5. Правоохоронні та силові структури

В російських планах окупації України важливу роль відведено правоохоронним структурам країни-загарбника – Росгвардії, Федеральній службі безпеки (ФСБ) та спеціальним підрозділам поліції. І хоча міжнародне гуманітарне право зобов’язує державу-окупанта надавати захист і допомогу жителям захоплених територій, з перших днів інтервенції стало зрозуміло – російські силовики зосередженні насамперед на виконанні репресивних функцій.  Встановлення «нового порядку» і «руського миру» супроводжувалось жорстким придушенням вуличних мирних акцій та інших форм ненасильницького протесту, арештами громадських активістів і просто симпатиків України, примусом до співробітництва місцевих чиновників, тиском на підприємців та представників ЗМІ. 

Міжнародні слідчі, залучені до розслідування воєнних злочинів Росії, зробили висновок, що на окупованих  територіях силовики стали знаряддям виконання кремлівського плану зі знищення української ідентичності. «Перший етап полягав у затриманні та, у багатьох випадках, вбивстві людей, позначених як «лідери». Тобто тих, хто міг чинити фізичний чи культурний опір окупації», – розповів Вейн Джордаш, голова Mobile Justice Team, колективу міжнародних слідчих, які співпрацюють з Офісом генерального прокурора України. «Другий етап — це процес фільтрації, коли запідозрених у зв’язках з «лідерами» або причетних до організації будь-якого типу опору депортували до Росії або утримували в ізоляторах і катували». 

Слід зазначити, що вся історія правоохоронних органів сучасної Росії тісно пов’язана з насильством та жорстокістю. Саме спецслужби стали опорою авторитарного режиму Путіна  і вже давно використовуються ним для переслідування політичних опонентів та представників громадського сектору всередині країни. Прикриваючись необхідністю активізації боротьби зі злочинністю, російські силовики системно застосовували і застосовують насильство проти власного народу. Катування для отримання зізнання, побиття при затриманні, тортури у місцях несвободи перестали бути поодинокими ексцесами і перетворились у загальновідоме й звичне для Росії явище. Керівництво ФСБ, Росгвардії, ФСВН та поліції заперечує поширеність традицій  насильства у своїх відомствах, проте у сучасному світі цифрових технологій і доступності мобільних відеокамер приховати правду важко –  Інтернет наповнений матеріалами про жорстокість російських правоохоронців.

У жовтні 2021 року проект Gulagu.net отримав та оприлюднив відеозаписи з кадрами катування та зґвалтування ув’язнених у саратовській туберкульозній лікарні №1. Відеозаписи були отримані від програміста Сергія Савельєва, який обслуговував відеореєстратори в установах системи виконання покарань. Програміст скачав і вивіз за кордон 40 Гб відеофайлів, на яких зафіксовані випадки нелюдського поводження та зґвалтування засуджених у в’язницях Іркутської, Саратовської та Володимирської областей.

У лютому-березні 2022 року правоохоронці системно застосовували насильство для припинення антивоєнних протестів в Росії: людей валили на землю, били кийками, душили, ударяли головою об стіну, заламували руки. Зафіксовано щонайменше 39 випадків, коли до відділів поліції у Москві, Санкт-Петербурзі та Ростові-на-Дону викликали медиків «швидкої допомоги» для госпіталізації побитих мітингувальників. Про застосування сили повідомляли щонайменше з 30 відділів поліції у 9 містах Росії. Юристи виявили 52 повідомлення про безпідставне застосування сили співробітниками МВС та Росгвардії 24-28 лютого 2022 року. У ході акцій 6 березня правоохоронці застосували силу як мінімум до 34 затриманих.

У вересні 2022 року в Москві поліцейські увірвалися до квартири Артема К., який напередодні публічно читав антивоєнні вірші. Після затримання його побили та зґвалтували грифом від гантелі. Затримана разом з Артемом дівчина розповіла, що у відділенні поліції їй приклеювали до обличчя стікери, намагалися заклеїти клеєм рота, виривали волосся, штовхали та погрожували груповим зґвалтуванням.

