10 березня 2015 року в приміщенні ДУ “Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами Міністерства охорони здоров’я України” відбулася робоча  зустріч з питань впровадження замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) в місцях позбавлення волі. Захід проводився спільно з Державної пенітенціарною службою України в рамках реалізації проекту «Побудова життєздатної системи комплексних послуг з профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу в органах і установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України».

Серед присутніх на зустрічі були: представники Всеукраїнської мережі ЛЖВ, Євразійської Мережі зменшення шкоди, Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, Мережі організацій, що працюють в пенітенціарній сфері, Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів, Асоціації учасників ЗПТ України, ГО “Перспектива” та інші.

Під час заходу презентовано результати досліджень щодо можливостей та перешкод стосовно впровадження ЗПТ в місцях позбавлення волі, обговорено поточний стан реалізації проекту та представлено для обговорення проект спільного наказу щодо реалізації вищезазначеної діяльності.

Консультант ДПтС України Ірина Демченко презентувала результати кабінетного дослідження “Огляд національного і міжнародного законодавства, визначення нормативно-правових перешкод для впровадження ЗПТ в УВП України”, а також результати емпіричного дослідження “Аналіз можливостей та умов впровадження ЗПТ в місцях позбавлення волі”.

За її словами, в міжнародній практиці (США, Європейські країни, також деякі країни СНД – Молдова, Білорусь), де вводиться ЗПТ у місцях позбавлення волі, зменшується частота вживання ін’єкційних наркотиків, відповідно – знижується рівень інфекцій: гепатити В, С, а також ті, що передаються статевим шляхом тощо. Такий ефект досягається лише за умови забезпечення відповідної дози для наркозалежних та тривалого періоду лікування. В іншому разі такого ефекту досягатися не буде.

В ході дослідження було проведено глибинні інтерв’ю з національними експертами (представники МВС, Мінюсту, Українського центру контролю за соцхворобами МОЗ України, представники Центрального апарату Державної пенітенціарної служби України). Також опитувалися регіональні експерти (представники закладів, які пов’язані з наданням медичної допомоги в тюрмах, начальники медсанчастин або лікарень, лікарі-наркологи, начальники закладів позбавлення волі та їхні заступники). Окрім того, проводилися структуровані інтерв’ю з наркозалежними засудженими.

За результатами опитування національні експерти підтримали доцільність впровадження ЗПТ, оскільки є необхідність реалізації Національної програми, а також дотримання рівних прав пацієнтів, у т.ч. забезпечення безперервності терапії.

Регіональні експерти заперечували доцільність впровадження ЗПТ – за їхніми словами це може негативно вплинути на безпеку і дисципліну, а також суперечить логіці відбування покарання.

Ірина Демченко навела такі умови впровадження ЗПТ:

• додаткове фінансування для обладнання кабінетів ЗПТ і закупівлі матеріалів;

• ліцензія на отримання і зберігання наркотичних речовин;

• додаткові людські ресурси та організація їх навчання.

Серед перешкод впровадження ЗПТ наведено такі:

• неможливість забезпечити безперервність ЗПТ у період етапування (до 1 місяця) та в усіх УВП;

• скорочення/припинення фінансування ЗПТ за кошт Глобального Фонду;

• особливості ставлення до ЗПТ з боку засуджених.

Програмний менеджер групи впровадження гранту ДПтС України Наталія Кожан доповнила перелік перешкод наступними:

• неможливість продовження ЗПТ при переведенні засуджених до інших установ;

• бажання певної кількості засуджених відмовитися від вживання наркотиків та отримати психотерапевтичну допомогу;

• негативне відношення до впровадження ЗПТ деяких керівників Мінюсту, Державної пенітенціарної служби України, начальників УВП (шляхи вирішення – адвокаційні заходи).

Наголосивши на тому, що законодавчих перешкод для впровадження ЗПТ в місцях несвободи не існує, Ірина Демченко зазначила: “Тюремний департамент працює за достатньо серйозним правилам і вимагає додаткових нормативних документів щодо впровадження тих чи інших заходів, в тому числі – медичної допомоги. Відповідно, новий вид надання медичної допомоги має бути врегульованим, тим більше, коли мова йде про використання наркотичних препаратів. Нам необхідний відповідний додатковий нормативний акт, але на сьогодні його немає, навіть для впровадження пілотного проекту”.

Підсумовуючи сказане, учасниками зустрічі було запропоновано шляхи вирішення зазначених проблем, серед яких – проведення активної адвокаційної діяльності та зустрічей з ДПтСУ по впровадженню ЗПТ.

Нагадаємо, що Асоціація УМДПЛ займається розслідуванням порушень прав вразливих груп спільно з працівниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Проект реалізовується за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».