Для армії Росії вторгнення в Україну не стало повторенням «кримського сценарію» з  обіцяною командуванням легкою прогулянкою «ввічливих людей» до «братнього народу». Запеклий опір ЗСУ, партизанські дії та відверто негативне ставлення мирних громадян продемонстрували – російських солдатів вважають не визволителями, а окупантами. Це вимагало не тільки витиснення з їх свідомості попередніх штампів пропаганди, а й подолання загальнолюдських моральних бар’єрів, які обмежують жорстокість та заважають досягненню загарбницьких цілей війни. Такі бар’єри були швидко зламані цілеспрямованим насадженням в російській армії ідеології ненависті як до супротивника, так і до всіх українців в цілому.  

Солдату завжди важливо знати не тільки за що, але й з ким він воює. Впевненість у тому, що твій ворог – це велика й потворна сила, яка загрожує твоїм близьким,  виправдовує у свідомості військовослужбовця будь-яке насильство. 

Для викривлення об’єктивної реальності і створення відповідного «образа ворога» Росією були  задіяні традиційні и перевірені ідеологічні прийоми: маніпулювання антифашистським дискурсом – «російський солдат звільняє світ від фашизму»;  проведення паралелей з другою світовою війною – «ми маємо закінчити війну, яку не закінчили наші діди»; гру на давніх страхах росіян щодо неминучої війни з НАТО – «ворог у воріт»;  протипоставлення інтересів Росі і «колективного Заходу» – «битва цивілізацій»; використання пафосних формулювань про особливу місію росіян – «участь у споконвічній боротьбі добра й зла».

«Ми воюємо з неонацистами. Багато жителів України обдурені націоналістичною пропагандою, а хтось свідомо пішов шляхом бандерівців, інших поплічників нацистів, які в роки Великої вітчизняної війни воювали на боці Гітлера» [1] (Володимир Путні, президент Росії).

«Події в Україні – це не зіткнення між Москвою та Київом. Це військове протистояння НАТО і США з Росією» [2] (Микола Патрушев, секретар Ради безпеки Росії).

«Це війна Неба проти пекла. Ангельських воїнств проти диявола. Поле битви – Україна. З одного боку, ми, Свята Русь. А проти нас сили абсолютного світового зла» [3] (Олександр Дугін, російський філософ, політолог, пропагандист).

У підрозділах російської армії подібні тези стали обов’язковою частиною ідеологічної підготовки особового складу. 

«В Україні офіційно існують фашистські організації. Нацизм в Україні підтримується на державному рівні» [4] (брошура «Вся правда про злочини України на Донбасі», підготовлена для російських військовослужбовців організацією «Ветерани Росії»). 

«Перетворення України у «антиРосію» проводилось під прямим тиском США, ЄС і НАТО. Захід визнав народ України достатньо пов’язаним кров’ю, аби перетворити Україну у штурмову базу проти Росії. На це Росія відповіла превентивним ударом» [5] (методичні рекомендації «Руський світ проти фашизму» для проведення занять з російськими військовослужбовцями). 

«України, як держави, не існує. Є окупована територія колишньої УРСР. Сьогодні в Україні мстять Росії за нашу Велику Перемогу. Для нас це продовження Великої вітчизняної війни. І ми, як наші діди у сорок п’ятому, зобов’язані перемогти» [6] (пам’ятка для мобілізованих «Живу, б’юся, перемагаю»», видана в Росії «Вісником воєнної освіти»).

Водночас, російським солдатам активно нав’язується культ смерті на війні, адже презирство до свого життя неминуче призводить до знецінення життя інших людей.

 «Ми всі смертні, ми всі під Господом. І ми колись з цього світу все підемо. Питання, як ми жили, чи жила людина, чи ні. А ваш син (вбитий на війні) – жив. Мету його життя досягнуто» [7] (Володимир Путін, президент Росії).

«Ось це вміння вмирати за вищі ідеали і робить наш народ, нашу країну непереможною» [8] (Патріарх  Кирило, предстоятель  Російської православної церкви).

«Сьогодні ми, православні та мусульмани, буддисти та шаманісти б’ємося на боці Добра в одному строю проти українського націоналізму і світового сатанізму, що стоїть за ним. І, може, не жартував наш президент, коли казав «ми, як мученики потрапимо до раю, а вони просто здохнуть». Напевно, Путін знає щось таке, про що ще не настав час говорити» [9] (пам’ятка для мобілізованих «Живу, б’юся, перемагаю»», видана в Росії «Вісником воєнної освіти»). 

Одним з найбільш ефективних способів зняття моральних запобіжників у людини є спонукання її до помсти, яка стала потужним емоційним інструментом підштовхування російських військовослужбовців до жорстокості. А оскільки помста розглядається у якості пропорційного покарання за спричинене зло («око за око»), українській стороні приписується максимальна кількість негативних вчинків.

У методичних настановах з ідеологічної роботи та інформаційно-пропагандистського супроводження війни в Україні, підготовлених 5-м відділом ФСБ Росії,  вказується:

  «Однією з проблем стало те, що початок спецоперації та поняття «денацифікація» не були підкріплені емоційним тлом –  не було масованого вкидання емоційної інформації про вбитих дітей у ДНР та ЛНР, про розправи націоналістів над росіянами. Недостатньо такої інформації і зараз, особливо з «перших вуст», які мешкають в Україні. 

