З метою визначення стану дотримання права на доступ до публічної інформації, Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів провела моніторинг.  Так, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про засади запобігання протидії корупції»,  до всіх Управлінь МВС України було направлено запити на отримання інформації щодо відомостей про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру керівного складу Управління МВС України у області/ на залізниці за 2012 рік.

Із 33 Управлінь та Міністерства внутрішніх справ, що брали участь у моніторингу, відповідь надали лише 21. Тобто, у 13 випадках запит на отримання публічної інформації лишився проігнорованим.

Таким чином, в УМВС України  у Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Полтавській, Рівненській, Хмельницькій, Черкаській областях, на Південно-Західній залізниці та ГУМВС України в Донецькій, Київській, Львівській, Одеській областях, а також м Києві певно що не знають про існування ЗУ «Про доступ до публічної інформації», так як не надали жодної відповіді на запит, наданий у встановленому Законом порядку.  Дії зазначених Управлінь ми розцінюємо як відмову в задоволенні запиту.  Зокрема, із порушенням частини 5 статті 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», де зазначено, що відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Решта відповідей потребують відповідних коментарів, оскільки більшість з них надана з порушення вимог вищезазначеного Закону.

Задля кращого розуміння, необхідно визначитися з деякими законодавчими положеннями.  Так, відповідно до статті 34 Конституції України – кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 34 див. в Рішенні Конституційного Суду № 2-рп/2012 від 20.01.2012}

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 див. в Рішенні Конституційного Суду № 2-рп/2012 від 20.01.2012}.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація – це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Стаття 1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» пояснює, що публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена і процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків , передбачених чинним законодавством , або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Важливо, що, відповідно до частини 1 статті 20 Закону, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту. 

У примітці звернення ми зазначили, що чинна правова основа фінансування міліції за рахунок коштів Державного бюджету України передбачена в ст. 24 Закону України «Про міліцію» і ст. 87 Бюджетного кодексу України. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» «Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину», згідно з ч. 7 цієї статті «Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений». А отже, інформація виключно про (заробітну плату) доходи працівників міліції не може бути інформацією з обмеженим доступом (конфіденційною), та згода для надання такої інформації не потрібна.

Запити були надіслані 7 листопада 2013 року поштою, рекомендованим листом. За умови отримання листа в день його відправлення, відповідь на запит ми мали отримати не пізніше 14 листопада (враховуючи календарні вихідні).

УМВС України в Херсонській області відповідь датована 15.11.2013р. Враховуючи те, що у тексті відповіді не зазначено вхідного номеру запиту – важко визначитися з дотриманням строків надання відповіді. Проте, запитувана інформація надана в повному об’ємі, без порушень норм ЗУ «Про захист персональних даних».

Відділ кадрового забезпечення УМВС України на Придніпровській залізниці також надав відповідь 15.11.2013 року. Отриманий запит був вже 07.11.2013 року. Із затримкою в один день, відповідь надано вичерпну, без порушень норм Закону України «Про захист персональних даних».

15.11.2013 року надали відповідь й Управління кадрового забезпечення УМВС України в Кіровоградській області.  Свою відповідь доповнили повідомленням про внесення деяких змін до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року №3206-VI, де, частину другу статті 12 доповнено абзацом другим такого змісту:

«Відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місцезнаходження об’єктів, які наводяться в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, є інформацією з обмеженим доступом та оприлюдненню не підлягають».

У зв’язку з цим, копії декларацій посадовців не містили зазначеної вище інформації.

Із виконанням всіх зазначених Законом вимог, задоволено запит Управлінням МВС України на Львівській залізниці.

В УМВС України в Сумській області прибрати конфіденційні дані з копії Декларації вирішили за допомогою маркеру чорного кольору.   Проте маркер виявився недостатньо якісним, і дані легко розпізнати.

Так, лише 5 вищезазначених Управлінь задовольнили запит.  Решта відповідей несуть відмову у наданні інформації.

УМВС України на Донецькій, Одеській та Південній залізницях; в Житомирській, Тернопільській, Чернігівській областях, а також ГУМВС України в Запорізькій області та Автономній Республіці Крим, порушили частину 3 статті 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»  мотивувавши відмову тим, що запитувана інформація знаходиться в іншого розпорядника. Так у даній нормі зазначено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Управління кадрового забезпечення УМВС України в Івано-Франківській області вважає, що вимоги, викладені у запиті, виходять за межі наданих нам прав на отримання публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Нагадаємо, що у частині 4 статті 22 Закону наголошується, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію, окрім іншого, має зазначатися мотивована підстава такої відмови.

УМВС України в Миколаївській області вмотивувало відмову тим, що у зв’язку з тим, що керівники УМВС та їх заступники є посадовими особами територіального органу, і обов’язковість оприлюднення їх відомостей, що містяться у декларації, законом не передбачено. Стаття 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» розрізнює 2 шляхи забезпечення доступу до інформації:

–         Систематичного та оперативного оприлюднення інформації;

–         Надання інформації за запитом на інформацію.

Нами був спрямований запит на отримання публічної інформації, а не прохання її оприлюднення.

Наступні відмови, не зважаючи на примітку у тексті запиту, мотивувалися тим, що у запитуваних документах наявна конфіденційна інформація. Проте повторно нагадаємо, що відповідно до частини 7 статті 6 «Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений».  Цю норму проігнорували           ГУ МВС України в Дніпропетровській, Луганській, Харківській областях та УМВС України в Чернівецькій області та м Севастополь.

Лише 18 листопада 2013 року Департамент кадрового забезпечення Міністерства внутрішніх справ повідомив, що запитувана інформація вже оприлюднена шляхом публікацій у зазначених ЗМІ. В даному випадку право на доступ до публічної інформації, реалізоване шляхом надання запиту на інформацію, ми вважаємо порушеним.

Так, можна зробити висновок, що стан дотримання права на доступ до публічної інформації в Україні є незадовільним. Розпорядники недостатньо знайомі із законодавством у цій сфері й, мабуть, тому роблять грубі помилки у мотивації відмов у задоволенні запиту.

Законодавство України забезпечило громадян правом на доступ до публічної інформації, а тому суб’єкти владних повноважень та інші розпорядники не можуть перешкоджати реалізації цього права, в тому числі, по причині некомпетентності.

Забезпечення прозорості й відкритості суб’єктів владних повноважень можливе за умови, якщо норми законодавства у сфері доступу до публічної інформації будуть сумлінно виконуватися усіма суб’єктами.

 

Злата Швець

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини

 в діяльності правоохоронних органів