Поліції слід перейти від точкових змін до інституційних реформ, – звіт експертів

27 червня Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів презентувала аналітичний звіт «Права людини і поліція – 2017» – щорічний огляд стану дотримання прав людини в діяльності поліції, який містить загальний виклад системних проблем та можливі шляхи їх подолання.

Це вже дев’ятий випуск огляду Асоціації, який розпочато ще 2008 року розформованим Управлінням забезпечення прав людини в Міністерстві внутрішніх справ. Цього року головний акцент видання було зроблено на аналізі дотримання поліцією прав людини, пов’язаних із тими блоками діяльності поліції, які наразі перебувають в фокусі уваги громадськості — кримінальному, громадської безпеки, інформаційному.

36033411_1814902915245796_7441675068234530816_n

Експерти наголосили на необхідності послідовних, а не точкових змін в системі. «Перші кроки у реформуванні кримінального блоку роботи Нацполіції почались лише на третьому році реформ. Наразі існує пілотний проект із запровадження посад детективів. На практиці ж цей експеримент значно звужений, адже просто збільшує штат слідчих. Оперативні працівники із юридичною освітою перейшли на такі посади, однак продовжують спеціалізуватись як детективи-оперативники. Це має бути виправлено. У законодавство необхідно внести відповідні зміни», — зазначив юрист, експерт Асоціації УМДПЛ Євген Крапивін.

DSC_7186

Ще один важливий момент, за словами Є.Крапивіна, — це розрізнення порядку розслідування злочинів в залежності від їхньої тяжкості, тобто запровадження т.зв. кримінальних проступків. Такі норми передбачає законопроект №7279, який наразі готується до другого читання у парламенті. Проступки дозволять розвантажити слідство і знайти час для злочинів, які раніше не розслідувались, що підривало довіру до поліції. Це, в першу чергу, дрібні майнові злочини, тобто крадіжки телефонів, велосипедів, речей з машин тощо. «Як кримінальні проступки, так і посади детективів, є нерозривними етапами у реформі поліції. Адже без першого детективи будуть мати по 300-400 проваджень на особу, а без другого не відбудеться зрушень у якості роботи слідчого», прокоментував експерт.

Не залишилося поза увагою і питання персональної ідентифікації правоохоронців відповідно до норм закону «Про Національну поліцію». Фактично сьогодні неможливо ідентифікувати поліцейських та нацгвардійців на мирних зібраннях, особливо у випадку їхніх незаконних дій. Експерт Асоціації УМДПЛ Михайло Каменєв наголошує: «У першу чергу, поліція має бути забезпечена детальним, зрозумілим законодавством, бо без нього поліцейські часто керуються власною правосвідомістю, яка іноді розходиться з правами людини. По-друге, має забезпечуватися ефективний механізм внутрішніх дисциплінарних розслідувань, що дозволить не тільки притягати винних до відповідальності, але й захистить рядових поліцейських від свавілля начальників. По-третє, необхідно прибрати з охорони громадського порядку на вулицях українських міст нацгвардійців, які мають виконувати функції військового формування, а не підміняти собою поліцію».

DSC_7248

Важливим у питанні реформування української поліції є і дотримання інформаційних прав. Тут йдеться як про доступ до інформації, так і захист персональних даних, тобто саме сфера відкритості і прозорості, яку декларує керівництво цього органу. «Ми бачимо, що поліція безпідставно обмежує доступ до інформації про свою діяльність, а також відсутні належні гарантії захисту персональних даних. Норми закону по збору поліцією біометричних даних та ДНК стали предметом конституційного подання Уповноваженого ВРУ з прав людини, яке перебуває на розгляді Конституційного Суду. Також з огляду на нинішню ситуацію в Секретаріаті омбудсмана вкотре постає питання про необхідність запровадження нового незалежного державного органу — інформаційного комісара, який забезпечуватиме контроль за додержанням інформаційних прав», — роз’яснила Ірина Кушнір, співзасновник громадської організації Український інститут з прав людини, представник Уповноваженого ВРУ з прав людини з питань доступу до інформації у 2013-2018 рр.

ЗАВАНТАЖИТИ У ФОРМАТІ PDF повний звіт, а також cтислий виклад до нього.

Захід відбувся за фінансової підтримки Програми розвитку ООН в Україні та Міністерства закордонних справ Данії.

