Неналежні умови тримання в місцях несвободи не лише негативно впливають на психіку людей, які там утримуються, а й їхні подальші дії. Запобігання катуванням та умовам, які їх спричиняють, — основна мета Національного превентивного механізму. Так, нещодавно громадські монітори створили карту спостережень для виявлення місць несвободи підвищеного ризику.

Діяльність громадських моніторів спрямована на недопущення тримання людей в небезпечних умовах та запобігання випадкам катування у місцях несвободи. У цьому випадку йдеться не лише про в’язниці чи поліцейські відділки, а й про дитячі будинки, психоневрологічні інтернати та лікарні, військові частини. Кінцевими бенефіціарами, у цьому випадку, є люди, що утримуються у різних типах місць несвободи, зазначає координатор моніторингових кампаній Асоціації УМДПЛ та монітор НПМ Сергій Перникоза.

За результатами моніторингових візитів було встановлено, що етапування та медичне забезпечення ув’язнених — суттєві фактори, що можуть нести загрозу їх здоров’ю та життю, наголошують правозахисники. «Під час моніторингу місць несвободи громадські монітори зафіксували значні проблеми із медичним забезпеченням у в’язницях. Також є достатні підстави говорити про проблеми, пов’язані з переміщенням ув’язнених та засуджених із однієї установи в іншу. У процесі переміщення вони фактично випадають із поля зору рідних, захисників та не мають будь-яких контактів із зовнішнім світом, при цьому перебувають у повній владі конвойного підрозділу. Умови в автозаках та вагонзаках доволі жорсткі: транспорт для конвоювання уже тривалий час не оновлюється і, відповідно, не обладнаний належним чином. Вузькі приміщення автозаків непридатні до тривалого тримання, вентиляція практично відсутня, харчування конвойованим протягом дня надається лише зранку у вигляді т.зв. сухпайку і потім ввечері після повернення в слідчий ізолятор (якщо встигнуть). Такі умови та поводження мають всі ознаки порушення ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», — каже Олександр Федорук, керівник пенітенціарного напрямку Асоціації УМДПЛ.

Запобігання подібним речам важливе у контексті європейських стандартів дотримання прав людини. До прикладу, належні умови утримання у країнах ЄС сприяють кращій соціалізації в’язнів після відбування покарання і це, відповідно, дає значно менший відсоток рецидивів у порівнянні з українською статистикою.  «Думаю, у ХХІ столітті вже ні в кого не може виникати сумнівів, що катування — це ганебна практика. Однак, їх продовжують застосовувати. І якщо інституції прагнуть системно долати це явище, вони, очевидно, мають нарощувати у себе відповідні спроможності. Хороша новина полягає в тому, що достатньо наростити одну ключову — вміння визнавати та діагностувати проблему. Коли інституції навчаться фіксувати катування, вони зможуть зрозуміти реальний масштаб проблеми. І розробити рішення, маючи реальну картину перед очима. Для цього можна користуватися Стамбульським протоколом чи якимось іншим інструментом, якщо він допомагає  робити правдивий зріз, а не прикривати проблему фальшивими показниками», — зазначає координатор проектів громадської організації «ZMINA. Центр прав людини» Маргарита Тарасова.

Моніторинг проходив в рамках діяльності Національного превентивного механізму (НПМ) по проекту «Посилення ефективності Національного превентивного механізму: моніторинг місць несвободи підвищеного ризику», який реалізувався у 2018-му році громадською організацією за фінансової підтримки міжнародного фонду «Відродження».

Відеозапис брифінгу повністю дивіться на youtube-каналі Українського кризового медіа-центру. Фото із заходу також доступні на нашій Facebook-сторінці.

Фото із flickr-акаунту Українського кризового медіа-центру