Право на життя є фундаментальним, найбільш важливим правом, яке ніколи та ні за яких обставин не повинно бути свавільно обмежене чи призупинене. Стаття 3 Загальної декларації прав людини проголошує: «Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність». Під час бойових дій людське життя стає більш вразливим, але продовжує залишатися найвищою цінністю. Тому закони та звичаї війни категорично забороняють вбивство людей, які не беруть або припинили брати участь у збройному протистоянні. Стаття 75 Додаткового протоколу №1 до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року зобов’язує країну-окупанта гарантувати цивільному населенню гуманне поводження  та забороняє посягання на життя мирних мешканців: «заборонене й залишатиметься забороненим в будь-який час і в будь-якому місці насильство над життям, здоров’ям, фізичним та психічним станом осіб, зокрема вбивство […] Особи, які звинувачуються в таких злочинах, повинні переслідуватися й передаватися до суду». Численні вбивства та позасудові страти цивільних громадян на тимчасово окупованих територіях стали страшним і водночас найбільш ілюстративним прикладом зухвалого ігнорування Росією гуманітарного права.

Аналіз аудіоперехоплення розмов російських військовослужбовців підтверджує: для Кремля війна в Україні – це війна без правил, війна поза рамками юридичних норм і загальнолюдської моралі. Для досягнення поставлених Путіним цілей, армія Росії перетворює українські міста і села на кладовища.

«Коли поверталися на старі позиції, то їхали містом. Трупи валяються на узбіччях. Не наші – цивільні. Ноги-руки валяються. Роздуті вже, бля. Ніхто вже не підбирає». [1]

«Тут по всіх новинах кажуть, що наче ми воюємо упівсили поки що. Я кілька селищ проїжджав. Дивився, бля, як упівсили. Лежать діти холодненькі на узбіччі. Їх навіть не підбирають, розумієш?!». [2]

«Сни сняться такі страшні. Аж заїкаєшся уночі. Мертві люди, бля, кожні сто метрів. З танка по них влучає – кишки розлітаються. Ось селище міського типу. 15 тисяч населення було там. Ну, залишилося, може, тисяча осіб. Ось тисячу людей цих і вкокошили. Почали заїжджати – почали все розстрілювати. У мене є відеозаписи». [3]

Було б помилкою вважати, що жертви серед мирного населення спричинені виключно невибірковими обстрілами житлового сектору. Для підкорення мешканців захоплених територій, російська армія одразу вдалася до випробуваної під час «чеченських війн» тактики «зачисток» населених пунктів, коли об’єктом застосування насильства стають не конкретні особи, а все цивільне населення загалом. «Зачистка – це коли ти заходиш у село і починаєш ходити по домівках. Знайшов людину – вбив, знайшов – вбив», – пояснює окупант своїй знайомій. Метою таких акцій є не стільки виявлення представників озброєного опору, скільки залякування місцевих жителів показовою жорстокістю й нещадністю. 

 «Нам треба було вбивати неповнолітніх, жінок, всіх. Прикинь, знищення повне відразу. Взагалі просто – «стріляйте до бісової матері». Навіть я охрінів, якщо чесно. Чотирнадцятирічні, вісімнадцятирічні, дівчина – пофіг, просто наповал. Йдемо у «зачистку». Це закріплення завойованого». [4]

«Де штаб дивізії стоїть – там ліс. Я туди просто зайшов. І там, коротше, море трупів у цивільному одязі. Море. Я стільки трупів у житті не бачив. Просто капець. Там прямо краю цим трупам немає, прямо не видно». [5]  

«Ми сьогодні як зайшли, почали і цивільних, і всіх знищувати. Просто всіх знищили, просто всіх. Бабуся, я тобі кажу, ми завалили вночі щонайменше 400 осіб. Кулеметники почали косити все до біса. Дітей там, баб, мужиків, місцевих, не місцевих. Просто все викосили. Ми заходили в хати та просто розстрілювали. Просто нам усе набридло. Просто нам дали наказ: «Хлопці, заберіть Кремінну». Просто ми її всю, бабуся, викосили. З ночі до ранку просто все знищували. Просто косили, викошували. Я три доби не спав». [6]

Аналогічним чином загарбники діють і при відступі, зганяючи злість і задовольняючи жагу помсти на цивільних особах. За поразку окупантів мирні громадяни платять страшну ціну.

«Коли ми відступили з цього… з Лиману, ось там всіх повирізали. Цих мужиків. Всіх там повбивали. І стариків. Баб ґвалтували й теж вбивали. Різали їх там. Хлопці [російські солдати], яких там залишили, виходили та розповідали, як вони верещали, волали». [7]

Зрозуміло, що такі нелюдські каральні операції не можуть проводитися солдатами без санкції керівництва. У своїх телефонних розмовах військовослужбовці російської армії неодноразово вказують – їхні командири віддавали прямі накази вбивати мирних українців.

