«Жителі півдня України», які, за твердженнями російської пропаганди, з нетерпінням чекали на прихід «руського світу», відверто не підтримали окупацію та на мирних зібраннях демонстрували свої проукраїнські настрої.  Окупаційні війська на це традиційно відповіли насильством, примушуючи громадян до  повної покори та жорстоко караючи за найменші прояви українства.  Історія України поповнилась чорною сторінкою окупації Херсонщини.

Євген Терещенко, прокурор відділу розслідування воєнних злочинів Херсонської обласної прокуратури, повідомив, що за попередніми оцінками, за період окупації, було зареєстровано від 4 000 до 5 000 випадків затримання цивільних осіб, але реальна кількість могла бути набагато більшою. Місцезнаходження понад 600 осіб лишається невідомим.
Організаторів та найбільш активних учасників акцій позбавляли волі або просто викрадали. В подальшому понівечені тіла окремих проукраїнських активістів знаходили у канавах і полях. Люди, яким вдалося вибратись з окупації, розповідали про місця масових поховань.

Вже станом на травень 2022 року на захопленій Херсонщині окупанти утримували у підвалах близько 500 осіб з числа активістів та колишніх учасників АТО. За словами постійного представника Президента України в Автономній Республіці Крим Таміли Ташевої, як у Херсоні, так і на адмінмежі з Кримом (наприклад, у селищі Новоолексіївка та  у місті Генічеськ), окупаційні «адміністрації» або військові рф мали списки активістів, які брали участь у громадській блокаді Криму у 2015 році. Це стає приводом для їх затримань і катувань.
В Херсонській області РФ масово застосовує практику насильницьких викрадень та депортацій цивільного населення, зокрема дітей.
Розпочато понад 13 тисяч кримінальних проваджень за фактами злочинів, скоєних російськими військовими.

Експертами Асоціації УМДПЛ з відкритих джерел отримано інформацію про 108 випадків катувань цивільного населення з боку російських військових. Їх описано і включено у реєстр.

Після деокупації правобережної Херсонщини, слідчі виявили 16 місць несвободи та катівень, в тому числі – дитячу. Важко уявити точну кількість українців, які пройшли через них за період окупації (з 24 лютого 2022 по 11 листопада 2022 року). Відомо, що не менше 76 працівників правоохоронних органів тримали в полоні та катували.
  Проведене за участю міжнародних слідчих розслідування показало – російська держава безпосередньо фінансувала утримання катівень в окупованій частині Херсонщини. Камерами для тортур опікувалися ФСБ та російські пенітенціарні служби. Як зазначали постраждалі, їх катували за небажання перейти на бік Росії, за участь у мітингах проти окупації, за те, що хтось із членів їхньої сім’ї воював проти окупантів раніше (участь в АТО). Свідчення про застосування окупантами катувань правоохоронним органам надали більше ніж 1000 жертв, понад 400 осіб, яких піддавали тортурам, зникли безвісти.

Жителька Херсона розповіла ЗМІ, що кілька разів бачила з вікна своєї квартири, як у поле вивозять тіла закатованих.
«…Витягли з машини, віднесли трохи далі від дороги і викинули…». Коли жінка наважилася підійти до того місця, то побачила у траві тіло худого чоловіка з чорним волоссям, на тілі якого було видно сліди жорстоких тортур. 

За інформацією Уповноваженого ВРУ з прав людини, на території деокупованої Херсонщини були встановлені факти спільного тримання у камерах чоловіків та жінок, які перебували разом в одному невеликому приміщенні тижнями. Гігієнічні процедури і, навіть природні потреб жінки були вимушені справляти при чоловіках, а чоловіки – при жінках.  Крім того, камери були обладнані системою відеоспостереження. «…Такий цілодобовий відеонагляд записувався зі звуком. Як тільки затримані херсонці починали говорити про окупацію, то до камер миттєво забігали люди в масках і всіх жорстоко били…».

До затриманих окупанти застосовували жахаючий своєю різноманітністю діапазон тортур – побиття, зґвалтування, катування електричним струмом і водою (імітація утоплення) тощо.

Лікар з Херсона розповів про характер тілесних ушкоджень у пацієнтів, які потрапляли в лікарню після затримання російськими військовими. Одного з них били шлангом, наповненим піском. У інших мали місце слідів опіків, у тому числі від праски, на геніталіях, спинах, животі, руках і ногах. Одному пацієнту під час допитів окупанти до паху прикріпили два дроти від автомобільного акумулятора і ставили на мокру ганчірку Лікар розповів і про вогнепальне поранення голови у дівчини, яку окупанти перед цим зґвалтували.

 Всього українські правоохоронці зафіксували 67 фактів сексуального насильства, пов’язаних із конфліктом. В одному із сіл на інгулецькому напрямку російські військові зґвалтували місцевих жительок – вагітну 16-річну дівчину та її 78-річну бабусю.

Наприкінці квітня 2022 року помер ветеран АТО з села Абрикосівка Назар К. – його по-звірячому побили російські військові в одній з катівень. Зі слів його друга Сергія Д., ветерану АТО у коліно вкрутили шуруп.

