Повномасштабне вторгнення і подальша окупація українських територій не виправдали очікувань росіян – запевнення рашистської пропаганди про доброзичливі настрої до Росії в українському суспільстві виявилися міфом. Мешканці захоплених населених пунктів демонстрували відверто негативне ставлення до загарбників і, за виключенням порівняно незначної кількості колаборантів, чинили пасивний опір встановленню «нового порядку». Українці бойкотували створення місцевих проросійських органів влади, ігнорували заклики про поновлення підприємницької діяльності, відмовлялися від отримання російських документів та намагались масово виїхати на підконтрольні Україні території.      

У той же час Збройні сили України регулярно завдавали чутливих ударів по місцях дислокації ворога, які призводили до великих втрат у живій силі і техніці та тримали загарбників у постійному страху. Знаючи про існування в Україні сил територіальної самооборони, окупанти панічно боялися організації та поширення у себе в тилу партизанського руху, який створював додаткові загрози для їх безпеки та систем фронтового постачання. У кожному мирному українці, незважаючи на його стать та вік, російські солдати бачили потенційного коректувальника вогню, диверсанта, інформатора ЗСУ, підпільника. Страх, ненависть та жага помсти за загиблих товаришів конвертувались у жорстокість, так звана «визвольна місія» перетворилась у каральну операцію.

З метою приведення українців до покори, російська армія вдалась до репресивних заходів, випробуваних під час «чеченських» війн – «зачисток» населених пунктів. У російському виконанні вони традиційно супроводжуються вчиненням воєнних злочинів, масовим та невибірковим застосуванням насильства, коли об’єктом для переслідування й насильства стають не конкретні особи, а все цивільне населення в цілому. Метою таких акцій є не стільки виявлення представників озброєного опору, скільки залякування місцевих мешканців показовою жорстокістю й нещадністю. На окупованих територіях України солдати армії Росії застосували саме цю нелюдську практику. «Знаєш, як ми зачищаємо підвали? Ми не питаємо, хто там є, а гранати одразу кидаємо. Наш загін називають «загін головорізів». А нам все одно. Я тут таке витворюю. Вбиваю всіх. Цивільні чи не цивільні – мені начхати. А ще можу взяти ножа і вуха відрізати»,- розповів своїй дружині у телефонній розмові окупант.

У влаштованому російськими солдатами смертельному хаосі, будь-які вчинки, що не подобались загарбникам, могли стати приводом для страти. Проте, серед них можна виокремити основні.

1. Страти через підозру у наданні допомоги Збройним силам України чи причетності до територіальної оборони.

У більшості взятих під контроль населених пунктах окупанти проводили вуличні облави і уривалися до домоволодінь з метою затримання чоловіків та встановлення факту їх перебування у лавах територіальної оборони, проходження у минулому служби в ЗСУ чи правоохоронних органах, а також участі у антитерористичній операції на сході України. Кожний, навіть не військовозобов’язаний чоловік, ризикував бути страченим, оскільки російські солдати не переймалися необхідністю підтвердження своїх підозр навіть мінімальними доказами. 

У лютому 2022 року  росіяни провели «зачистку» в с. Старий Биків Чернігівської області.  Вони обійшли домогосподарства місцевих мешканців та забрали з собою шістьох чоловіків із трьох різних сімей. Родичам затриманих сказали не хвилюватися, пояснивши, що солдати чоловіків лише «трохи полякають», а потім відпустять. Наступного дня мати одного із затриманих знайшла їх тіла на околиці села. «Всі там лежали. Постріли в голову. Їхні руки були зв’язані за спиною. Я оглянула сина. Кишені його одягу були порожніми — ні телефону, ні ключів, ні документів», – розповіла вона.

Позасудове покарання смертю часто застосовувалось по доносу, через виявлені під час обшуку фото у військовій формі, мисливську зброю або камуфляжний одяг, хоча його крім військовослужбовців широко використовують й цивільні (лісники, мисливці, рибалки тощо). Особливо безжально окупанти ставились до людей, у мобільних телефонах яких виявляли фото військової техніки, місцевості або спричинених війною руйнувань – це автоматично прирівнювало їх до учасників опору.  «То були страшні дні. Коли ні твій двір, ні твоя хата, ні навіть твоє життя тобі не належать. Виходити заборонено, якщо вийдеш, розстрілюють. До нашого двору заїхала ворожа техніка. 5-го березня вибили вікна, увірвалися та забрали телефони. Вони дивляться все — пости, телеграм-канали, і якщо ти там написав те, що їм не сподобається, тобі смерть», – згадує жителька міста Бучі.

