Євген Крапивін: Як працюють в Україні поліцейські комісії: коротко про результати дослідження

NB: Статтю опубліковано у блозі на LB.ua.

Після Революції Гідності вплив громадянського суспільства на реформи та державну політику в органах влади суттєво збільшився. Цей процес зачепив і Національну поліцію, адже одноіменний закон прямо закріпив нові форми громадського контролю за її діяльністю. Це і висловлення резолюції недовіри депутатами місцевій поліції, щорічне звітування керівництва поліції перед територіальними громадами і різного роду комісії, до яких входить громадськість. Частина з цих механізмів працює, частина – ні. Але головне, вони мають запрацювати, про них треба говорити, їх діяльність треба досліджувати і саме громадськість наполягатиме на використанні тих повноважень, які їй надав законодавець.

Фото: Макс Требухов

Частиною нових форм громадського контролю є комісії, до яких залучається громадськість і які впливають на кадрову політику в Нацполіції. Це атестаційні комісії, поліцейські комісії, а також в недалекому майбутньому – дисциплінарні комісії.

Атестаційні комісії багато хто пам’ятає завдяки широкомасштабній атестації поліцейських, що відбулась у 2015 — 2016 роках. Тоді колишні міліціонери переходили в поліцію і підлягали професійному оцінюванню, яке проводили атестаційні комісії, що повністю або частково складались з громадських активістів. Правда вони звільнили лише 7,7% поліцейських (адже їх ефективність з самого початку була зведена до мінімуму шляхом недолугого підзаконного регулювання, закладеного міліцейськими юристами). До речі, сьогодні такі комісії можуть утворюватись у кожному конкретному випадку (ad hoc), якщо керівник бажає оцінити професійність свого підлеглого шляхом атестації. На жаль, оскільки це можливість, а не обов’язок, то поліція цим не користується і обмежилась лише масштабною атестацією на етапі запуску реформ.

Щодо дисциплінарних комісій, то їх створення передбачено проектом Закону про Дисциплінарний статут Нацполіції. Він ухвалений Верховною Радою ще на початку квітня цього року, однак досі очікує підпису Президента. Ухвалена редакція передбачає, що питання притягнення до дисциплінарної відповідальності будуть вирішувати комісії, до яких можуть залучатись представники громадськості. Хоча і зараз є можливість залучати громадян до службових розслідувань, про що прямо згадується у Законі про Нацполіцію в розділі VIII “Громадський контроль”. Тим не менш, ми розуміємо, що поліція цього не робить, навіть коли людина просить ознайомлювати її з матеріалами службового росзлідування і всіляко намагається сприяти цьому процесу.

І врешті-решт поліцейські комісії, яким присвячений цей матеріал. Вони створені, вони працюють, але абсолютно непомітні для суспільства. Причина, на мій погляд, полягає в тому, що вони не мають справу із кандидатами на службу, які мають квартири, машини чи корупційні зв’язки, як це було у ситуації із суддівськими конкурсами, в яких інтерес до ГРД був вкрай високий. Закон про Нацполіцію передбачає, що функціями поліцейських комісій є відбір (конкурс) на службу до поліції, а також просування (підвищення) по службі. Але проблема в тому, що конкурс обов’язково проводиться лише щодо осіб, які вперше приймаються на службу з призначенням на посади молодшого складу (слідчі, дільничні, патрульні – конкурси на посади яких ми вже бачили). А конкурс під час підвищення проводити необов’язково (тільки за бажанням керівника), чим і користуються. Continue reading “Євген Крапивін: Як працюють в Україні поліцейські комісії: коротко про результати дослідження”

Михайло Каменєв: Чому поліція ховає обличчя? (Українська правда)

У парламенті вже більше року чекають на розгляд два законопроекти – №5700 та №5701, які мають нарешті впровадити персональну ідентифікацію всіх поліцейських та нацгвардійців.

Місяцями проекти виносяться в зал, проте їхнє місце вкінці порядку денного унеможливлює розгляд документів народними депутатами.

У порядку денному цього пленарного тижня законопроекти традиційно стоять на четвер і традиційно в непрохідній частині – на 50 та 51 позиціях.

Чому персональна ідентифікація силовиків важлива?

Анонімність породжує безкарність. Ця максимально лаконічна теза описує будь-яку злочинну діяльність – і традиційні злочини, і протиправні дії правоохоронців.

І якщо тотальна ідентифікація всіх громадян схожа на тоталітарну антиутопію, то ідентифікація силовиків є цілком поширеною прогресивною європейською практикою. Правоохоронці як представники держави мають діяти максимально прозоро і підконтрольно.

До ухвалення у 2015 році нового закону “Про Національну поліцію” активісти та пересічні громадяни вимагали від міліціонерів представлятися та показувати посвідчення. Це передбачав старий закон “Про міліцію”. Інших способів ідентифікувати правоохоронців не існувало. Continue reading “Михайло Каменєв: Чому поліція ховає обличчя? (Українська правда)”

Забезпечення безпеки в громадах – справа… самих громад (про реформу системи дільничних)

Майже 3 роки тому МВС оголосило про початок впровадження реформи системи дільничних, проте наразі у сільській місцевості спостерігається «дефіцит» дільничних офіцерів поліції. Тому малі громади намагаються самотужки вирішувати питання забезпечення громадського порядку.

Ще в 2015 році тодішній прем’єр-міністр Яценюк пафосно заявляв: «МВС почало вже другу програму з впровадження поліцейських на вулицях України, і не тільки у великих містах, а й у маленьких містечках і селах. Я б це назвав «програма українського шерифа», де на місце дільничних міліцейських прийдуть нові поліцейські не тільки в новій формі, не тільки на нових автомобілях, але, в першу чергу, з новим тренуванням, новою філософією, новою політикою ставлення до кожного громадянина і до кожної сім’ї».

