Готовність військовослужбовців дотримуватись законів та звичаїв війни насамперед залежить від стану армійської дисципліни, яка має гарантувати повагу солдат до норм міжнародного гуманітарного права та унеможливити спричинення ними страждань цивільним особам у зоні бойових дій. Саме дисципліна, побудована на принципах єдиноначальності, обов’язку військовослужбовця підкорятися наказам свого командира та виконувати вимоги статутів, не дає армії перетворитися у некерований озброєний натовп. 

Вимуштрувані для проведення помпезних парадів і зовні ефектних масштабних навчань, російські військовослужбовці виявилися не готовими до жорстких реалій повноцінної війни, яка кардинально відрізнялась від попередніх швидкоплинних експедиційних операцій Росії проти набагато слабкішого противника. Впевненість солдат у власних силах та їх віра у компетентність воєначальників були швидко розвіяні катастрофічними втратами та невдачами на фронті. Зневірені й деморалізовані професійні військовослужбовці, які напередодні вторгнення вважались елітою російської армії, всіляко уникали участі у бойових діях – псували власну техніку, дезертирували і відмовлялись виконувати накази командирів, звинувативши останніх у намірах збудувати кар’єру за рахунок гибелі рядових бійців.  Військове керівництво, яке нещодавно називало дисципліну «стержнем Збройних сил Росії», стрімко втрачало контроль над особовим складом. Входження до окупаційного угрупування неармійських загонів, відсутність кваліфікованих молодших командирів, погані стосунки між офіцерами та рядовими, усталені традиції «дідівщини» погіршували ситуацію. Випадки непокори керівництву, п’янства, неуставних взаємин, конфліктів між солдатами різних частин та на етнічному підґрунті стають в російських підрозділах звичним явищем.

«В Запорізький області після сварки командир російського танку погнав свій Т-90 не на ворога, а на групу підрозділу Росгвардії. Він обстріляв їх блокпост і підірвав його», – розповів оператор безпілотника, який був свідком цього епізоду» [1]. 

В грудні 2022 року вісім мобілізованих із Калінінградської області втекли з польового табору неподалік від Луганську. Вони добрались до підмосковного Подільська і прийшли в один із відділів поліції міста. У сумках військовослужбовці принесли свою зброю – автомати й кулемети, які намагались здати на зберігання поліцейським. Свою втечу чоловіки пояснили тим, що їх без підготовки мали відправити на передову та розповіли про голод і бійки солдат у частині, пияцтво офіцерів та погрози командира «відвести в ліс, застрелити та закопати» за неналежну поведінку [2]. 

На початку лютого 2023 року мобілізовані з Туви записали відеозвернення, в якому звинуватили бойовиків «народної міліції ДНР» у побитті та знущаннях. «Вони в нас стріляли, змушували віджиматися. Обіцяли, що ми звідси живими не вийдемо. Військова поліція приїхала і теж побила нас»,-  скаржиться один із мобілізованих» [3].

Низький моральний дух, відсутність мотивації та незадовільний стан військової дисципліни перешкоджали виконанню бойових завдань. Усвідомлюючи проблему, російські командири намагаються відновити свій авторитет і примусити підлеглих до покори. Проте, таке завдання часто вирішується у протизаконний спосіб – замість використання передбачених статутом дисциплінарних санкцій, застосовуються фізичні покарання, приниження, утримання у нелюдських умовах. У військових колективах жорстокість стає найбільш ефективним способом управління особовим складом. 

Російський командир покарав десятьох солдат за те, що вони відійшли з позиції у тил для евакуації поранених. Він поклав підлеглих на землю, після цього жорстоко побив їх гумовим кийком та ногами. Інші два солдати тримали винуватців під прицілом автоматів для того, щоб подавити можливий опір. Пояснення покараних про те, що вони лише виконували розпорядження іншого командира до уваги не приймалися [4].  