«Солдати почали патрулювати вулиці, заходити до будинків, перевіряти телефони. В одного хлопця знайшли якусь фотографію, вона їм не сподобалася і його застрелили. Наступного дня вони зайшли в останній будинок на вулиці, біля якого раніше були збудовані барикади. Росіяни наказали господарю вийти з дому і запитали: «У тебе тут барикади, ти допомагав їх будувати?» І не чекаючи відповіді застрелили»,- розповів літній чоловік, який пережив окупацію.

19 березня 2022 року в одному із сіл Київської області російські військовослужбовці забрали з собою 45-річного чоловіка у будинку якого під час обшуку знайшли стару військову куртку. Мати затриманого нічого не знала про долю сина, поки 31 березня, вже після відступу російських військ, не знайшла його тіло в сараї приблизно за 100 метрів від будинку. Двері сараю були відчинені і назовні стирчали ноги. Мати одразу впізнала кросівки сина. Йому вистрілили у вухо, на тіло була кинута куртка. 

43-річного залізничного інспектора, батька двох дітей, забрали з хутора на краю міста Бучі та стратили лише за те, що у його телефоні були фотографії кількох пожарів. «Вони відвели Олександра за паркан. За кілька хвилин ми почули один постріл, а потім ще три. Ми зрозуміли – вони його вбили. Ми запитали, чи можна його поховати, і один з солдатів відповів, що ні»,- згадує товариш розстріляного.

2. Страти за порушення встановленого загарбниками окупаційного режиму.

Після захоплення кожного населеного пункту, росіяни запроваджували для місцевого населення низку суворих обмежень щодо використання засобів мобільного зв’язку, інтернету, гаджетів з відеокамерами. Заборонялось перебування поблизу облаштованих ними військових позицій, вільне пересування автошляхами й вулицями, навіть якщо це було потрібно для реалізації життєвих потреб. Будь-які прояви незгоди з діями окупантів чи порушення встановлених ними правил часто карались смертю. 

Неподалік села Раківка Київської області було знайдено тіло розстріляного місцевого жителя, пенсіонера органів внутрішніх справ. В період окупації чоловік вийшов за дровами і був затриманий російськими солдатами. Окупанти його роздягнули, розстріляли і закопали на полі поряд із своїми бойовими позиціями. «На тілі загиблого виявили сліди катування. Зафіксували також наявність вогнепальних поранень в області тулуба», – проінформував про результати експертизи начальник поліції Київщини.

У вересні 2022 року, під час окупації с. Правдине на Херсонщині, військовослужбовці РФ заїхали важкою технікою на подвір’я 56-річної місцевої жительки. Остання висловила своє невдоволення їх діями. Через це її розстріляли біля власного дому з автоматичної зброї. 

У березні 2022 року у селищі Михайло-Коцюбинське Чернігівської області солдати затримали 38-річного чоловіка. Його запідозрили у тому, що він знімав на телефон переміщення російських військ. Спочатку чоловіка примусили рити окопи для російських військових (такі дії є порушенням законів війни), після чого застрелили й закопали у лісі неподалік від села.

У телефонній розмові зі своєю дівчиною, російський солдат буденно розповідає про вбивство трьох мирних жителів. «Ми їх затримали, розділили догола, оглянули весь одяг. Потім приймали рішення, що з ними робити. Якщо їх відпустити, то вони можуть здати наші позиції. Ну й вирішили просто у лісі їх застрелити. І застрелили. Адже якщо просто полонити, то тоді їх треба утримувати, годувати, а в нас їжі і так мало», – пояснив причину страти людей військовослужбовець.

3. Страти за проукраїнську позицію або відмову співпрацювати з окупаційним режимом. 

 Проголошена Путіним основною метою війни «денацифікація України» за своєю суттю й намірами є спробою знищення національно-державницької свідомості українського суспільства та насильницьким вдавлюванням України у рамки «руського світу». Безапеляційно прирівнюючи все українське до нацистського, окупанти часто позбавляли життя людей, яких на власний розсуд ідентифікували як «націоналістів» та прибічників «київської хунти». 

31 липня 2022 року російські військовослужбовці приїхали до фермерського господарства у селі Безмятежне Харківської області, власником якого був чоловік з активною проукраїнською позицією родом із Закарпатської області. Односельці називали його “Вуйком”. Один з солдатів наказав фермеру підійти до них  і допомогти у ремонті автомобіля. Коли чоловік виконав наказ і підійшов ближче, солдат вистрелив йому в голову. «У подальшому військовослужбовці розчленували тіло та викинули його залишки по дорозі до іншого села», – проінформувала Харківська обласна прокуратура, яка проводить розслідування цього вбивства. 

