13 лютого 2017 року Уповноважений ВРУ з прав людини звернувся із поданням до Конституційного Суду України щодо конституційності положень ч. 2 ст. 26 Закону “Про Національну поліцію” (повноваження зі збору зразків ДНК в осіб, затриманих за підозрою у вчиненні правопорушень (адмін. затримання та адмін. арешт, затримання та домашній арешт в крим. процесі) в ході формування інформаційних ресурсів поліцією) – http://www.ccu.gov.ua/sites/default/files/ccu/5_422.pdf.
Причиною звернення є невідповідність згаданих вище положень ст. 3, ч. 1, 2 ст. 8 та ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України (право на повагу до особистого та сімейного життя) у їх взаємозв’язку, оскільки:
а) викликає занепокоєння відсутність диференційованого підходу щодо визначення кола осіб, щодо яких уможливлюється збір інформації;
б) законодавцем абсолютно не диференційовано випадки необхідності збору зразків ДНК в залежності від ступеню тяжкості та характеру правопорушення, не визначено, за яких саме обставин можуть відбиратись у особи зразки ДНК, порядок відібрання, період і порядок їх зберігання, порядок знищення та доступу до такої інформації самої особи або її родичів;
в) враховуючи характер та серйозність втручання у особисте життя (коли зразки ДНК відбираються у особи, а не збираються на місце вчинення злочину з предметів або знарядь вчинення злочину), вбачається, що такий захід має супроводжуватись судовим контролем;
г) регулювання вказаних вище питань має встановлюватись виключно законом, оскільки саме воно визначає межі дискреції державного органу при застосуванні відповідного положення і забезпечує передбачуваність та пропорційність його застосування. В свою чергу, Закону України “Про захист персональних даних”, включно із відповідними положеннями Закону України “Про Національну поліцію” та Конституції України недостатньо, отже, вони не можуть бути визнані такими, що надають належний захист від свавільного втручання.
Понад того, додамо, що проблеми із диференційованістю кола осіб та тяжкості порушення стосуються також дактилоскопіювання, яке з ухваленням Закону України “Про Національну поліцію” здійснюється також і до адміністративно затриманих осіб з метою підвищення рівня інформаційного забезпечення проведення експертних досліджень шляхом обліку відповідних даних в інформаційно-довідкових колекціях баз криміналістичного обліку (ч. 2 ст. 26 ЗУ “Про Національну поліцію”, п. 1.3, 1.6 Інструкції, затв. Наказом МВС України №390 від 10.09.2009 року).
Відтак, вважаємо цілком правильною та доречною таку ініціативу Уповноваженого ВРУ з прав людини в сфері захисту персональних даних, яке має слугувати кроком до забезпечення дотримання інформаційних прав людини в діяльності поліції.
Іван Юрчик,
експерт Асоціації УМДПЛ