МОРАЛЬ І ПРАВО ОЧИМА НАРОДНОГО ОБРАНЦЯ

Кандидат філософських наук, доктор юридичних наук, член-кореспондент Української академії політичних наук, професор Володимир Кафарський ініціював проведення Міжнародної конференції «Моральні основи права».

Це питання нині дуже актуальне для України. Володимир Іванович був народним депутатом України ІІІ та ІV скликань і добре знає, що без високого рівня моральності і духовності побудувати демократичне суспільство неможливо. Важливу роль у розбудові такого суспільства відіграє громадянська культура студентської молоді, яка, окрім моральності, включає патріотизм, правосвідомість, політичну освіченість, трудову активність, екологічну культуру, а також культуру міжетнічних і міжнаціональних відносин. На думку науковця, така норма виховання, в якій до того ж закладене національне ядро, може об’єднати Україну.

Поки що студентська молодь, визнаючи пріоритет і значущість цінностей демократії, водночас вважає, що можна порушувати закон (кожен четвертий опитаний) і норми суспільної моралі (кожен п’ятий). Особливо тривожним, каже мій співрозмовник, є той факт, що згідно з опитуванням майбутніх правоохоронців лише 3, 2 відсотка з них довіряють органам внутрішніх справ. Це, вважає він, повинно насторожити: «У житті нашого суспільства наступив той період, коли необхідно усвідомити: якщо не буде вирішена проблема розвитку і становлення моральної особистості молоді, то ні про які перетворення в нашому реальному житті не може бути й мови. Виховання таких рис, як самодисципліна, почуття обов’язку, відповідальність, совість – важлива складова частина професійної підготовки працівників правоохоронних органів».

– Володимире Івановичу, як гадаєте, чи визріє все-таки в Україні громадянське суспільство?

– Для того, щоб сформувалося громадянське суспільство, повинен бути середній клас. Він лише щойно вийшов на вулиці. Але він ставить за мету захист своїх інтересів, а за рівнем усвідомлення цієї мети, за рівнем громадянської культури, громадянського світогляду він ще не доріс до того, щоб бути ядром громадянського суспільства. Інтелігенція, яка має такий світогляд, сьогодні надзвичайно бідна. Вона нічого розвивати не може, адже за випуск будь-якої листівки, за статтю в газету потрібно заплатити. Лише та сила зможе щось зробити, яка об’єднає інтелігенцію з середнім класом. Щороку з України виїжджають за кордон 50 тисяч висококваліфікованих спеціалістів. Отже, та інтелігенція, яка здатна діяти, – за кордоном. Активна маса населення – шість з половиною мільйонів українців – теж за кордоном. Вони приїдуть. Вони повернуться звідти зовсім іншими людьми. І вони закладатимуть фундамент громадянської свідомості і громадянської культури. Тому поки що громадянське суспільство у нас в зародку, але воно буде розвиватися. І знайдуться люди, які це зорганізують, за умови, що: а) на нас негативно не вплинуть глобальні процеси; б) нас не поховає глобальна криза; в) зовнішній чинник діятиме не в своїх інтересах, а в рамках тих програм, які заявило європейське співтовариство. Маємо приклад – Грузію.

– Чи можна впровадити в Україні досвід Грузії в реформуванні правоохоронних органів?

– Ми не готові до цього. У Грузії зробили так: одних вигнали, других набрали, давши їм значно вищу зарплату. В Україні так не може бути. Не факт, що ми наберемо кращих за тих, які були. У нас і так на сьогодні лише 25 відсотків правоохоронців мають юридичну освіту. А підвищення юридичної культури сприяє повнішій реалізації особистістю своїх прав, ширшій та ефективнішій участі в житті свого колективу та держави в цілому. Насправді нам треба змінити позицію в діяльності правоохоронців. Вони зараз борються зі злочинністю, а треба виконувати соціальну функцію захисту громадян. Зміна позиції веде до зміни світогляду і функцій в роботі. Сьогодні постало питання: міліціонер, поліцейський чи жандарм? Жандарм був у Росії, міліціонер появився як бойовий загін пролетаріату з відповідною психологією – «грабуй награбоване». Морально було все те, що служило справі побудови комунізму. Поліцейський у демократичній країні захищає права людини, права громадянина і при затриманні найперше зачитує затриманому його права. Одна справа – захищати людину від злочинця, інша – ловити злочинця.

– А
ле ж у міліцейській статистиці є такий показник – відсоток розкриття злочинів, за ним і оцінюють роботу правоохоронців.

– Це йде ще з 1920-х років.

– Вважаєте, що такий підхід слід змінювати?

– Обов’язково, але не можна змінити одну структуру, не змінивши інші. Треба поступово міняти все, і насамперед треба відновити, відродити місцеве самоврядування.

– З огляду на це як Ви ставитеся до створення муніципальної міліції?

– Схвально. Немає значення, як називатиметься керівник такої міліції: начальник, голова чи шериф. Найголовніше, що ця посада має бути виборною. Ця людина повинна обиратися і звітувати перед містом. Міліціонер має виконувати функцію шерифа, інакше як би його не контролювали, що б не говорили, яку б зарплату не дали – нічого не зміниться.

Ірина Шалкітене