Необхідно максимально поширити наративи про звірства та злочини націоналістичних батальйонів з чітким позначенням ненависті націоналістів саме до руських, як до народу, а не тільки до держави і армії. Також слід організувати сюжети про розправу над російськими і українськими ветеранами та їх численні прохання зупинити фашизм в Україні» [10]. 

Рекомендації ФСБ були одразу впроваджені в ідеологічні конструкції обґрунтування війни. Формування у російських солдат уявлення про «звіряче обличчя» українських військових стає обов’язковим елементом виховної роботи в російській армії.

«Жорстокі прийоми, які демонструє сьогодні українська армія по відношенню до жителів непідконтрольних їй територій, масова гибель дітей, катування полонених і людей, що співчувають Росії – все це походить з практики бандерівських часів Великої вітчизняної війни» [11] (методичні рекомендації «Руський світ проти фашизму» для проведення занять з російськими військовослужбовцями).  

«Українські вояки влаштовують пекло для наших військовополонених. За звіриною жорстокістю ховається усвідомлення неповноцінності та віковий страх перед руськими» [12] (пам’ятка для мобілізованих «Живу, б’юся, перемагаю»», видана в Росії «Вісником воєнної освіти»).

«Українські військові катують, викрадають та ґвалтують на території ДНР і ЛНР. В Україні б’ють за російську мову.  Власть України вважає жителів ДНР і ЛНР «мразями»» [13] (брошура «Вся правда про злочини України на Донбасі», підготовлена для російських військовослужбовців організацією «Ветерани Росії»).

Але фундаментом ідеологічного впливу на російських військовослужбовців стала «демонізація» всього українського народу. Політики та чиновники Росії розуміють: у солдатів заклики знищувати «братів-українців» будуть викликати когнітивний дисонанс, а отже їх треба перетворити у «хохлів»,  «фашиків», «бандерівців», «приспішників Заходу» та «слуг Сатани». Із застосуванням мови ворожнечі, українцям приписують найбільш негативні людські властивості, звинувачують у сповіданні нацизму та намірах спільно з «ворожим НАТО» знищити Росію, як державу. 

«Ще зовсім недавно 96,7% українців були росіянами. Але 30 років незалежності перетворили їх на диких русофобів. Колись, після денацифікації, вони знову стануть росіянами, а поки що вони вороги. Жорстокі та підступні. Захід 30 років готував Україну до війни з Росією. Розуміючи, що у чесному бою нас не перемогти, вони обрали саму підлу стратегію за прикладом гітлерівців» [14] (пам’ятка для мобілізованих «Живу, б’юся, перемагаю»», видана в Росії «Вісником воєнної освіти»).

«Я їх ненавиджу. Вони байстрюки і виродки. Вони хочуть смерті нам, Росії. І доки я живий, я робитиму все, щоб вони зникли» [15] (Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки РФ, голова правлячої партії «Єдина Росія).

«Царство брехні, продажності та розпусти – це і є Україна. Українець – це не етнос, а збочене мислення. Будь-який подонок і казнокрад — це духовний українець. Сволота, що віддала мову в оренду сатані, – це українець. Укрожурналіст чи політик будь-якої партії у будь-якій країні, аби був покидьком, цього вистачить – українець!» [16] (протоієрей Андрій Ткачов).

«Ми б’ємося з нацистами. До них ніякої пощади, я вважаю, бути не повинно. У такий ситуації самими правильними є строки вірша Симонова: «Убий же хоч одного! Якомога швидше убий! Скільки разів ти побачиш його – стільки разів і убий!». Працюйте, браття!» [17] (Олександр Кібовський, начальник департаменту культури уряду Москви).

«Ніякої пощади для українського населення!» [18] (Михайло Ульянов, постійний представник РФ при міжнародних організаціях у Відні). 

Спрямованість таких закликів очевидна: видати жертву за нападника, прищепити російським солдатам хибні уявлення про сутність війни і спонукати їх до жорстокості, як до необхідного засобу досягнення перемоги. 

Вплив ідеологічних настанов на свідомість має зміцнити почуття безкарності за вчинене. Державна дума Росії у першому читанні ухвалює законопроект, який скасовує кримінальну відповідальність за злочини, вчинені на окупованих територіях Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, якщо такі злочини були «спрямовані на захист інтересів» Російської Федерації [19]. 

В окупаційній армії вбивство зі злочину перетворюється в інструмент «вирішення  проблеми», а цінність людського життя прирівнюється до життя тварини. У рекомендаціях про правила спілкування з українським населенням військовослужбовцям радять: «по відношенню до домашніх собак, мародерів, представників територіальної оборони необхідно казати «проблема була вирішена» замість «пристрелили», «ліквідували», «вбили»» [20]. 

  Значна частина російських солдат позбавляється «химери совісті» і вважає – на території України гуманітарне право не застосовується, а дотримання законів та звичаїв війни не обов’язкове. 

