Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів провела моніторинг, з метою виявлення кількості затриманих за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 294, 341 КК України (Масові заворушення та Захоплення державних або громадських будівель чи споруд) осіб, за період з 01.11.2013 року по 28.02.2014 року. Дана інформація нам необхідна була задля отримання статистичних даних щодо актуальних подій.

Направлені були запити на отримання необхідної інформації в територіальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ усіх областей та на залізницях відповідно до ЗУ «Про доступ до публічної інформації. Варто констатувати, що таким чином достовірну статистику нам отримати не вдалося.

Із направлених 33 запитів, ми отримали лише 23 відповіді, що вказує на факт ігнорування закріпленого Конституцією України права людини на інформацію.

Лише 12 територіальних підрозділів задовольнили запит у повному обсязі. А саме: УМВС України в Хмельницькій, Чернігівській, Чернівецькій, Донецькій, Харківській, Івано-Франківській, Житомирській, Запорізькій та Полтавській областях. А також на Придніпровській, Львівській та Південній залізницях. У решті випадків, ми маємо всі підстави для подання мінімум адміністративного позову. Нагадаємо, що відповідно до статті 212-3 КУпАП Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, що не відповідає дійсності у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян», «Про доступ до судових рішень» та «Про засади запобігання і протидії корупції» тягне за собою адміністративну відповідальність та відповідні санкції.

Не зважаючи на вказане прохання надіслати відповідь на зазначену електронну адресу, надходили дзвінки від працівників відповідних підрозділів із вимогою надати поштову адресу для надсилання відповіді. Також, надходили вимоги пояснити причину цікавості запитуваної інформації. Отже, ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», де зазначено, що запитувач може звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту працівники міліції не знають.

Зокрема, деякі відповіді містили відмову у задоволенні запиту. Це обґрунтовувалося віднесенням запитуваної інформації з обмеженим доступом, що у даному випадку є протиправним.

У сучасному суспільстві інформація відіграє чи не найважливішу роль. Достовірність інформації, зокрема, є проблемним питанням. Так, громадянин або юридична особа не можуть у законний спосіб отримати інформацію навіть із першоджерела, яке, можливо, несвідомо стає на заваді реалізації законних прав та інтересів людини.

Отже, можна зробити висновок, що завадою в реалізації закріплених низкою нормативно-правових актів та гарантованих міжнародними стандартами прав стає некомпетентність працівників органів внутрішніх справ України. Дана система потребує глобального реформування з обов’язковим контролем за дотриманням прав та основоположних свобод, в тому числі права людини на інформацію, як одного з базових прав.

Додаток: зразок запиту та неправомірної відповіді