Про підсумки роботи регіональних координаторів зі зв’язків із громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які одночасно є членами Асоціації УМДПЛ,  йшлося під час прес-конференції «Позбавлені волі» – ще не «позбавлені прав», яка відбулася 12 вересня 2013 року в приміщенні Секретаріату Уповноваженого.

«Забезпечення належних умов утримування осіб, а також надання медичної допомоги – це найбільш проблемні моменти, притаманні українським місцям несвободи, – розповідає Наталія Козаренко, регіональний координатор зі зв’язків із громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Херсонській області. – Приміром, СІЗО в Херсоні побудоване в 1780-му році, тобто два з половиною століття тому. Можете собі уявити, які там умови. При цьому, в херсонському ізоляторі тимчасового тримання є телевізори та холодильники, а в СІЗО, де люди перебувають роками, встановлювати холодильники заборонено. Бо це не передбачено нормами. Ці норми треба переглядати та вносити відповідні зміни до правил утримування осіб».

Протягом першої половини 2013 року регіональні координатори зі зв’язків із громадськістю Уповноваженого, крім іншого, здійснили більше 50 візитів до місць несвободи у Херсонській, Черкаській, Рівненській та Запорізькій областях. За мету таких моніторингових візитів ставилося попередження жорстокого поводження з людьми, які там утримуються. Законодавчим підґрунтям такої діяльності є ухвалений за активної підтримки громадськості закон № 5409-VI від 2 жовтня 2012 року, який фактично запровадив національний превентивний механізм (НПМ) в Україні та надав право представникам Уповноваженого та громадськості без попередження відвідувати ці місця. Але загалом коло діяльності регіональних координаторів – значно ширше.

«Залучення регіональних координаторів до виконання завдань Уповноваженого з прав людини надає можливість оперативно реагувати на випадки порушення прав людини, отримувати документи, необхідні для вирішення питань, порушених у зверненнях, зустрічатися із заявниками і безпосередньо з’ясовувати причини їх звернень до Уповноваженого, вирішувати низку проблемних питань на місці, а головне – забезпечувати здійснення парламентського контролю за дотриманням прав людини навіть у найменших містах, селах та селищах області, аналізувати нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування, вивчати адміністративну практику місцевих органів державної влади в кожному конкретному районі, готувати пропозиції щодо покращення ситуації із захистом прав людини в тій чи іншій місцевості, – зауважує Юрій Бєлоусов, Представник Уповноваженого з питань реалізації національного превентивного механізму, про особливості роботи регіональних координаторів. – Крім того, співпраця з регіональними координаторами надає можливість налагодити співпрацю Уповноваженого як з представниками громадських організацій, які здійснюють свою правозахисну діяльність у відповідному регіоні, засобами масової інформації, так і з працівниками територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, органами місцевого самоврядування».

Значна частина проблем, виявлених регіональними координаторами за результатами моніторингових візитів до місць несвободи, стосується неналежних умов утримання людей у таких місцях. Учасники прес-конференції наголошували на існуванні випадків невідповідності міжнародним стандартам площ на одного утримуваного, відсутності постійного доступу до води через проблеми з водопостачанням, неукомплектованості штату медичного персоналу ізоляторів, гострій необхідність заміни систем вентиляції, опалення, каналізації тощо.

«У межах пенітенціарної служби порушення є досить типовими. Якщо будівництво об’єктів, у яких утримуються люди, відбувалася більше 100 років тому, то навіть за бажання та належного фінансування їх складно привести до належного стану, – розповідає В’ячеслав Свірець, регіональний координатор зі зв’язків із громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Рівненській області. – Міліцейська система також має типові порушення. Наприклад, введено в дію Закон України “Про безоплатну правову допомогу”, але міліціонери чомусь не спішать залучати адвокатів, вписуючи до журналів «відмовився», «відмовився», «відмовився». Це свідчить про ставлення працівників відомства до забезпечення права на доступ до правової допомоги».

За зачиненими дверима близько 6 тисяч місць несвободи (колоній, СІЗО, психіатричних закладів, дитячих будинків-інтернатів, пансіонатів для людей похилого віку та людей із інвалідністю, пунктів тимчасового розміщення біженців, соціально-реабілітаційних центрів, військових частин тощо) монітори перевіряли палати, житлові кімнати, медичні, культурно-дозвільні, лікувально-трудові, адміністративно-побутові та службові приміщення; вивчали особливості харчування, надання медичної допомоги, реабілітації людей.

«Найгірші умови утримування притаманні судам, – стверджує Наталія Козаренко. – Ці приміщення знаходяться під егідою водночас трьох відомств, а тому ніхто їх, по суті, не контролює. Приміщення належить судовій адміністрації, конвой здійснюють військові частини, а транспортування – міліція. Люди перебувають там більше 12 годин, за весь цей час вони отримують один бутерброд, і не можуть взяти з собою необхідні речі. Навіть у найкращих судах ці приміщення знаходяться в підвалах, без вікон і вентиляції. Аби вирішити цю проблему, треба зібрати всі три зазначені відомства та створити комплексу програму з покращення умов утримування в судах».

Утім, комплексного підходу в покращенні умов потребують не лише окремі об’єкти, а вся система місць несвободи в Україні, переконані учасники прес-конференції.

«Уперше широкий загал побачив на власні очі, що означає катування умовами тримання, коли у квітні 2012 року українські телеканали показали фільм журналіста Констянтина Усова «Лук’янівка. Тюрма №1». Не варто забувати, що цей сюжет, відзнятий на мобільні телефони самими утримуваними, зроблений у країні із такою судовою системою, де від перебування в СІЗО ніхто не застрахований. Неналежні умови утримування – це таке ж саме грубе порушення свободи від катувань як і незаконне застосування антитерористичного підрозділу для масового побиття та відпрацювання прийомів рукопашного бою на в’язнях», – відзначає Олександра Матвійчук, Голова Правління Центру Громадянських Свобод.

Під час свого виступу виконавчий директор Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (АУМДПЛ) Вадим Пивоваров зазначив: «Завдяки підтримці проекту ПРООН «Демократизація, права людини і розвиток громадянського суспільства в Україні» в рамках конкурсу «Сприяння роботі Секретаріату Омбудсмана через цільову підтримку проектів організацій громадянського суспільства» наша програма з моніторингу дотримання прав людини в місцях несвободи буде продовжуватися». Нагадаємо, загальною метою проекту є посилення громадянського суспільства та сприяння у просуванні прав людини, демократичних цінностей та надання правової допомоги.

Наразі, кажуть в Офісі Омбудсмана, Уповноваженим вивчається питання можливості розширення мережі регіональних координаторів таким чином, аби забезпечити їх присутність у кожній області України.

Захід організовано ГО «Центр Громадянських Свобод» спільно з Секретаріатом Уповноваженого з прав людини за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».