Російська влада принципово «не помічає» зростання рівня «правоохоронного насильства», а слідчий комітет та судова система демонструють невластиву їм гуманність щодо звинувачених у жорстокості силовиків.

 За результатами розгляду скарг на катування правоохоронцями у 78% випадків виносяться постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, ще у 10% – справи закриваються під час розслідування. За останні 12 років без розслідування та судів залишилися приблизно 40 тисяч випадків побиття та тортур з боку співробітників МВС, Росгвардії та ОМОНу. У судах силовиків виправдовують у 10 разів частіше, ніж цивільних осіб (дані на 2020 рік). 

Експерти Комітету з прав людини ООН висловили глибоке занепокоєння збереженням в Росії практики застосування тортур, яка посилюється через неефективне розслідування скарг на катування, запровадження репресій щодо тих, хто ці скарги подав, а також відсутність достовірної та деталізованої статистики.

Безжальна у ставленні до своїх громадян, правоохоронна система Росії й поготів не могла бути гуманною до населення країни, яку мала намір підкорити. Протягом багатьох років російським силовикам прищеплювали зневагу до прав людини, звичку використовувати  насильство при виконанні службових завдань та впевненість у безкарності своїх дій. Зрозуміло, що філософію допустимості насильства та укорінені моделі поведінки вони поширили й на цивільне населення окупованих територій, а через ідеологію ненависті до українців та відчутні бойові втрати жорстокість силовиків набула гіпертрофованих форм та масштабів.

 «До міста надіслали Росгвардію, яка почала розганяти мітингувальників. Вони використовували світлошумові гранати, гумові кулі, сльозогінний газ. Багато хто постраждав. На площі хапали людей та відправляли їх у підвали. Там затриманих били й катували – шукали патріотів, військових, колишніх поліцейських і співробітників СБУ, волонтерів, священиків і навіть мисливців. Багатьох випустили побитими та покаліченими, багатьох досі немає. Кількох вбили і просто викинули на вулицю» – розповідає жителька Херсона про життя містян під час окупації. 

Мешканця міста Маріуполь Андрія, у телефоні якого знайшли відео з виступом Президента України,  співробітники ФСБ катували у палатці фільтраційного пункту. «Один з них сказав: «Ти ж нам розповідав, що тобі не цікава політика» і одразу вдарив мене рукою у горло. Потім до побиття приєднались і інші. Вони називали це «перевихованням», – згадує Андрій. Побиття тривало понад дві години, після чого хлопця примусили записати відеозвернення зі словами «Слава російській армії» і відпустили. Його мати перебувала поруч і чула, як співробітники ФСБ знущаються з її сина. Після Андрія у палатку завели іншого чоловіка – він мав патріотичне татуювання. «Його одразу повалили на землю і почали бити. Навіть розпитувати не стали», – розповів Андрій.

26 березня 2022 року окупанти викрали старосту села Верхня Криниця Запорізької області і ще трьох чоловіків. Людей привезли у захоплене приміщення Васильківського райуправління поліції, в якому тримали кілька днів. Затриманим встромляли під нігті голки, виливали на шкіру хімічні реактиви, катували електрострумом та погрожували вбити рідних, якщо вони не погодяться співпрацювати з окупаційною владою та не розкажуть про місцевих патріотів. У подальшому було встановлено, що чоловіків катували співробітники Махачкалінського ОМОНу Управління Росгвардії у Республіці Дагестан.

6. Мобілізовані

21 вересня 2022 року вперше після другої світової війни на території Росії оголосили «часткову» мобілізацію. Міністр оборони Сергій Шойгу повідомив про наміри набрати до армії 300 тисяч осіб, пояснивши масштабність заходу тим, що «Росія воює не стільки з українською армією, скільки з колективним Заходом». Незважаючи на істеричну воєнну пропаганду, можливість потрапити на фронт ентузіазму у населення не викликає – за даними різних джерел ухиляючись від мобілізаційних заходів країну покинули від 700 тисяч до 1 мільйона росіян. 