DSC_7211

За додатковими матеріалами та із запитаннями звертайтеся до Оксани Купер, інформаційного менеджера Асоціації УМДПЛ, тел. 067281 6985 та/або oksan.cooper@gmail.com

Презентація звіту “Реформа поліції і права людини: подальші кроки”

27 червня о 09:30 в інформаційному агентстві “Укрінформ” (вул. Б. Хмельницького, 8/16) відбудеться круглий стіл “Реформа поліції і права людини: подальші кроки”.

На заході буде представлено аналітичний звіт «Права людини і поліція – 2017» – щорічний огляд стану дотримання прав людини в діяльності поліції, який містить загальний виклад системних проблем в її діяльності та шляхи їх подолання. Учасники круглого столу обговорюватимуть стан реформування трьох блоків діяльності Національної поліції: громадської безпеки, кримінального блоку, а також дотримання інформаційних прав людини. Експерти Асоціації УМДПЛ та Українського інституту з прав людини також нададуть рекомендації для Національної поліції України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України щодо подальших кроків у реформі поліції.

Подія у Facebook.

ПРОГРАМА ЗАХОДУ

09:30 – 09:40. Вітальні слова, презентація звіту

9.40 – 09:50. Михайло Каменєв, експерт Асоціації УМДПЛ. Реформа поліції в громадському блоці

9.50 – 10:00.  Євген Крапивін, експерт Асоціації УМДПЛ. Реформа поліції в кримінальному блоці

10.00 – 10:10. Ірина Кушнір, співзасновник громадської організації Український інститут з прав людини, Представник Уповноваженого ВРУ з прав людини з питань доступу до інформації у 2013-2018 рр. Актуальні проблеми доступу до публічної інформації в контексті реформи поліції

10:10 – 10:30. Підбиття підсумків. Відповіді на запитання Continue reading “Презентація звіту “Реформа поліції і права людини: подальші кроки””

59 членів поліцейських комісій від громадськості не відповідають вимогам, – звіт експертів

DSC_6934

20 червня Центр політико-правових реформ (ЦППР) та Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (УМДПЛ) провели експертне обговорення, під час якого презентували перший в Україні звіт про поліцейські комісії.

Поліцейські комісії − це інструмент громадського контролю за діяльністю органів правопорядку, який підвищив прозорість, якість добору та кар’єрні можливості поліцейських. Аналіз роботи поліцейських комісій передбачав проведення аналітичного та польового досліджень. Експерти провели 16 глибинних інтерв’ю з членами комісій у 6 регіонах України, вивчили міжнародні стандарти у сфері роботи поліції та зібрали статистичні дані. Також фахівці проаналізували судові рішення за результатами оскарження рішень комісії.

Серед проблем у роботі поліцейських комісій – недостатня кількість представників громадськості, залучення до їхньої діяльності політиків та порушення ґендерного балансу. Про це повідомив Олександр Банчук, член правління Центру політико-правових реформ. На його думку, існують прогалини та колізії у законодавчих актах, що регулюють діяльність поліцейських комісій. Наприклад, обов’язковий конкурсний відбір на всі посади в поліції та повноваження з визначення пріоритетів поліцейської діяльності.

DSC_6922

 

Фактична кількість громадськості у складі поліцейських комісій — 169 осіб, що становить 40% від загальної кількості членів поліцейських комісій. При чому з них 59 осіб не відповідають вимогам щодо наявності бездоганної репутації, високих професійних якостей, суспільного авторитету. Адже, з них — 48 осіб є депутатами відповідних обласних рад чи міських рад, 9 осіб є державними службовцями чи службовцями місцевого самоврядування і 2-є керівників комунальних підприємств. На думку авторів дослідження, обираючи своїх колег до складу поліцейських комісій, депутати обласних рад перетворюють питання формування поліцейських комісій на питання для політичних домовленостей. Continue reading “59 членів поліцейських комісій від громадськості не відповідають вимогам, – звіт експертів”

Євген Крапивін: Як працюють в Україні поліцейські комісії: коротко про результати дослідження

NB: Статтю опубліковано у блозі на LB.ua.

Після Революції Гідності вплив громадянського суспільства на реформи та державну політику в органах влади суттєво збільшився. Цей процес зачепив і Національну поліцію, адже одноіменний закон прямо закріпив нові форми громадського контролю за її діяльністю. Це і висловлення резолюції недовіри депутатами місцевій поліції, щорічне звітування керівництва поліції перед територіальними громадами і різного роду комісії, до яких входить громадськість. Частина з цих механізмів працює, частина – ні. Але головне, вони мають запрацювати, про них треба говорити, їх діяльність треба досліджувати і саме громадськість наполягатиме на використанні тих повноважень, які їй надав законодавець.