У Київській області окупанти затримали двох волонтерів, які намагались привезти гуманітарну допомогу у село Мотижин. Їх допитували та катували, потім вивезли до лісосмуги, наказали тікати і коли люди побігли, по них відкрили вогонь. Один з волонтерів був вбитий кулею у голову, інший – тяжко поранений. Автомобілі та гуманітарну допомогу російські військовослужбовці привласнили.

7 травня 2022 року в окупованому Ізюмі російський солдат зайшов до патологоанатомічного відділення місцевої лікарні, де перебували троє медиків. Коли один з них сказав, що вважає перебування російської армії в Україні незаконним, військовослужбовець кілька разів вдарив чоловіка в обличчя, а потім застрелив.

На захоплених територіях окупанти намагались легітимізувати «нову владу» за рахунок схиляння до колабораціонізму українських чиновників та політиків, а також залучаючи до співробітництва підприємців, представників ЗМІ та просто відомих людей.  Небажання співпрацювати з окупаційним режимом, а подекуди й просто відмова виконати разове доручення російських військових, призводили до трагічних наслідків. 

На Київщині окупанти затримали і забрали з собою 50-річну старосту села Мотижин разом з чоловіком та сином. У подальшому їх тіла зі слідами тортур та зв’язаними руками були знайдені закопаними у лісі неподалік від села. «Вся родина загинула від множинних вогнепальних поранень. До злочину причетні п’ять солдатів армії РФ та три найманці ПВК «Вагенр». Їх особи ідентифіковані»,- розповіли у прокуратурі. 

В окупованому Херсоні у власній оселі російські військовослужбовці застрелили головного диригента Херсонської філармонії. Про причини страти проінформувало Міністерство культури та інформаційної політики України: «До 1 жовтня, міжнародного дня музики, росіяни планували провести у Херсоні святковий концерт за участю відомого камерного оркестру “Гілея”. За їх задумом, цей захід мав продемонструвати так зване «налагодження мирного життя» у місті. Проте диригент категорично відмовився співпрацювати з окупантами».

У березні 2022 року на території Гостомельського притулку для тварин росіяни облаштували тимчасовий військовий пункт. Для розвантаження та переміщення боєприпасів вони намагалися залучити місцеве цивільне населення. «Коли один з чоловіків відмовився допомагати загарбникам, командир віддав підлеглому наказ його розстріляти», – повідомив Офіс Генерального прокурора.  

4. Страти для приховування фактів вчинення інших злочинів. 

Окупація України стала наочним індикатором глибини моральної кризи, яка охопила російське суспільство. Російські солдати у мирному житті звикли до існування у неблагополучному, а подекуди напівкримінальному соціальному середовищі, де правовий нігілізм громадян і свавілля силовиків вважається нормою. Опинившись на війні у чужій країні, вони остаточно позбавились від необхідності дотримуватись загальнолюдських цінностей. Зброя у руках, відчуття безмежної влади над безпорадними людьми і повна безкарність за будь-які вчинки активували у військовослужбовцях найгірші та найогидніші людські якості. Воєнне насильство на передовій швидко трансформувалось у вседозволеність в тилу – крадіжки, грабежі, зґвалтування, знущання над цивільним населенням. Для приховування факту вчинення таких злочинів часто застосовувалось вбивство потерпілих чи свідків.              

«Загін один є. Там солдати бабу зловили, язика відрізали, щоби нічого не розповіла і зґвалтували її. А потім вбили»,- розповів жахливі подробиці про страждання українки на окупованій Харківщині російський солдат, телефонну розмову якого з дружиною перехопила Служба безпеки України. 

У підвалі сараю біля будинку у місті Буча на початку квітня 2022 року знайшли тіло жінки. Вона була оголена і закутана в шубу. Тіло не мало фрагменту голови, а на передній частині стегон, живота і верхній частині грудей були відкриті рани. Пізніше жінку опізнали.       

«Вони [російські військові] тут забирали у людей все, – згадує окупацію жителька села Андріївка, що на Київщині. – У Вовки-сусіда була пилка, щоб дрова різати – імпортна, невелика, акуратненька. Я бачила, як один з солдатів потім ходив з цією пилкою, розмахував нею. А самого Вовку розстріляли».

«Ми провели обшуки у трьох жителів села. У них була пачка грошей: гривні, долари та інше. Підполковник, який був з нами, забрав ці гроші собі, а решту і телефони віддав нам. Потім сказав: «Цих цивільних розстріляти». Я вивів одного з дому і сказав: «Йди вперед». Він пішов. Я йому кажу: «На коліна». І просто кулю у потилицю. Мене потім трясло дуже довго», – зізнався у вбивстві журналістам під час інтерв’ю військовослужбовець РФ.