«Мене привезли до “вагнерівців”. Там побили так, що обличчя стало у два рази більше. Один сказав: «Ти нам не потрібен, твоє командування дало дозвіл тебе «обнулити». Після цього дістав пістолет, перезарядив і приставив до потилиці. Каже: «Рахуй до десяти, на рахунок десять я стріляю”. Але не вистрілив, а став бити рукояткою пістолета по голові. Потім мене поклали на землю і знову почали готувати до розстрілу. Потім знову били», – розповів 25-річний лейтенант Георгій [5].

Армія Росії, ймовірно, почала розгортати «загороджувальні загони», вважає британська військова розвідка. У щоденному зведенні, опублікованому Міноборони Великобританії в Twitter, вказується, що такі загони мають примушувати російських солдатів до наступу та розстрілювати тих, хто відступає. На думку розвідки, останнім часом російські генерали хочуть, щоб командири застосовували зброю проти дезертирів. Запровадження практики розстрілів свідчить про відсутність дисципліни у російських військах, йдеться у зведенні [6].

Військовослужбовці засвоюють урок жорстокості від своїх начальників та відтворюють їх поведінку. Свавілля виривається за межі внутрішніх армійських стосунків і стає нормою у ставленні до цивільних осіб. Бійці керуються логікою  «якщо насильство застосовується до нас, то чому мирне населення чужої країни має бути виключенням». Солдати швидко перестають грати відведену їм роль «доброзичливих рятівників населення від нацистів» і показують своє справжнє обличчя безжальних окупантів.   

Міжнародне гуманітарне право покладає відповідальність за вчинки і дії військовослужбовців на їх командирів, які в силу вищого ієрархічного становища мають можливість і зобов’язані не допускати вчинення воєнних злочинів підлеглими.  Стаття 87 Додаткового протоколу №1 до Женевських конвенцій щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів зобов’язує державу-учасницю «вимагати від кожного командира, обізнаного про те, що його підлеглі або інші особи, які перебувають під його контролем, мають намір вчинити або вчинили порушення Конвенцій або цього Протоколу, вжити необхідних заходів для запобігання подібним порушенням та, у разі потреби, забезпечити дисциплінарне або кримінальне переслідування тих, хто допустив зазначені порушення» [7]. 

Проте, російське командування стурбоване виключно ситуацією на фронті і застосовує покарання лише для викоренення численних випадків дезертирства та невиконання бойових наказів. У той же час передбачений міжнародним правом обов’язок із забезпечення гуманного поводження з цивільним населенням воєначальниками відверто ігнорується.

Одним з індикаторів занепаду дисципліни в російській армії стала повсюдна практика крадіжок та грабежів мирного населення на окупованих територіях. Доктрина «блискавичної перемоги над Україною» не передбачала довготривалого забезпечення військових підрозділів провізією, амуніцією, паливо-мастильними матеріалами, медичними засобами й препаратами. Вже у перші тижні війни російські солдати зіткнулися з серйозною проблемою – відсутністю достатнього запасу їжі, підмінного одягу, ліків, засобів гігієни та інших предметів першої необхідності, що стає першим поштовхом до мародерства та грабежів. У подальшому це ганебне явище набуває вражаючих масштабів, пограбування супроводжуються вбивствами і застосуванням насильства щодо мирних громадян, у них приймають участь навіть командири вищої ланки.

«Хлопці ходили від квартири до квартири і виносили великі сумки — грабунок у всій красі», — пише у своєму щоденнику російський військовий у березні 2022 року. «Хтось бере лише необхідне, хтось бере все: від старих несправних телефонів до плазмових телевізорів, комп’ютерів і дорогого алкоголю» [8]. 

«Заступник командира по тилу полковник Клобуков крав холодильники у магазинах. Потім шукали магазини з кросівками, з будь-яким одягом — це теж все вивозилося. Фурами вивозилося. Коли ми приїхали до Білорусі, я бачив ці дві фури», – розповідає журналістам солдат російської 64-ї мотострілецької бригади, яка брала участь в окупації Київської області [9].

