Декілька років тому я уявити не міг, що міліція не тільки не ображатиметься на відеозйомку, а ще й дослухатиметься до зауважень. Але цей день настав.

       Це був звичайний київський вересневий вечір — теплий та спокійний. Я йшов разом з друзями з молодіжної організації “ФРІ”. Наш маршрут пролягав з верхнього міста на Поділ — Володимирською вулицею, через Софійську та Михайлівську площі, повз МЗС по Десятинній вулиці і вниз Андріївським узвозом. Звичний маршрут для прогулянок негаласливою частиною столиці.

        Наступного дня на Михайлівській площі мав відбутися мітинг на захист телеканалу TVi. Неподалік МЗС, між будівлею Дипломатичної академії та офісом Ріната Ахметова ми зупинилися, бо один з нас забув у кафе свої папери, і ми шукали координати закладу через facebook, foresquare та інші модні сервіси. Словом топталися на одному місці. З рештою вирішивши, що папери за ніч нікуди не дінуться, ми ледь не рушили далі.

       У цей момент за десять метрів від нас я помітив двох працівників ДАІ, які стояли біля бровки. Натреноване око впіймало червону цятку в руках одного патрульного — міліціонер допалював цигарку.

      Увімкнувши відеозапис на смартфоні, я пішов до них. Вони не почали виривати камеру з рук, не закривали об’єктив, не тікали, не відверталися. Словом, робили те, що й мають робити в таких ситуаціях — нічого. Спокійно стояли та чекали, що буде далі. Наступний діалог був коротким та в спокійних тонах. Міліціонери відповідали дещо непевно.

       Я: Ви знаєте, що палити в громадських місцях заборонено?
       Міліціонери: Знаємо.
      Я: А ви ж зараз палите.
      Міліціонери: Ну, в радіусі 10 метрів… (тут вони зам’ялися і спробували інше виправдання) Тут не громадське місце…
       Я: Невже? Кодекс про адміністративні правопорушення…

        І саме на цій фразі моя мова обірвалася, бо я почув і побачив те, чого ніяк не очікував — правоохоронець, проронивши “Вибачте”, пішов тушити недопалок. Відчуття в мене були змішані — з одного боку ми побачили те, до чого давно прагнули, з іншого ж боку короткотривале “полювання” моє провалилося. Спостереженням та громадським контролем за роботою міліції ми хочемо змусити її працівників дотримуватися усіх норм та правил, що для них встановлені.

       Глобальною метою такого спостереження є те, що озвучив по завершенню цієї сцени один правоохоронець: “Нас почали постійно знімати на відео. Ми вже до цього звикли. Ми не хочемо з’являтися у роликах на youtube”. Ну, що ж – цього відео на youtube дійсно не буде.

       Михайло Каменєв

      Довідка: Кампанію координує Асоціація українських моніторів дотримання прав людини (Асоціація УМДПЛ). Фінансову підтримку кампанії надають МФ “Відродження”, Посольство ФРН в Україні, Національний Фонд підтримки демократії (NED) (США)