 «Нам сказали, що у тому місці, куди ми приїдемо, там цивільних багато ходить. І нам дали наказ вбивати кожного, кого побачимо. Тому що вони можуть здати нашу позицію і таке інше. Всіх цивільних, які повз проходитимуть, вбивати і до лісу відтягувати. Я і так вже став вбивцею. Тому я не хочу ще й вбивати людей, яким в очі дивитися буду». [8]

«А нам пофіг на те мирне населення, бля. Мені Льоха, ну командир, дав добро «шмаляти». Каже: «Прямо люк відчиняй, висовуйся і стріляй. І пофіг, що у них там написано [на автомобілях] діти, не діти. Стріляй всіх». [9]

«До цього нам забороняли в цивільних людей. Навіть дивитися у їхній бік. А тепер сказали: «Всіх валити». Всіх підряд – цивільні, діти, не діти. Всіх валити сказали, всіх. Ось тільки зараз снайпер трьох за парканом вбив, які з ліхтариком у наш бік чогось світили. Трьох вбив, вниз спустився, перезарядився – тепер можна спокійно спати лягти». [10]

Окупанти панічно бояться поширення у себе в тилу партизанського руху і цей страх набуває параноїдальних форм. У беззбройних людях, незважаючи на їх стать і вік, російським солдатам ввижаються потенційні коригувальники вогню, диверсанти та інформатори. За наявності найменших підозр у належності до руху опору і без будь-якого дізнання цивільних карають смертю. Іноді для страти достатньо лише припущення про існування можливої загрози загарбникам.

«Коригувальники повзають цивільні у нас, координати зливають. Хапаємо відразу. Без суду та слідства. Екскаваторами закопують. Цивільних всіх взагалі без розбору кінчають. Нічого хорошого тут не відбувається». [11]

«Наташа, знаєш, не міг заснути, коли я жінку вбив. Вона, коротше, ніччю по селу походила, а вранці у нас село обстріляли. Вона координати передала, де ми перебуваємо, і нас снарядами почали розбивати. Вона почала тікати, ну а я вистрелив у неї. Хлопці похвалили, сказали правильно. Вбивав я, Наташа. Довелося вбивати мені. Вбивав. Ось один просив на колінах, щоби не вбивав. А я у нього вистрелив». [12]

«Ми їх затримали, роздягнули догола, оглянули весь одяг. Ну і потім ухвалюється рішення – відпускати їх чи ні. Тому що якщо їх відпустити, вони можуть наші позиції здати. Ну і прийняли рішення просто в лісі їх застрелити. І застрелили. Чому у полон не беремо? Навіть якщо ми їх візьмемо в полон, то їх треба утримувати, годувати, а у нас їжі не так багато, розумієш?». [13]

Опинившись на війні в чужій країні, окупанти не вважають за потрібне дотримуватися узвичаєних у цивілізованому світі норм, які табуюють жорстоке поводження з дітьми та жінками. У своїх розмовах російські військовослужбовці холоднокровно і без каяття описують їх вбивства та знищення цілих родин.

«Чую постріли якісь там, де мінометники стоять. Підійшов туди – лежить баба якась. Башка прострелена, лежить сіпається. Я кажу: «Що це за фігня?». Вони кажуть типу у неї брат в «Азові». Коротше, вони її, бля, розстріляли. Вона ще лежить, сіпається, в голові дірка. Він ще раз стрельнув. Вона ще лежить сіпається. Він ще раз стрельнув: «Все, каже, їй кінець». Я кажу: «Ви її хоч закопайте, бля». Коротше, взяв він її за ноги та потягнув кудись». [14]

«Йшла мати з двома дітьми. І що? Наші «вальнули» її при дітях. Завалили». [15]

«У нас руки вже по лікоть у крові. Я жорстоко вбив хлопчика. І військових. І цивільних». [16]

«Їдемо в колоні. Прикинь, жінка з маленькою дівчинкою виходить і за ними мужик. Пацан довго не думаючи з колони вискочив і з кулемета розстріляв, бля, усіх трьох». [17]

Породжена пропагандою ненависть до українців, відчуття безмежної влади над безпорадними людьми та усвідомлення своєї безкарності активують у військовослужбовцях РФ найогидніші людські якості. Вони вбивають просто заради розваги, реалізовуючи свої садистські схильності та збочені фантазії.