 У с. Білозерка Білозерської селищної громади сільського депутата Олександра, який із своєю дружиною мав проукраїнську позицію, відразу після окупації села затримали російські військові.  Вони прив’язали мотузку йому на шию, а ще одну – на зап’ястя і під час допиту заставляли стояти з широко розставленими ногами. Коли Олександр не надавав відповіді на питання окупантів, його били між ніг і коли він падав, то починав задихатися від мотузки на шиї. При спробі піднятися, російські військові починали знову його бити, погрожували, що він залишиться без нирок.

Чоловік, який просив називати його Нікітою, розповів, що окупанти били його так, що він відчував, як у роті кришаться зуби. Крім цього його катували електрострумом, тримали у крижаному підвалі з водою, не давали їжі. Після цих тортур Нікіту кинули у рівчак поруч з мертвим собакою та влаштували імітацію страти: солдат вистрілив і куля зачепила його голову. Потім Нікіту відвезли до лісу і прив’язали до дерева, де так допитували п’ять днів.

Неподалік адмінкордону з Херсонською областю затримали баптистського пастора Юрія. Після того, як у його телефоні виявили кілька фотографій російської військової техніки, зроблених у перші дні вторгнення, Юрія відвезли до ізолятора в м. Херсон. Окупанти тримали його шість днів у маленькій морозильній камері без електрики, майже не даючи їжі та води. Пастора постійно допитували про його участь у протестах як священика і чи не закликав він до протестів проти окупації. Юрія звільнили за умови, що він продовжить доставляти допомогу Херсону та передавати російським військовим інформацію про українські блокпости. Однак, після звільнення з катівні Юрію разом із дружиною вдалося втекти з міста.

У лісі під Новою Каховкою окупанти до смерті закатували ще одного пастора Анатолія та його 19-річного сина Олександра, які підтримували українську позицію та надавали допомогу місцевому населенню під час окупації. Їх тіла були понівечені до непізнаваності.
З цієї ж причини тортурам був підданий і священнослужитель Сергій Ч. Його окупанти заарештували 30 березня 2022 року прямо в церкві і завезли у головне управління поліції в м. Херсон, де розташовувалась одна з катівень. Сергія тримали у холодній камері, де навіть не було можливості справляти природні потреби. Йому не давали пити, а замість води давали горілку. Після невдалих спроб схилити до «співпраці», чоловіка почали бити молотком по травмованому коліні, душити, погрожували розірвати анальний отвір палицею.

Моральний тиск і примушування до колабораціонізму, зокрема погрози розправитися з сім’єю у разі відмови співпрацювати, призводили до самогубства людей, які не бажали ставати зрадниками. Так, окупанти викрали підполковника поліції у відставці Олега Х. і схиляли його до роботи на «нову владу». Згоду на співпрацю витискали з чоловіка побиттям та погрозами розправи над його близькими (дружиною і донькою). Не бажаючи служити загарбникам і не маючи можливості захистити своїх близьких у інший спосіб, Олег покінчив життя самогубством.

Під час окупації населеного пункту Велика Олександрівка, окупанти жорстоко катували мирне населення перед місцевим відділком поліції. Жінку, яка сказала, що над місцевою школою має бути не російській, а український прапор, катували електрострумом, а у подальшому вбили всю її сім’ю.

Жителька Херсона Інна П. провела в катівні цілий місяць. Окупанти одягали їй на обличчя чорний мішок, підвішували головою вниз і били кийками.  Також її катували електричним струм та вимагали: «Курва, вчи російський гімн і здавай своїх українців». Зі слів Інни, її відпустили тільки тому, що вона була ледве жива. Жінка вказує, що у катівні були випадки гибелі людей, які не витримували побиття та катування електричним струмом.

14-літній Віталій, житель с.Киселівки (Чорнобаївська територіальна громада), також побував у катівні окупантів. Хлопця затримали разом із його дядьком, зміст телефонної переписки якого не сподобалася російським військовим. Їх помістили у підвал апеляційного суду у м.Херсон, де вже перебувало 13 чоловік. Підліток  розповів, що окупанти катували затриманих електрострумом, підвішували їх на грати. Він бачив чоловіка, у якого через це стався інфаркт і його просто зняли та знову кинули до камери. Тюремники виводили людей в коридор і там били. Хлопець чув їх питання «де ти зброю ховаєш?», «скільки зброї?», «з ким переписувався?». Потім б’ють і знову питають те ж саме.

****************************************************************************

Матеріал підготовлений експертами Асоціації УМДПЛ у рамках проєкту «Документування воєнних злочинів, скоєних Російською Федерацією» (здійснюється за фінансової підтримки NED).

Нагадуємо, що Асоціація УМДПЛ спільно з партнерськими організаціями в рамках коаліції “Україна. 5 ранку” продовжує збирати та систематизувати факти порушень прав людини, зокрема щодо катувань та жорстокого поводження з боку окупаційних військ або їх представників, а також щодо депортацій, “фільтрацій” та викрадень, позасудових страт та інших тяжких військових злочинів.
Дізнатися більше: http://bit.ly/3EWHOSr

У зв’язку з цим, звертаємось до всіх із закликом повідомляти про відомі вам такі факти на електронну адресу Асоціації: tortureua.2022@gmail.com або коаліції: warcrimesos.ua@gmail.com, а також у Фейсбуці: https://www.facebook.com/Association.UMDPL

Ознайомтеся також із матеріалами:
“Катування – страхіття війни. Київщина”;
“Катування – страхіття війни. Чернігівщина.