Відеокамера зафіксувала, як до автосалону під Києвом під’їхала група російських військовослужбовців. Їх зустріли власник бізнесу та 68-річний охоронець – вони підійшли до в’їзних воріт на територію закладу з піднятими руками. Солдати обшукали цивільних, які по закінченню нетривалої розмови, пригостили військовослужбовців цигарками, розвернулися і спокійно пішли у глиб території автосалону. Несподівано солдати з автоматів розстріляли беззбройних людей у спину, пограбували салон, завантажили речі в автомобіль і уїхали [10].  

Командири всіх рівнів «не помічають», а іноді схвалюють та заохочують девіантну поведінку своїх підлеглих щодо мирного населення. Мовчазна згода і солідаризація з боку керівників переконує солдат у безкарності та спонукає їх до вчинення нових воєнних злочинів.

Ірина Діденко, представниця прокуратури з ведення справ сексуального насильства, вказує на наявність доказів того, що російські командири знали про зґвалтування українських жінок підлеглими. В окремих випадках вони потурали цьому і давали солдатам дозвіл  «піти розслабитися». В одному з епізодів, який описується в розслідуванні, командир дозволив підлеглим увійти в житловий будинок, а сам залишився зовні. При цьому було чутно, як солдати обговорювали жінок і казали: «Цю ми просто поб’ємо, а цю зґвалтуємо».  

Вейн Джордаш, британський юрист, який консультує українську прокуратуру, сказав, що бачив ознаки мовчазної згоди командирів у 30 справах, які він розглянув [11].

Ступень законослухняності солдата – це завжди віддзеркалення законослухняності його командира. Російські офіцери не тільки потурали протиправним діям підлеглих, а й самі віддавали явно злочинні накази вбивати та катувати цивільних осіб. І хоча такі накази за своїм характером очевидно та безумовно перебували за межами права й моралі, солдати їх виконували, усвідомлюючи при цьому протиправності своїх дій. Неодноразово командири особисто вбивали та катували мирних громадян, подаючи своїм солдатам приклад для наслідування.  

«Ми завели цивільних у дім. При них була пачка грошей: гривні, долари  і ще різні дрібниці. Підполковник, який був з нами, забрав гроші собі, а решту – телефони та інше віддав нам і сказав: «А цих розстріляти». Одного з них розстріляв я. Я йому сказав: «Йди вперед» – він пішов. Я йому: «На коліна». А потім просто пустив кулю в потилицю. Мене потім трясло дуже довго», – розповів журналістам російський солдат [12].

Служба безпеки України оприлюднила аудіоперехоплення телефонної розмови окупанта зі своєю знайомою: «Ми йшли займати позиції і приїхали під мости. Там лежали українці – військові та цивільні. Нам сказали добити їх – цих усіх українців. Ну, я собі такий думаю – може спробувати горлянку перерізати? Взяв і перерізав. Просто подумав – ну коли я ще людині горлянку переріжу?» [13].  

20 березня 2022 року військовослужбовці 7 зведеної стрілецької роти (військова частина 21005) зайняли українські села Андріївка і Пакуль Чернігівської області. Росіяни викрали двох місцевих мешканців, тримали їх у підвалі, били та вимагали надати інформацію про цивільних, які мали зброю. 25 березня командир роти зайшов у підвал і, обурившись тим, що селяни нічого не розповіли, прострелив чоловікам кінцівки [14].

Дисципліна у збройних силах підтримується застосуванням дисциплінарних і кримінальних санкцій, якими при необхідності корегується поведінка військовослужбовців на всіх щаблях ієрархії. 

Стаття 86 Додаткового протоколу №1 до Женевських конвенцій щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів зобов’язує державу-підписанта не допускати порушень міжнародного гуманітарного права та притягувати до кримінальної або дисциплінарної відповідальності військових керівників, які не вжили всіх можливих заходів з припинення чи запобігання вчиненню підлеглими воєнних злочинів. 

