися. У селі, напевно, з трьохсот осіб, чоловік п’ятдесят старих залишалося» [9].

«Ну, сьогодні ми час так непогано провели у себе. Село з трьох боків оточили і  лупили. Просто будинки до бісової матері виносили.  Стріляли по всьому: по будинках, по машинах. Всі будинки танками й БТРами рознесли» [10].

Безглузду жорстокість дій своєї армії засуджують навіть окремі російські військовослужбовці.

«Коли ми заїхали – у них поля таки чисті були. Бля, зараз усе засмічене, все спалене, дороги розбиті, техніка спалена, тіла лежать. Магазини розбиті, будинки розбиті. І ти їдеш і ти все це бачиш. […] Я не відчуваю себе, знаєш, як відчували себе наші прадіди, що вони справедливу справу роблять. Я і взагалі ніхто з нас цим гордитися не буде» [11]. 

 «Найцікавіше, прикинь, весь народ, розумієш, він проти нас. Ну ось ці цивільні. Просто війна тут незрозуміло за що, бля. А так ми просто знищуємо міста і населення. Людей просто без житла залишаємо, бля. І вони злі на нас капець. Я чорт його знаю. У натурі якась маячня» [12]. 

«Яку я тут Батьківщину захищаю?! Ось бабцю бачу – мені соромно їй в очі дивитися. У неї був нормальний дім. Ми прийшли – його просто на друзки» [13]. 

«Ми сьогодні проїжджали через місто. Все розбито вщент. Все до біса. Навіщо? Я не розумію взагалі! Причому це наші його довбли. А командування п’яне в дупу сидить у БТРі» [14].

Тотальна жорстокість, яка не пов’язана з виконанням конкретних бойових завдань, для Москви є засобом досягнення не воєнних, а політичних цілей. Постійні та масштабні обстріли примушують цивільне населення, насамперед жінок й неповнолітніх, шукати притулку за межами своєї країни. Станом на 31 січня 2024 року в ЄС отримали статус тимчасового захисту 4,3 мільйона людей, які залишили Україну внаслідок повномасштабного вторгнення. З свого боку російська влада заявила, що «прийняла» близько 4,8 млн жителів України, з яких понад 700 тисяч – неповнолітні. Руйнуючи протягом двох років інфраструктуру, міста і села України, Росія не тільки знищує її економічний потенціал, а й цілеспрямовано намагається позбавити українську націю майбутнього, завдавши непоправних втрат людському ресурсу. Це частина загальної стратегії Кремля з «остаточного вирішення українського питання», яка передбачає ліквідацію суверенності України та її вдавлювання у рамки «руського світу».

Примітка. Наведені у тексті витяги з аудіоперехоплень надані у скороченому вигляді, що не спотворює їх загальний зміст. З етичних міркувань також проведено заміну ненормативних висловів.

***

Читайте дописи з циклу «Аудіоперехоплення розмов російських окупантів»

1. Аудіоперехоплення розмов російських загарбників: чим вони важливі

2. «Мародер я. Як фашист довбаний у 41-му»
___________________

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

___________________

¹ https://www.youtube.com/watch?v=7N7C7GigTZ4

² https://www.youtube.com/watch?v=j1ncNNzaED4

³ https://www.youtube.com/watch?v=hmCErXdEWzo (1.35 – 1.59)  

⁴ https://www.youtube.com/watch?v=VW7p6-_FMTw (1.25 – 1.41)

⁵ https://www.youtube.com/watch?v=3_m9G8QNmZc (2.21 – 3.00)

⁶ https://www.youtube.com/watch?v=wJKIisBttvM (0.37 – 1.14)

⁷ https://www.youtube.com/watch?v=f6hJTUOZ4ZI (0.34 – 1.32)

⁸ https://www.youtube.com/watch?v=L1W5CphJuXQ (1.45 – 1.54)

⁹ https://www.youtube.com/watch?v=kVSfSba0gF0 (1.21 – 2.22)

¹0 https://www.youtube.com/watch?v=qQ2ykJCmLmw (0.17 – 0.31)

¹1 https://www.youtube.com/watch?v=vw6Kalfg3is

¹2 https://www.youtube.com/watch?v=JoxasJZQaP4 (0.57 – 1.19)

¹3 https://www.youtube.com/watch?v=tk45g8jSeLk (1.26 – 1.36) 

¹4 https://www.youtube.com/watch?v=YfgMrJYwoyc (2.15 – 2.35)