Як і при формуванні добровольчих батальйонів, відчутний дефіцит людського мобілізаційного ресурсу влада знову вимушена компенсувати зниженням вимог до новобранців.  «Військкомат нікого жаліти не буде», – заявляє військовий комісар Курської області і його слова можна визнати девізом загальноросійської мобілізаційної кампанії.

Держдумою приймається закон, який дозволяє призов на військову службу осіб з незнятою чи непогашеною судимістю, у тому числі за окремі тяжкі злочини.  Агітація щодо вступу на військову службу проходить у психоневрологічних диспансерах, нічліжках, хостелах та пунктах допомоги безхатькам. До армії відправляють людей з психічними розладами та залежністю від наркотиків. 

В жовтні 2022 року поліцейські приїхали до «ангару порятунку»  православної служби допомоги «Милосердя» (місто Москва), відібрали паспорти у присутніх безхатьків, завантажили їх в автобуси та відвезли. Очевидиця стверджує: «Автобуси приїжджають вже три дні і щоразу забирають по 20–25 людей». 60-річний чоловік згодом розповів, що їх відвозили до військового комісаріату. Ще один з безпритульних повідомив, що поліцейські «трохи силу застосували» і «тиснули морально»: «Якщо повістку не підпишеш, то буде якесь покарання. Страшно». 

Восени 2022 року медиків поліклініки №99 у Санкт-Петербурзі зобов’язали роздавати повістки пацієнтам, які прийшли до них на прийом. Аудіозапис із відповідним розпорядженням головного лікаря оприлюднений в Інтернеті. Загалом місцеві лікарі видали чоловікам призовного віку понад 100 повісток.

31-річний Семен Л. був мобілізований з Тюмені на початку жовтня 2022 року. За словами його матері, він лікувався в обласній психіатричній лікарні від глибокої депресії та параноїдальної шизофренії і мав би продовжувати прийом спеціальних препаратів. Співробітників військкомату його діагноз не збентежив. У Новгородській області на війну мобілізували наркозалежного Олександра С., який також хворіє і на гепатит С. За словами матері, він перебуває на обліку у наркодиспансері та має неврівноважену психіку. Незважаючи на це, його відправили служити без проходження медкомісії. 

На законодавчому рівні до участі у війні проти України спонукають трудових мігрантів, за кількістю яких Росія традиційно займає одне з провідних місць у Європі. У вересні 2022 року Державна дума РФ встановлює спрощений порядок отримання громадянства Росії іноземцями, які прослужать у російській армії не менше року. У міграційному центрі “Сахарове” відкривають призовний пункт міністерства оборони, затриманим мігрантам-правопорушникам у якості альтернативи видворенню з країни пропонується відправлення на фронт. Російськими правозахисниками зафіксовані численні випадки поліцейських облав на мігрантів у місцях їх компактного перебування з метою примушування до підписання згоди на військову службу. Особливо жорстко тиснуть на іноземців, засуджених до умовного позбавлення волі за вчинення злочинів. 

«В центрі утримання мігрантів у Ставрополі активно вербують громадян Центральної Азії, затриманих за порушення російського міграційного законодавства. Ці люди вже купили квитки, щоб повернутися на Батьківщину, але військові, які прийшли у центр, заважають їм виїхати», – повідомляє Руслан Вахапов, експерт неурядової організації «Росія за ґратами».