Фото: Макс Требухов

Частиною нових форм громадського контролю є комісії, до яких залучається громадськість і які впливають на кадрову політику в Нацполіції. Це атестаційні комісії, поліцейські комісії, а також в недалекому майбутньому – дисциплінарні комісії.

Атестаційні комісії багато хто пам’ятає завдяки широкомасштабній атестації поліцейських, що відбулась у 2015 — 2016 роках. Тоді колишні міліціонери переходили в поліцію і підлягали професійному оцінюванню, яке проводили атестаційні комісії, що повністю або частково складались з громадських активістів. Правда вони звільнили лише 7,7% поліцейських (адже їх ефективність з самого початку була зведена до мінімуму шляхом недолугого підзаконного регулювання, закладеного міліцейськими юристами). До речі, сьогодні такі комісії можуть утворюватись у кожному конкретному випадку (ad hoc), якщо керівник бажає оцінити професійність свого підлеглого шляхом атестації. На жаль, оскільки це можливість, а не обов’язок, то поліція цим не користується і обмежилась лише масштабною атестацією на етапі запуску реформ.

Щодо дисциплінарних комісій, то їх створення передбачено проектом Закону про Дисциплінарний статут Нацполіції. Він ухвалений Верховною Радою ще на початку квітня цього року, однак досі очікує підпису Президента. Ухвалена редакція передбачає, що питання притягнення до дисциплінарної відповідальності будуть вирішувати комісії, до яких можуть залучатись представники громадськості. Хоча і зараз є можливість залучати громадян до службових розслідувань, про що прямо згадується у Законі про Нацполіцію в розділі VIII “Громадський контроль”. Тим не менш, ми розуміємо, що поліція цього не робить, навіть коли людина просить ознайомлювати її з матеріалами службового росзлідування і всіляко намагається сприяти цьому процесу.

І врешті-решт поліцейські комісії, яким присвячений цей матеріал. Вони створені, вони працюють, але абсолютно непомітні для суспільства. Причина, на мій погляд, полягає в тому, що вони не мають справу із кандидатами на службу, які мають квартири, машини чи корупційні зв’язки, як це було у ситуації із суддівськими конкурсами, в яких інтерес до ГРД був вкрай високий. Закон про Нацполіцію передбачає, що функціями поліцейських комісій є відбір (конкурс) на службу до поліції, а також просування (підвищення) по службі. Але проблема в тому, що конкурс обов’язково проводиться лише щодо осіб, які вперше приймаються на службу з призначенням на посади молодшого складу (слідчі, дільничні, патрульні – конкурси на посади яких ми вже бачили). А конкурс під час підвищення проводити необов’язково (тільки за бажанням керівника), чим і користуються. Continue reading “Євген Крапивін: Як працюють в Україні поліцейські комісії: коротко про результати дослідження”

Михайло Каменєв: Чому поліція ховає обличчя? (Українська правда)

У парламенті вже більше року чекають на розгляд два законопроекти – №5700 та №5701, які мають нарешті впровадити персональну ідентифікацію всіх поліцейських та нацгвардійців.

Місяцями проекти виносяться в зал, проте їхнє місце вкінці порядку денного унеможливлює розгляд документів народними депутатами.

У порядку денному цього пленарного тижня законопроекти традиційно стоять на четвер і традиційно в непрохідній частині – на 50 та 51 позиціях.

Чому персональна ідентифікація силовиків важлива?

Анонімність породжує безкарність. Ця максимально лаконічна теза описує будь-яку злочинну діяльність – і традиційні злочини, і протиправні дії правоохоронців.

І якщо тотальна ідентифікація всіх громадян схожа на тоталітарну антиутопію, то ідентифікація силовиків є цілком поширеною прогресивною європейською практикою. Правоохоронці як представники держави мають діяти максимально прозоро і підконтрольно.

До ухвалення у 2015 році нового закону “Про Національну поліцію” активісти та пересічні громадяни вимагали від міліціонерів представлятися та показувати посвідчення. Це передбачав старий закон “Про міліцію”. Інших способів ідентифікувати правоохоронців не існувало. Continue reading “Михайло Каменєв: Чому поліція ховає обличчя? (Українська правда)”