Громадини, які витримали терор російської окупації, повідомляють, що часто солдати страчували людей спонтанно, без жодного очевидного приводу, керуючись емоціями чи реалізуючи свої садистські схильності. 

  «Вони заштовхали мене, мого чоловіка та 10-річну дочку у бойлерну. Далі запитали у чоловіка, чи є в нього сигарети. Він відповів, що немає і він не курив вже кілька тижнів. Один з солдатів сказав: «Кінчайте з ним» і вони вистрілили моєму чоловіку у голову. Він стікав кров’ю з 21.30 до 4.00. Потім я повернулася до дочки і сказала: «Здається, тато помер», – згадує жителька села Богданівка Київської області.

«На вулиці Івана Франка жили два брати і у їх будинок російські солдати заселилися. Солдати змусили братів на себе працювати – вони їх годували, топили їм лазню.  А після того, як їм треба було вже йти звідси, солдати «віддячили» цим братам – просто їх пристрелили», – розповів чоловік, якому вдалося вирватися з окупованої Бучі.

З метою залякування і приведення до покори місцевих жителів, військовослужбовці РФ вдавались до публічних страт або вбивали людей з особливою жорстокістю.

4 березня 2022 року окупанти зібрали біля 40 людей на площі у місті Буча. Пізніше туди привели ще п’ятьох чоловіків.  «Солдати змусили їх стати на коліна вздовж узбіччя дороги. Всім завернули футболки на голову. Потім одному вистрілили в потилицю. Він впав. Жінки закричали. Командир сказав решті людей на площі: «Не хвилюйтеся. Ви всі нормальні, а це бруд. Ми тут, щоб очистити вас від бруду». 9 березня тіло чоловіка все ще лежало там, де його застрелили», – згадує місцева вчителька, яка була присутня при страті.

Українські правоохоронці ексгумували тіла шістьох вбитих людей у селі Старий Биків Чернігівської області. У одного експертиза показала множинні переломи ребер, ножове поранення в серце. У  іншого було перерізане горло.

«Ми тут укра спіймали вчора. Багато чого цікавого з ним зробили. Зараз він вже в іншому світі. Я йому свого ножа прямо у серце встромив. Він кричав: «Ні! Ні!», а я його вдарив і все. Я ж хотів спробувати людині сухожилля перерізати»,- описує вбивство українця російський солдат у телефонній розмові з дружиною. «Та й біс з ним»,- байдуже відповідає вона.   

Буде помилкою вважати, що вбивства цивільних є виключно наслідком невитриманості та жорстокості рядових бійців. Численні свідки вказують, що командири російської армії не тільки не припиняли такі воєнні злочини, а й заохочували до них підлеглих та безпосередньо віддавали накази про проведення страт беззбройних громадян. «Нам сказали, що на тому місці, куди ми приїдемо, багато цивільних ходить. І нам наказали вбивати кожного, кого побачимо – вони можуть здати нашу позицію. Вбивати і до лісу відтягувати», –  розповів російський солдат по телефону своїй родичці про злочинний наказ керівництва.

Житель села Новий Биків Чернігівської області повідомив, що його та ще 20 місцевих мешканців утримували у сільській котельні. 30 березня 2022 року до приміщення зайшли кілька військовослужбовців, які повідомили, що мають наказ розстріляти вісім чоловік та запитали, чи є серед них «добровольці». Добровільно ніхто не вийшов, і тоді солдати самі обрали вісім ув’язнених та вивели їх. Після звільнення села тіла двох із восьми чоловіків знайшли приблизно за 50 метрів від котельні. Їм розбили голови. Тіло ще одного чоловіка знайшли трохи далі, долю інших п’ятьох з’ясувати  не вдалося.

Прокуратура Київської області встановила, що у лютому 2022 року під час окупації села Перемога Київської області військовослужбовці збройних сил РФ забрали з собою вісім мирних мешканців. Спочатку окупанти допитали чоловіків з метою отримання інформації про представників правоохоронних органів та територіальної оборони, а після за наказом командира батальйону розстріляли п’ятьох затриманих.

