ДБР не ФБР: чого чекати від нової правоохоронної структури?

Як буде діяти Державне бюро розслідувань? Наскільки йому можна довіряти після того, як його керівниками стали колишні працівники прокуратури? Пояснює експерт РПР.

Гість ефіру — експерт РПР та Асоціації УМДПЛ Євген Крапивін.

Анастасія Багаліка: Як ви загалом ставитеся до Державного бюро розслідувань?

Євген Крапивін: Позитивно, тому що це одне із зобов’язань перед міжнародними партнерами, яке ми мали виконати ще 20 років тому. Генеральна прокуратура з радянських часів містила у собі перелік невластивих функцій. Наприклад, загальний нагляд (до 2015 року вони ходили з перевірками по підприємствах) і досудове розслідування. Коли у 1996році була ухвалена Конституція, одним із зобов’язань відповідно до перехідних положень було створення незалежного органу, якому можна було б передати слідство з прокуратури. Багато говорилося про якесь бюро розслідувань. Через 20 років у нас нарешті створюється Державне бюро розслідувань, якому переходить все слідство від прокуратури.

Continue reading “ДБР не ФБР: чого чекати від нової правоохоронної структури?”

Резонансные покушения и убийства в Украине: какова роль полиции и оправдала ли себя реформа (“Cлово і діло”)

NB: Оригінал опубліковано 2 листопада на Аналітичному порталі “Слово і діло”.

Убийства, теракты, взрывы в Украине – это не классический терроризм, с которым имеют дело сейчас Европа или Америка. Наша история несколько иная. Убийство Вороненкова, покушение на Мосийчука или убийство Окуевой можно считать политически мотивированными. Это тяжелая насильственная преступность. Полиция как орган правопорядка всегда имела с ними дело, но в значительно меньшей концентрации.

Об этом в комментарии «Слову и Делу» рассказал специалист Ассоциации УМСПЧ Евгений Крапивин, оценивая реформу полиции с учетом трагической цепочки терактов и покушений в Украине.

Тяжелая полицейская миссия

«В других государствах полиция не занимается тяжелыми насильственными преступлениями. Для этого есть специализированные органы. У нас тяжелые убийства ложатся на полицию. Однако нужно понимать, что квалификация следователей полиции не так уж и высока», – констатировал Крапивин.

Он уточнил, что в Украине 95% преступлений расследует полиция.

«В основном это общеуголовные преступления. Это большой конвейер по работе с очевидными преступлениями – кражами, грабежами, легкими телесными повреждениями и тому подобным. А это значит, что в каждом подразделении нагрузки массовыми уголовными преступлениями достаточно мощные. Возникает такая ситуация, что на сложные уголовные производства остается меньше ресурсов и времени, так как полицейское и прокурорское руководство требует показателей раскрываемости повыше и побыстрее», – подчеркнул эксперт.

По идее, со временем полиция должна быть лишена этого, а данные дела будет вести специализированный орган, у которого будут на это ресурсы, прежде всего высококвалифицированные специалисты, добавил он. Continue reading “Резонансные покушения и убийства в Украине: какова роль полиции и оправдала ли себя реформа (“Cлово і діло”)”

Реформа кримінального блоку поліції: проблеми і перспективи (Дзеркало тижня, №26)

NB: Статтю опубліковано у газеті “Дзеркало тижня” №26 (8 липня – 14 липня).

Реформа поліції в Україні — значний крок до створення органів правопорядку європейського зразка. 

Поліція повинна надавати спеціальні послуги населенню. І при цьому не орієнтуватися у своїй діяльності на збереження політичної влади або контроль над приватним життям громадян, як це було раніше, а неухильно дотримуватися прав і свобод людини.

Однією з найскладніших ланок у реформі поліції є кримінальний блок — органи досудового розслідування (слідчі) і кримінальна поліція (оперативна служба, карний розшук, кримінальна розвідка). По-перше, з огляду на важливість і складність покладених на них завдань, а саме — превенція та протидія злочинності. По-друге, з огляду на наявність інших гравців на цьому полі — прокуратури і суду, з якими вони взаємодіють у своїй повсякденній роботі. Без реформи прокуратури складно говорити про процесуальну незалежність слідчого, а без реформи судової системи — про судовий контроль за дотриманням прав і свобод людини в кримінальному провадженні.

Поліція є одним з небагатьох органів державної влади, яка в мирний час має право на легітимне насильство, а тому порушення прав і свобод людини з її боку часто мають характер фізичного насильства. З огляду на системність таких порушень саме в кримінальному блоці поліції, необхідно мати найдосконалішу систему запобіжників від них. Основний негатив, який підривав авторитет колишньої міліції, полягає якраз у специфіці діяльності підрозділів кримінального блоку.