Але не так сталося, як гадалося. Дільничних завжди не вистачало, а внаслідок реформи правоохоронних органів їх кількість ще скоротилася по всій Україні. Сьогодні кожен з них обслуговує по 5 і більше сіл, відстані між якими – до сотні кілометрів. Тобто, говорити про якість цього «обслуговування» не доводиться. В результаті криміногенна ситуація в сільській місцевості загострюється.

Деякі сільські громади намагаються вирішити проблеми безпеки власними силами. Наприклад, у Херсонській області в селі Стара Збур’ївка та в сільській ОТГ Музиківка вже кілька років працюють по 2 місцеві шерифи, яких обрали громади. Спочатку вони були громадськими помічниками дільничних інспекторів міліції, а потім їх оформили на роботу в сільрадах, відтепер вони отримують заробітну плату з бюджетів сіл. І результат не забарився: кількість правопорушень тут у 8 разів менше, ніж у сусідніх селах, де немає шерифів.

Місцеві жителі звикли, що є шерифи, які профілактують та викривають злочини. Часто до шерифів звертаються самі поліцейські з проханням поїхати на місце й розібратися у правопорушенні, що відбулося.

Фільм з репертуару Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA про громадських правоохоронців зі Старої Збур’ївки – «Українські шерифи» (режисер Роман Бондарчук) – висувався для номінації на «Оскар» у 2016 році. Напевно, що унікальний досвід роботи сільських шерифів може стати прикладом для наслідування у громадах інших сіл та містечок. Continue reading “Забезпечення безпеки в громадах – справа… самих громад (про реформу системи дільничних)”

Євген Крапивін: Непомітні законопроекти зроблять помітними дії анонімних правоохоронців

NB: Статтю опубліковано у блогах на виданні LB.ua.

Вже рік ніхто не помічає законопроекти №5700 та 5701 щодо ідентифікації поліцейських та військовослужбовців Нацгвардії. Ще більш непомітними залишаються злочинні дії поліцейських, яких складно ідентифікувати на вулицях та у натовпі.

Необхідність ідентифікації кожного уніформованого правоохоронця виникла ще кілька років тому. Щоб знайти винних за злочинні дії, важливо встановити особу кожного правоохоронця. Натомість, коли “Беркут” розганяв мирних протестувальників на Майдані без жодних ідентифікаційних знаків, тодішній генпрокурор Пшонка повідомив потерпілим, що це неможливо.

Що заважає ідентифікувати правоохоронця

Зобов’язати кожного поліцейського на однострої мати “нагрудний знак із зазначенням його спеціального жетона” вдалося лише з ухваленням Закону “Про Національну поліцію України”. Тоді завдяки спільним зусиллями парламентарів та громадськості з’явилась стаття 20. Однак на практиці норма закону виконується неналежним чином через кілька причин:

– по-перше, жетони не виконують свою функцію – цифри дрібні та нечитабельні, особливо в темний час доби. Відповідно, навіть з фотографією поліцейського його неможливо ідентифікувати з метою подати скаргу на його протиправні дії або бездіяльність;

– по-друге, не всі патрульні поліцейські кріплять жетони на однострої – багато хто носить їх у кишені та показує лише на вимогу громадянина. Інші ж підрозділи поліції взагалі ігнорують відповідну норму закону;

– по-третє, притягнути до дисциплінарної відповідальності поліцейського за приховування жетона майже нереально. Хіба що – за втрату жетона як інвентарного майна, але не за приховування. Такі випадки поодинокі і юридично перебувають під питанням. Continue reading “Євген Крапивін: Непомітні законопроекти зроблять помітними дії анонімних правоохоронців”

Ефективна ідентифікація правоохоронців знизить рівень безкарності – автори законопроектів 5700, 5701 (Брифінг в УКМЦ)

Ідентифікація правоохоронців, передбачена існуючим законодавством, не є достатньо ефективною. Номери, нанесені на поліцейські жетони, прочитати дуже складно, а для працівників Нацгвардії закон взагалі не вимагає жодної ідентифікації. Законопроекти  5700 та 5701 (внесення змін до законів «Про Нацполіцію» та «Про Нацгвардію») покликані якісно змінити існуючі стандарти ідентифікації для правоохоронців, і тим самим знизити рівень безкарності серед останніх. Про це розповів Мустафа Найєм, народний депутат України (фракція «Блок Петра Порошенка»), член Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, ініціатор законопроектів, під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.

Перша вимога стосується читабельності інформації на жетонах правоохоронців. «Сьогодні жетони є нечитабельні, тому що спосіб нанесення номера був обраний найдешевший. Це призвело до того, що цей номер не можна побачити вже з метрової відстані, вночі – це в принципі неможливо, при навіть найменшому заломленні світла, якщо фотографувати цей номер під кутом – теж нічого не видно», – розповів Михайло Каменєв, виконавчий директор ГО «Правозахисна Ініціатива», експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів.

За новими стандартами індивідуальний номер повен бути нанесений на жетон таким чином, щоб його можна було легко почитати і розпізнати на фото. «По друге, зазначення індивідуального номеру має бути однакове у посвідченні поліцейського, на жетоні і на шоломі – це має бути один і той самий номер. Цей номер має закріплюватись за працівником Національної  поліції і Національної гвардії довічно», – зазначив Мустафа Найєм. Continue reading “Ефективна ідентифікація правоохоронців знизить рівень безкарності – автори законопроектів 5700, 5701 (Брифінг в УКМЦ)”