Система відеонагляду стала невід’ємною частиною інфраструктури міст та селищ. 

Камери відеоспостереження встановлюють:

• на вулицях;
• парках;
• стадіонах і спортивних майданчиках;
• торгівельно-розважальних центрах;
• всередині й зовні будівель;
• транспортних магістралей;
• в аеропортах, вокзалах та ін. 

Технології з кожним роком розширюються та удосконалюються, відповідно й збільшується обсяг інформації, що збирається за допомогою таких систем. Про проблеми витоку даних чомусь не прийнято говорити в слух. Або такого немає. Або ми ще не розібралися, в чому суть. 

Чи збирає система відеоспостереження персональні дані?  

Так, адже за допомогою відеозапису можна прямо чи опосередковано ідентифікувати фізичну особу за її фізіологічними та зовнішніми ознаками — риси обличчя, колір волосся, параметри тіла, голос й так далі. Але, що важливо?

За допомогою систем відеоспостереження також ще збирається категорія даних, яка може нести особливий ризик для людини. 

Наприклад, 

• впізнання особи під час перебування на мирних зібраннях може вказувати на її політичні вподобання;
• зафіксовані на відео візити до певного медичного закладу свідчити про стан здоров’я;
• відвідування культових споруд — про ті чи інші релігійні переконання, а одягнена уніформа — про рід професійної діяльності. 

Утім, відомості про приватне життя людини можна отримати не лише якщо вона особисто потрапила в об’єктив відеокамери. Наприклад, номерний знак автомобіля дає можливість відслідковувати маршрути її пересування, а відеозапис з камери поблизу місця проживання особи — дати інформацію про коло її друзів та знайомих. Очевидно, що у загальному діапазоні інформації про людину, сегмент даних, що відносяться до розряду персональних, є надзвичайно великим, а отже й вразливим для ризиків втрати або незаконного поширення.

Які можуть бути загрози? 

1. Переслідування. 

Тобто, якщо правоохоронці кажуть: “Нам потрібні камери, щоб швидко знаходити злочинців”, ці ж пристрої можна використовувати з точністю навпаки. Чим вище щільність камер, тим легше вибудовується маршрут людини, що в сукупності дає цілісну інформацію: де він / вона (члени сім’ї) працює, проживає, переміщується, з ким спілкується і т.д.

   2. Хакерська система пошуку людей.

У світі заговорили про те, що зловмисники можуть використовувати інформацію систем відеоспостереження для створення сервісу пошуку людей, через визначення їх місця розташування. Є багато пошукових програм, за допомогою яких хакер може знайти інформацію про різні технологічні (цифрові) пристрої, підключені до інтернету. 

Такі сервіси шукають сервери, камери спостереження, принтери, маршрутизатори і все інше підключене до інтернету обладнання, включаючи світлофори, опалювальні системи, гаражні ворота і так далі. Крім того, пошуковик показує і число камер з уразливими.

Далі потік відео з камер можна провести через програми ідентифікації осіб — вони продаються в інтернеті. Одночасно можна «прив’язати» людей до локації. Таким чином, накопичуються позначки про людей. Після того, як база даних стане наповненою, хакеру потрібно буде лише завантажити туди для пошуку фото людини. За словами ІТ-фахівців, така схема дуже складна, але  — реальна.

   3. Національна безпека.

Камера — це пристрій, який безперервно пише інформацію про інфраструктуру певної місцевості, переміщення і скупченні людей, машин, військової техніки та інших об’єктів. Пристрій може бути встановлено як в парку, так і на режимному об’єкті, що в результаті дає цілісну картинку. Це вагомий аргумент того, що камери потрібно захищати від зловмисників і всіляко припиняти соціальну інженерію.

Ми не можемо піддавати сумніву той факт, що розвиток технологій необхідний для заходів безпеки, але без належного дотримання законодавства про захист персональних даних, вони можуть завдати значної шкоди як фізичним особам, так і державним інтересам в цілому. 

У 2018 році ми за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» опублікували посібник про захист персональних даних під відеоспостреження у публічних місцях, який за своїм змістом по сьогодні не втратив актуальності. У ньому рокриті такі питання: 

1. Правове регулювання та функціональні можливості систем відеоспостереження.
2. Загальні вимоги до обробки персональних даних.
3. Технічні та організаційні захиоди захисту даних.
4. Внутрішні процедури щодо безпеки інформації.
   

Ознайомитися та завантажити посібник можна за посиланням: https://bit.ly/3rcaDmj.

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно її автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.