«Підходить один до нас. Просить: «Не вбивайте, не вбивайте! Ми мирні». Я кажу: «Діду, ти що, гониш? Я нікого не буду вбивати». Він такий каже: «Ви з миром?». Я: «Так, з миром. Я ж не по вашу душу приїхав». Розстріляли його… Пацани перебухали». [18]

«Коротше, наші п’яні солдати у селі напилися пива, зустріли цивільного алкаша і його застрелили нафіг». [19]

«У нас загін називається «загін головорізів». Я тут таке витворяю. Вбиваю всіх, мені пофіг взагалі. Цивільні, не цивільні. Вуха відрізаю. Можу просто взяти ніж, бля, і відрізати вуха. Мені пофіг». [20]

«Я такий собі думаю: «Ну що, спробувати горло перерізати?». Це ще на самому початку було. Ну, третій-четвертий день «вечірки» [повномасштабного вторгнення]. Випили. І я просто перерізав йому горло. «Ну коли я ще людині горло переріжу?», – я так подумав. Тільки нікому не розповідай». [21]

«У нас один пацан, командир роти, він знаєш що зробив? «Укропу» голову відрізав. (Сміється.) Прикинь. Коротше, нажерся, «фляга» у нього просвистіла». [22]

«Я вже до біса людей вбив, повір. Руки вже тремтять від страху. Мене навіть навчили голову різати по спіралі. Знаєш, що найцікавіше? Коли їх ріжеш, вони маму звуть російською мовою». [23]

Моторошні методи встановлення Росією «нового порядку» на окупованих територіях України вразили весь світ. Злочини, зафіксовані у другій доповіді Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні, свідчать про масштаб звірств, якого Європа не бачила з часів Другої світової війни. «Цей звіт читається як книга жахів», – заявила глава МЗС Німеччини Анналена Бербок. 

Зі свого боку Кремль в черговий раз продемонстрував: для російського політикуму меж цинізму не існує – вбивства цивільних осіб в Україні були прирівняні Путіним до військової доблесті. У квітні 2022 року своїм окремим указом він нагородив 64-ту мотострілецьку бригаду, причетну до знищення українців у Бучі, почесним званням «гвардійська» з формулюванням за «героїзм та відвагу, стійкість та мужність». Один з солдатів зі сміхом розповідає своїй дружині: «Друзяка мій каже: «Дивись, я заїхав на танку у двір, зайшов у будинок, вибив двері, всіх перестріляв, зґвалтував, пожер, випив. І тепер за це мені медальку дають. Це взагалі офігенна тема. Я так все життя буду воювати». [24]

Примітка. Наведені у тексті витяги з аудіоперехоплень надані у скороченому вигляді, що не спотворює їх загальний зміст. З етичних міркувань також проведено заміну ненормативних висловів.

***

Читайте дописи з циклу «Аудіоперехоплення розмов російських окупантів»

1. Аудіоперехоплення розмов російських загарбників: чим вони важливі

2. «Мародер я. Як фашист довбаний у 41-му»

3. «Ми просто знищуємо міста і населення»

4. «Вони лізуть у хату і ґвалтують»

__________

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

__________

¹ https://www.nytimes.com/interactive/2022/09/28/world/europe/russian-soldiers-phone-calls-ukraine.html
² https://www.youtube.com/watch?v=MG9zCh2NeJA&rco=1 (0.31 – 0.47)
³ https://www.youtube.com/watch?v=lhq3bBaSKtI (0.20 – 1.23)
⁴ https://www.youtube.com/watch?v=39DB6UMlk_M
⁵ https://www.nytimes.com/interactive/2022/09/28/world/europe/russian-soldiers-phone-calls-ukraine.html
⁶ https://www.youtube.com/watch?v=GBm1QQWTvok (0.24 – 1.20)
⁷ https://www.youtube.com/watch?v=gV3imuhoddg (1.05 – 1.28)
⁸ https://www.nytimes.com/interactive/2022/09/28/world/europe/russian-soldiers-phone-calls-ukraine.html
⁹ https://www.youtube.com/watch?v=qnNPVsdfPrY (0.47 – 1.08)
¹⁰ https://www.youtube.com/watch?v=N5lW08Ao_Vg (0.51 – 1.17)
¹¹ https://www.youtube.com/watch?v=eyUj6IbsFWY (0.40 – 0.50)
¹² https://www.youtube.com/watch?v=cxhFC4ZxUeA (1.18 – 2.17)
¹³ https://www.nytimes.com/interactive/2022/09/28/world/europe/russian-soldiers-phone-calls-ukraine.html
¹⁴ https://www.youtube.com/watch?v=Yt5SY1HDjQk
¹⁵ https://www.youtube.com/watch?v=bpD4ogrfaso
¹⁶ https://www.youtube.com/watch?v=pGedQGiWHtQ (0.05 – 0.12)
¹⁷ https://www.youtube.com/watch?v=ZOoxBpHYkf0&rco=1 (0.11 – 0.36)
¹⁸ https://www.youtube.com/watch?v=ks9StbNSl5I (0.10 – 0.41)
¹⁹ https://www.youtube.com/watch?v=RsQuxQFBUnU (1.01 – 2.00)
²⁰ https://www.youtube.com/watch?v=PpWlE2rt6Ps
²¹ https://www.youtube.com/watch?v=JsdFcOTBmbE
²² https://www.youtube.com/watch?v=r84CMA65dOQ (0.19 – 0.37)
²³ https://www.youtube.com/watch?v=Bp5nrN-ky0A (0.57 – 1.18)
²⁴ https://www.youtube.com/watch?v=7_YpBsLSAOM&t=169s (5.38 – 6.07)