БАЙКИ ВІД МОНІТОРІВ

М. ІРПІНЬ, КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ, МІСЬКИЙ ВІДДІЛ МІЛІЦІЇ

В Ірпіньському міськвідділі внутрішніх справ ситуація така. Сьогодні неділя, тому відвідувачів не було, сиділа жіночка на стільці, біля неї столик з телефоном для зв’язку з черговим. У вестибюлі міськвідділу жодного стенду, жодної інформації, при тому, що на вулиці біля міськвідділу розташовані стенди з фотографіями розшукуваних. В черговій частині знаходились троє осіб у формі, але розпізнавальних ознак хто з них черговий, як його прізвище я не помітив. Я підняв слухавку телефону і поцікавився, чи можу я пройти і подивитись на стенди з графіком прийому громадян керівництвом закладу, а також я хотів би подивитись на книгу скарг. Почув відповідь, що зараз відбувається ремонт ( черговий якось невпевнено показав в бік рукою) і стенди будуть після ремонту. На питання, чи можу я подивитись те приміщення де мають буди ці стенди, відповіді не отримав.

Попросив книгу скарг і пропозицій. Черговий не представився, проте сказав, що книгу скарг мені зараз винесуть. Я, щоб не гаяти часу та побачивши таке дивне, як на мій погляд, ставлення, в очікуванні книги скарг почав на підвіконнику заповнювати звіт про моніторинг.

До мене одразу вийшов вартовий лейтенант міліції і спитав, що я тут роблю і що то я заповнюю, які в мене повноваження, а побачивши бланк звіту, відверто здивувався « Що то такий за моніторинг» . Я бачив, що він навіть розгубився і не знав, як діяти в подібній ситуації? Я відповів, що жодних повноважень в мене не має, а у вільний від роботи час я вирішив подивитися, як працює міліція міста Ірпіня, що я громадянин України і хочу, аби міліція працювала якісно і професійно.

Черговий подумав і сказав, що це режимний об’єкт і я маю показати документ, що посвідчує мою особу. Лейтенант розмовляв зі мною напористо, але коректно. На що я відповів, що звичайно покажу йому посвідчення або паспорт, як він того забажає, але, наскільки мені відомо, перш ніж питати в мене про мої документи, що посвідчують особу, він має представитися, а саме назвати прізвище, звання і посаду, на що лейтенант відповів, що він все це зробить, але тільки після того, як я покажу документ.

Я не став сперечатись, показав посвідчення. Лейтенант майже вихопив його і побіг до чергової частини, потім я бачив, що він кудись телефонував, щось питав, чи с кимсь консультувався, а може перевіряв мене на причетність до правопорушень – цього я не знаю.

Проте книгу скарг мені так і не винесли, я чекав хвилин п’ятнадцять, потім ще раз поцікавився коли відбудеться моє знайомство іх книгою скарг. Черговий запитав навіщо вона мені. Я відповів, що хочу в ній щось написати, може скаргу, а може пропозицію, а може подяку. Я бачив, що подібна форма розмови з мого боку у чергового викликає обурення і він ледь тримається в рамках коректної розмови.

Крім того черговий лейтенант міліції, не зважаючи на те, що обіцяв показати своє посвідчення і представитись цього не зробив, а я не наполягав.

Склалося враження, що на відміну від столичних підрозділів, у районах, а власне в місті Ірпіні Київської області, про громадський моніторинг нічого не знають і про заяви відомства про співпрацю нічого не чули.

Як я вже казав, що сьогодні неділя, відвідувачів не було, за виключенням жіночки яка сиділа на стільці, але я поки розмовляв з черговим вона пішла і поспілкуватися з нею не вдалося.

Отакі справи в Ірпіні

Андрій Діденко