Адже за катування, інші форми незаконного насильства, за фальсифікацію доказів, тиск на бізнес та інші форми незаконної діяльності, за побутову корупцію, закриття кримінальних проваджень відповідальними є саме слідчо-оперативні підрозділи. Всі перелічені проблеми притаманні поліцейській системі і нині. Річ у тому, що інституційних змін у роботі слідчо-оперативних підрозділів не відбулося, кадри там працюють старі, бо за результатами атестації було звільнено всього 7,7% поліцейських.

Досудове розслідування злочинів, яке здійснюється поліцією, — неефективне. Про це говорять не тільки експерти і науковці, а й пересічні громадяни. Рівень відчуття себе населенням у безпеці знижується. В Україні щороку реєструється приблизно 550–600 тис. кримінальних проваджень, при цьому до суду спрямовується приблизно 130–160 тис. Тобто лише третина злочинів розкривається (для насильницьких злочинів цей відсоток становить 40–45%). З них 95% розслідується поліцією. Насамперед це крадіжки, пограбування, умисні легкі тілесні ушкодження тощо. Такі результати породжують сумніви в реальній відповідальності за злочинні діяння в Україні. Нерозкриті справи просто закривають за строком давності, тобто “списують”.

Continue reading “Реформа кримінального блоку поліції: проблеми і перспективи (Дзеркало тижня, №26)”

Юрій Бєлоусов: Переважна більшість затримань в Україні відбувається незаконно

NB: Стаття опублікована в авторській колонці у виданні “Українська правда”.

Уявімо таку ситуацію: Петро Іванов повертається з роботи додому. Раптом до нього підходять поліцейські та кажуть, що за описом він схожий на людину, яка щойно пограбувала ювелірний магазин.

Правоохоронці везуть його у райвідділок, де тримають кілька годин, час від часу “переконуючи” зізнатися в крадіжці прикрас. Іванов відмовляється зізнаватись у злочині, просить подзвонити дружині та викликати адвоката – але все марно. На третю годину Іванова відпускають без будь-яких пояснень.

Більшість поліцейських не побачать в цьому нічого протизаконного, адже вважають, що можуть затримати будь-яку особу на три години.

Але це не так.

До трьох годин може утримуватися лише особа, яка підозрюється у вчиненні адміністративного правопорушення – наприклад, дрібне хуліганство, перебування у громадському місці у нетверезому стані – та не має при собі документів. При цьому, у будь-якому випадку, має складатися протокол про затримання, копія якого надається затриманій особі.

Однак, у нашому випадку йдеться про зовсім інше затримання. Адже Іванова підозрюють у вчиненні злочину, відтак мають діяти зовсім інші процедури.

Після затримання Іванова також має складатися відповідний протокол – однак вже не адміністративного затримання, а затримання за підозрою у вчиненні злочину. Там мають бути вказані:
– підстави затримання,
– час,
– хто затримав,
– які права має людина з моменту затримання.

При цьому часом затримання є момент, коли Іванов вже не міг піти від поліцейських за власною волею. Саме цей час мав бути зазначений в протоколі. З цього часу починають спливати всі інші строки. Так, до Іванова мали негайно викликати адвоката, а максимум за добу – повідомити про підозру або ж звільнити. Continue reading “Юрій Бєлоусов: Переважна більшість затримань в Україні відбувається незаконно”

Експертна група взяла участь у зустрічі IV Парламентсько-громадської платформи, присвяченій реформі кримінального блоку поліції

15 червня відбулась зустріч IV Парламентсько-громадської платформи – спільної ініціативи Консультативної місії Європейського Союзу в Україні (EUAM Ukraine) та
Координатора проектів ОБСЄ в Україні, яка зібрала в Києві 180 представників правоохоронних органів, парламентарів, експертів, громадських активістів задля визначення конкретних кроків із підвищення ефективності кримінальних розслідувань і поліпшення координації в правоохоронних органах.


Захід був присвячений запровадженню інституту детективів в Національній поліції, проблемним питанням запровадження кримінальних проступків та питанням зупинення й закриття кримінальних проваджень.

Представники нашої групи Борис Малишев, Євген Крапивін, Михайло Каменєв, Сергій Баглай, Марина Цапок, Вадим Пивоваров взяли активну участь у роботі зустрічі.
Зокрема Борис виступив модератором експертної дискусії на тему “Шляхи зменшення навантаження на слідчих: розслідування у формі дізнання та спрощена процедура”, а Євген з доповіддю у дискусії щодо “Проблемних питань щодо зупинення та закриття кримінальних проваджень”. Continue reading “Експертна група взяла участь у зустрічі IV Парламентсько-громадської платформи, присвяченій реформі кримінального блоку поліції”