З перехоплень телефонних розмов військовослужбовців з рідними та знайомими:

«Кохана, це всього лише хохли, це всього лише непотріб, це всього лише пил. Забудь про цю націю. Не буде її ніколи більше у житті. Залишилося зовсім трохи – її зітруть з лиця землі. Вони самі винні. Нехай вже помирають швиденько. І діти. Я плював на їхніх дітей. Хохляцька дитина? Потрібно задушити ще в утробі. Тому я так і робитиму. І роблю. Гаразд, бувай. Цілую» [21]

«Мамо, нам треба всіх вбивати: і дітей, і жінок. Усіх поспіль. Всю Україну треба витравити аж до Львова. Щоб цієї країни не було на мапі. Потрібно їх з землі стерти. Буде бій – я зроблю те, що я хотів. Я їм все відстрілюю. Все, що можна. Свастику на лобі намалюю ножем. Особисто намалюю» [22]

«Настя, я не хочу тобі розповідати, що стріляю в цивільних, вбиваю, розбиваю коліна. Настя, я «відмороженим» став, повним дурнем. Коли були цивільні, я цивільних у окопи кидав і стріляв у голови. Вони плакали, благали мене, а я їх все одно стріляв. Я цих хохлів на коліна ставив і змушував казати “Росія назавжди”. Я тобі ніколи не брехав і не буду брехати, Настя» [23]

«Тут хохлів вже нема. Негри, араби, французи, канадці, фіни, америкоси. Уся Європа. Тобі привезти вухо негра, мамо?» [24]

(далі буде)

І-й розділ «Цілі війни» циклу «Російська армія: приречені на жорстокість» тут.

****************************************************************************

Матеріал підготовлений експертами Асоціації УМДПЛ у рамках проєкту «Документування воєнних злочинів, скоєних Російською Федерацією» (здійснюється за фінансової підтримки NED).

Нагадуємо, що Асоціація УМДПЛ  проводить роботу зі створення «Чорного реєстру страт, катувань та випадків жорстокого поводження з цивільним населенням на тимчасово окупованих з 24.02.2022 територіях». Докладніше тут

¹ https://www.interfax.ru/russia/826103
² https://antikor.com.ua/articles/601002-patrushev_zajavil_chto_rossija_ne_vojuet_s_ukrainoj_i_tsinichno_vyskazalsja_o_gibeli_ukraintsev
³ https://x-true.info/120553-aleksandr-dugin-my-svjataja-rus-na-vojne-neba-i-ada.html
⁴ https://roscenzura.com/threads/3944/
⁵ https://war.obozrevatel.com/ukrainu-prevratili-v-antirossiyu-pod-davleniem-zapada-v-set-vyilozhili-metodichku-dlya-rossijskih-okkupantov-foto.htm
⁶ https://myc.news/rassledovaniya_/metodichka_dlya_rossijskogo_soldata
⁷ https://www.youtube.com/watch?v=ceOQyjrDN4Q
⁸ https://www.currenttime.tv/a/32195450.html
⁹ https://armyinform.com.ua/2022/10/19/metodychka-dlya-mogylizovanyh-abo-za-shho-pomrut-rosijski-soldaty/
¹⁰ https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-otrymala-dostup-do-propahandystskykh-metodychok-rosiiskykh-spetssluzhb-pro-pravylne-vysvitlennia-spetsoperatsii-v-ukraini-video
¹¹ https://war.obozrevatel.com/ukrainu-prevratili-v-antirossiyu-pod-davleniem-zapada-v-set-vyilozhili-metodichku-dlya-rossijskih-okkupantov-foto.htm
¹² https://armyinform.com.ua/2022/10/19/metodychka-dlya-mogylizovanyh-abo-za-shho-pomrut-rosijski-soldaty/
¹³ https://roscenzura.com/threads/3944/
¹⁴ https://armyinform.com.ua/2022/10/19/metodychka-dlya-mogylizovanyh-abo-za-shho-pomrut-rosijski-soldaty/
¹⁵ https://www.kp.ru/online/news/4778821/
¹⁶ https://stolica-s.su/archives/356554
¹⁷ https://glavred.net/world/ubey-zhe-hot-odnogo-ministr-kultury-moskvy-kibovskiy-prizval-okkupantov-unichtozhit-ukraincev-10434437.html
¹⁸ https://gazeta.ua/ru/articles/world-life/_mid-avstrii-vyzval-na-kover-rossijskogo-posla-izza-prizyvov-unichtozhat-ukraincev/1107199
¹⁹ https://www.kommersant.ru/amp/5720797
²⁰ https://zn.ua/UKRAINE/ne-obvinjat-vo-vsem-khokhlov-v-kievskoj-oblasti-nashli-rekomendatsii-rossijskim-voennym-chto-otvechat-ukraintsam.html
²¹ https://www.youtube.com/watch?v=H8c0D62j4NE
²² https://www.youtube.com/watch?v=e2BtmyLEJQA&t=127s
²³ https://www.youtube.com/watch?v=cIEPZuefms8
²⁴ https://www.youtube.com/watch?v=wOHC1e1HXhY