Президент ЦППД «ДУМА», голова Харківського обласного осередку Асоціації УМДПЛ Юрій Чумак виступив у ролі «живої книги» під час заходів Х Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

З 23 до 27 березня у Будинку кіно в Києві працювала «Жива бібліотека» – унікальний просвітницький проект, який був організований у рамках Х Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Як у звичайній бібліотеці читачі обирають і читають книжки на цікаву для них тему, так і в «Живій бібліотеці» кожен охочий може обрати людину-«книгу» з цікавим життєвим досвідом і поставити їй різноманітні питання.

«Книжками» є особи, щодо яких у суспільстві існують певні упередження. Буддисти, чиновники високого рангу, пенітенціарії, колишні засуджені, біженці, геї, феміністки, дипломати, ВІЛ-позитивні – чи ви коли-небудь зустрічали їх особисто? Чи маєте стереотипи й упередження щодо цих людей?

У «Живій бібліотеці» вибрана людина-книга протягом 30 хвилин розкаже про те, що ви хотіли знати, але соромились чи не мали у кого спитати. Тут не може бути «безглуздих» або «незручних» запитань, так само немає місця для образ – словесних чи фізичних.

Бібліотека супроводжує Docudays UA уже другий рік – і це серйозний виклик для організаторів: каталог «книжок» цього року виріс майже вдвічі: усього в різні дні можна було «почитати» до 20 «живих книг».

Президент ЦППД «ДУМА», голова Харківського обласного осередку Асоціації УМДПЛ Юрій Чумак, який був запрошений на Фестиваль в якості регіонального партнера по Харківщині, виступив у «Живій бібліотеці» в ролі колишнього помічника міністра МВС з прав людини.

«Читачі», які задавали питання колишньому помміну, з великим інтересом дізнавалися про особливий та, на жаль, короткотривалий досвід запровадження у вітчизняному МВС структури «міліцейських омбудсменів», цікавилися проблемними питаннями роботи правоохоронців, найбільш резонансними справами, що стосувалися порушень прав людини в міліції.

Юрій Чумак розповів і про створення, на тлі розпущеного колишнім міністром МВС Могильовим Управління моніторингу дотримання прав людини (УМДПЛ), громадської Асоціації українських моніторів дотримання прав людини (Асоціації УМДПЛ), про ті ексклюзивні правові пам’ятки, що розміщені на сайті організації, її новаторські заходи з розбудови громадського контролю над міліцією.

Відвідувачі «живої бібліотеки» були приємно здивовані тим, що колишній помічник міністра та інші «живі книги» є відкритими для спілкування й готові надавати відповіді на будь-які запитання.

«Ми бачимо «Живу бібліотеку» як місце початку розмови. Як живе іноземний студент чи лесбійка, як оцінює свій досвід колишній ув’язнений, чим цікавиться правозахисник? Ми хочемо створити комфортне й безпечне місце зустрічі. Наша мета – за допомогою розмови показати, наскільки відрізняється справжнє життя від стереотипів, у яких ми всі загрузли», – зазначила кураторка цьогорічної «Живої бібліотеки» Олександра Назарова.

Нагадаємо, перша «Жива бібліотека» з’явилася 13 років тому в Данії. Її концепцію розробила данська неурядова молодіжна організація «Зупини насильство» («Stop the Violence»). Відтоді ця ідея поширилася по всьому світові, була втілена в життя у понад 45 країнах.

Мета «Живої бібліотеки» – подолати стереотипи та упередження, що склалися в суспільстві щодо певних груп людей: національних, релігійних та сексуальних меншин, людей, котрі живуть закритими групами або ж є прихильниками ідей, що не розділяє більшість.

Фахівці з організації «Живих бібліотек» радять вибирати «живі книги» для прочитання у 3-х випадках:
Варіант 1: для цікавих. Побачили в списку «книг» когось, кому давно хотіли задати дюжину-другу запитань? «Жива бібліотека» дає вам таку можливість.
Варіант 2: для сміливих.
Якщо при думці про те, що ви будете говорити з кимось із «живих книг», вам стає неприємно – вітаємо, ви виявили, до кого у вас є упередження. Зараз якраз хороший випадок, щоб піти і познайомитися з такою людиною і запитати її про щось, не боячись, що ваше питання здасться непристойним або дурним.
Варіант 3: про особисте.
У вас є родич, друг або колега, якого ви боїтеся зачепити своїми розпитуваннями по темах, про які говорити «не прийнято»? Або ви взагалі не можете обговорювати з ним конкретну тему спокійно? Іноді простіше розпитати про це в незнайомої людини – прочитати «живу книгу».

Георгій Кобзар