 «У Росії тепер можна все, що завгодно. Є випадки, коли мігрантів на вулиці затримує поліція або Росгвардія. Їх б’ють, катують і змушують іти в армію. Звісно, вони записуються, – розповідає голова правозахисного фонду “Тонг Джахоні” Валентина Чупік. – А до іноземців, засуджених умовно, крім фізичного насильства застосовують ще погрози переглянути умовний термін на реальний та відправити їх у в’язницю. А там, знову ж таки, битимуть і відправлять на ту саму війну», – обурюється правозахисниця. 

Громадянина Таджикистану Б. забрали прямо з будівництва та відвезли до одного з павільйонів ВВЦ. «Там було дуже багато людей, — розповідає Б., — усім вручали повістки. Мені довго погрожували розправою, обіцяли зламати руки. Вручили повістку, яку я не хотів брати, але нічого вдіяти не міг. Добре, що поліцейські мене відпустили додому, щоб зібрати речі і я встиг виїхати до Білорусі».          

Найбільш успішно мобілізація відбувається в економічно неблагополучних регіонах Росії. «Зібрані нами дані свідчать, що ризик загинути на війні в Україні для чоловіка з Бурятії та Тиви перевищує аналогічний ризик для молодого москвича приблизно у 100 разів», – стверджує Олексій Безсуднов, доцент факультету соціальних та політичних наук університету Ексетера (Великобританія).

Негативна кадрова селекція та відчутна соціальна нерівність при проведенні мобілізації, яка набула відверто примусових форм, зумовлює скептичне ставлення мобілізованих до норм права, призводить до ігнорування ними етики військовослужбовця та породжує ненависть до народу-супротивника, через нібито непоступливість якого вони змушені воювати. В умовах стресу війни психічно подавлені новобранці навіть з незначного приводу вдаються до насильства й неконтрольованої агресії, виплескуючи на оточуючих свої комплекси та страхи перед майбутнім.

В жовтні 2022 року у місті Василівка (Запорізька область) четверо мобілізованих зайшли до фермерського господарства і зарізали 13 корів, а потім напали й побили своїх колег – російських військовослужбовців, які перебували поблизу ферми. У подальшому мобілізовані на викраденому у місцевих робітників автомобілі намагалися проїхати через блокпост, де їх спробували зупинити такі ж солдати Російської Федерації. У відповідь мобілізовані відкрили стрілянину і поранили російського сержанта. За свідченнями очевидців, вони самі не розуміли, що роблять, адже були п’яними майже до непритомності.

Під час проведення навчальних стрільб на полігоні у Бєлгородській області РФ, троє мобілізованих військовослужбовців з числа громадян однієї з країн СНД, розстріляли з кулемета інших солдатів, які перебували поруч. Міністерство оборони Росії проінформувало про 11 вбитих та 16 поранених, хоча за свідченнями очевидців потерпілих було набагато більше. 

У грудні 2022 року на станції Місяш Челябінської області у купе штабного вагона військового ешелону нетверезий мобілізований напав та побив капітана, який також був призваний по мобілізації. Від одержаних травм офіцер помер на місці.   

Безсумнівно, що солдати, які без вагань й жалю вбивають своїх товаришів по службі, не будуть гуманно ставитися до цивільного населення країни, проти якої їх змусили воювати.

(далі буде)

І-й розділ «Цілі війни» читати за посиланням.

2-й розділ «Ідеологія війни» читати за посиланням.

3-й розділ «Дисципліна» читати за посиланням.

4-й розділ ««Народна міліція» ОРДЛО та добровольчі батальйони» читати посиланням.

5-й розділ «ПВК та бойові групи екстремістів» читати за посиланням.

****************************************************************************

Матеріал підготовлений експертами Асоціації УМДПЛ у рамках проєкту «Документування воєнних злочинів, скоєних Російською Федерацією» (здійснюється за фінансової підтримки NED).

Нагадуємо, що Асоціація УМДПЛ  проводить роботу зі створення «Чорного реєстру страт, катувань та випадків жорстокого поводження з цивільним населенням на тимчасово окупованих з 24.02.2022 територіях». Докладніше за посиланням.