Законодавство Росії дає можливість виконувати такі вимоги Протоколу. Зокрема стаття 356 Кримінального кодексу РФ визнає злочином «застосування заборонених засобів та методів ведення війни»  і передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на термін до 20 років за «жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, розграбовування національного майна на окупованій території, застосування у збройному конфлікті засобів та методів, заборонених міжнародним договором Російської Федерації».

Проте, Росія в черговий раз продемонструвала – у війні з Україною вона не має намірів дотримуватися ні міжнародних, ні власних правових норм. Влаштована російськими військовослужбовцями моторошна «різанина у Бучі» для правлячої та військової верхівки Росії стала не підставою для проведення розслідування, а приводом для гордості. У той час, коли весь світ із жахом дивився на фотографії закатованих українців та слухав розповіді тих, хто дивом вижив, Володимир Путін нагородив 64-й мотострілецьку бригаду, яка звірствувала у Бучі, почесним званням «гвардійська». В указі вказано, що бригада показала «масовий героїзм, відвагу, стійкість і мужність» під час «захисту вітчизни» [15]. ЇЇ командир Азатбек Омурбеков отримав чин полковника та був удостоєний звання «герой Російської Федерації» – найвищої державної нагороди Росії, яка присвоюється за видатні заслуги перед державою та скоєння геройського подвигу [16].  Жорстокість російських солдат була високо оцінена і показово схвалена Кремлем.

(далі буде)

І-й розділ «Цілі війни» читати за посиланням.

2-й розділ «Ідеологія війни» читати за посиланням.

****************************************************************************

Матеріал підготовлений експертами Асоціації УМДПЛ у рамках проєкту «Документування воєнних злочинів, скоєних Російською Федерацією» (здійснюється за фінансової підтримки NED).

Нагадуємо, що Асоціація УМДПЛ  проводить роботу зі створення «Чорного реєстру страт, катувань та випадків жорстокого поводження з цивільним населенням на тимчасово окупованих з 24.02.2022 територіях». Докладніше за посиланням.

¹ https://www.nytimes.com/interactive/2022/12/16/world/europe/russia-putin-war-failures-ukraine.html
² https://www.severreal.org/a/my-sbezhali-idem-sdavatsya-istoriya-mobilizovannyh-kaliningradtsev/32243927.html
³ https://meduza.io/news/2022/11/23/nas-kinuli-kak-kusok-myasa-na-rasterzanie-vragu-mobilizovannye-iz-serpuhova-zapisali-videoobraschenie
⁴ https://t.me/WarLife/17248
⁵ https://www.bbc.com/russian/features-63705004
⁶ https://twitter.com/DefenceHQ/status/1588418427944898561/photo/1
⁷ https://www.icrc.org/ru/doc/assets/files/2013/ap_i_rus.pdf
⁸ https://www.nytimes.com/interactive/2022/12/16/world/europe/russia-putin-war-failures-ukraine.html
⁹ https://istories.media/investigations/2022/08/15/komandir-dal-prikaz-v-raskhod-ikh/
¹⁰ https://www.youtube.com/watch?v=WGg7ZJlihi8&t=39s
11 https://www.nytimes.com/2023/01/05/world/europe/ukraine-sexual-violence-russia.html
¹² https://www.youtube.com/watch?v=rudUGZxIU6E
¹³ https://www.youtube.com/watch?v=JsdFcOTBmbE&t=21s
¹⁴ https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povidomlennya-pro-pidozru-abgaryan-as-original-ta-pereklad
¹⁵ https://news.liga.net/ua/all/news/putin-otmetil-brigadu-ubivavshuyu-v-buche-za-massovyy-geroizm-stala-gvardeyskoy
¹⁶ https://www.slidstvo.info/news/komandyru-buchanskyh-kativ-prysvoyily-zvannya-geroya-rosiyi/