Ігнорування командирами законів та звичаїв війни, проявлена ними особиста  жорстокість чи просто байдужість до життя цивільних осіб надала імпульсу масовим звірствам російської армії, яка залишила за собою страшні сліди. «Там є ліс, де знаходиться штаб дивізії. Я у цей ліс просто так зайшов і побачив море трупів у цивільному одязі. Море. Я ніколи не бачив стільки трупів у своєму довбаному житті. Це просто пекло. Там кінця цим трупам не має. Не бачиш, де вони закінчуються»,- ділиться своїми враженнями у телефонній розмові окупант. На звільнених територіях знаходять місця стихійних одиночних та масових захоронень замордованих людей, стрічки новин сайтів правоохоронних органів стають жахливою хронікою з підрахуванням жертв російської агресії. 

7 квітня 2022 року у підвалі одного з будинків села Гусарівка Харківської області знайдено спалені частини тіл трьох людей. За даними слідства, їх закатували та вбили під час окупації солдати РФ. З метою знищення слідів своїх злочинів карателі накрили тіла шинами від автомобіля і підпалили.

У лісосмузі поблизу села Нове Залісся на Київщині поряд з колишніми позиціями росіян виявлено тіло чоловіка. Руки загиблого зв‘язані мотузкою, на шиї буксирувальний трос.

У смт Велика Олександрівка Херсонської області військовослужбовці РФ розстріляли з пістолета двох місцевих жителів, віком 57 та 71 рік, які знаходилися на подвір’ї домоволодіння одного з чоловіків. Обох загиблих односельці поховали в одній могилі.

Російські солдати під час окупації м. Тростянець Сумської області жорстоко знущались та вбили чоловіка. Його тіло з множинними тілесними ушкодженнями правоохоронці виявили  у гаражі вже після звільнення міста від окупантів. Особа загиблого встановлюється.

Радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван заявив, що Кремль заздалегідь планував вбивства мирних жителів України. За його словами, інформація про страти українців російськими військовими, зокрема у Бучі, була «жахливою, але не здивувала». Високопосадовець повідомив, що за даними американської розвідки Росія готувала такі дії ще до початку повномасштабної війни. 

У лютому 2022 року, напередодні вторгнення, уряд Сполучених Штатів надіслав головному представнику Організації Об’єднаних Націй з прав людини в Женеві листа, у якому повідомлялось про наявність «достовірної інформації» щодо підготовки Кремлем списку громадян України, які мають бути вбиті або відправлені до таборів після російського вторгнення.

«Ми знали про те, що плани Путіна з вторгнення включали позасудові страти», – повідомив глава британської розвідки MI6 Річард Мур. 

 «Масові вбивства українців не були ні випадковими діями, ні низовою ініціативою окремих військових. Матеріали німецької розвідки з високою ймовірністю вказують на те, що вбивства мирних жителів могли бути частиною «чіткої стратегії»  щодо «залякування мирного населення та придушення опору», – пише німецьке видання Der Spiegel.

«Неможливо розвернути такий масштаб жорсткості проти громадян, не ставлячи своєю метою знищення українців як нації. І саме це незвично для збройного конфлікту. Рівень розрахунку приголомшує», – вважає керуючий партнер міжнародної правозахисної фірми Global Rights Compliance Уейн Джордаш, який очолює «Мобільну групу справедливості» – консультаційний підрозділ, що тісно співпрацює з українськими прокурорами.

«Це не поодинокі звірства. У регіонах, які перебували у російській окупації, ми ще виявимо значну кількість подібних дій. Мета цих вбивств одна і та ж – помститися населенню за те, що воно посміло чинити опір. Те саме вони робили в Афганістані. Те саме вони робили в Чечні. Це доктрина антипартизанської війни, яка полягає в колективному покаранні», – прогнозує Джек Уотлінг із британського аналітичного центру з оборони та безпеки.

Асоціація УМДПЛ

****************************************************************************

Матеріал підготовлений експертами Асоціації УМДПЛ у рамках проєкту «Документування воєнних злочинів, скоєних Російською Федерацією» (здійснюється за фінансової підтримки NED).

Нагадуємо, що Асоціація УМДПЛ  проводить роботу зі створення «Чорного реєстру страт, катувань та випадків жорстокого поводження з цивільним населенням на тимчасово окупованих з 24.02.2022 територіях». Докладніше за посиланням.

Також читайте «Російська армія: приречені на жорстокість»:

І-й розділ «Цілі війни» читати за посиланням.

2-й розділ «Ідеологія війни» читати за посиланням.

3-й розділ «Дисципліна» читати за посиланням.

4-й розділ ««Народна міліція» ОРДЛО та добровольчі батальйони» читати посиланням.

5-й розділ «ПВК та бойові групи екстремістів» читати за посиланням.

6-й розділ «Силовики та мобілізовані» читати за посиланням.

7-й розділ «Як пропаганда і російське суспільство спонукали свою армію до жорстокості» читати за посиланням №1 та посиланням №2.