Більше новин >>

Михайло Каменєв: Чому поліція ховає обличчя? (Українська правда)

У парламенті вже більше року чекають на розгляд два законопроекти – №5700 та №5701, які мають нарешті впровадити персональну ідентифікацію всіх поліцейських та нацгвардійців.

Місяцями проекти виносяться в зал, проте їхнє місце вкінці порядку денного унеможливлює розгляд документів народними депутатами.

У порядку денному цього пленарного тижня законопроекти традиційно стоять на четвер і традиційно в непрохідній частині – на 50 та 51 позиціях.

Чому персональна ідентифікація силовиків важлива?

Анонімність породжує безкарність. Ця максимально лаконічна теза описує будь-яку злочинну діяльність – і традиційні злочини, і протиправні дії правоохоронців.

І якщо тотальна ідентифікація всіх громадян схожа на тоталітарну антиутопію, то ідентифікація силовиків є цілком поширеною прогресивною європейською практикою. Правоохоронці як представники держави мають діяти максимально прозоро і підконтрольно.

До ухвалення у 2015 році нового закону “Про Національну поліцію” активісти та пересічні громадяни вимагали від міліціонерів представлятися та показувати посвідчення. Це передбачав старий закон “Про міліцію”. Інших способів ідентифікувати правоохоронців не існувало. Continue reading “Михайло Каменєв: Чому поліція ховає обличчя? (Українська правда)”

Реформа податкової міліції – хто прийде на заміну?

NB: Статтю опубліковано у блозі на LB.ua.

У середу правоохоронний комітет Ради схвалив три законопроекти про Національне бюро фінансової безпеки (НБФБ) та надіслав їх до сесійної зали. Виникає запитання щодо того, який з них буде ухвалено і чи є між ними концептуальна різниця.

У контексті реформ органів правопорядку активно декларується масштабна ціль – покласти край практиці незаконного тиску на бізнес з боку силовиків та розслідувати економічні злочини за допомогою аналітичних інструментів.

Досягнення таких амбітних висот потребує домовленостей різних політичних сил, державних органів та бізнес-спільноти. Сьогодні на цьому полі продовжує працювати напівлегальна податкова міліція, економічні підрозділи СБУ, а також Департамент захисту економіки Національної поліції. І всі слідчі органи, як стверджують політичні оглядачі і політики, залучені до корупційних схем та вибивання грошей. Як наслідок, ніхто не бажає поступитись “ласим шматком” і позбутись правоохоронних повноважень.

На розгляді українського парламенту перебувають три законодавчі ініціативи на цю тему від груп депутатів – Національне бюро фінансових розслідувань (НБФБ) Ніни Южаніної, альтернативний НБФБ Андрія Журжія, а також Фінансова поліція Тетяни Острікової. У проектах прописані концептуально різні речі, що видно з таблиці, яка додається до цього блогу. Одразу скажу, що жоден з них не є ідеальним та таким, за який можна просто зараз голосувати в цілому. Кожен містить гарні ідеї, які варто розвивати та доопрацьовувати.

5 квітня законопроект Южаніної визначено Президентом як невідкладний. Варто зауважити, що відповідно до пункту 3 Рішення КСУ 2-рп/2001, в якому розтлумачені положення статті 93 Конституції, невідкладність законопроекту визначається саме на стадії законодавчої ініціативи, яка має місце під час внесення проекту до Верховної Ради. Отже, Президент не наділений повноваженням визначати депутатський законопроект невідкладним – тільки свій. Такий поспіх Президента є, м’яко кажучи, неконституційним. Continue reading “Реформа податкової міліції – хто прийде на заміну?”

Забезпечення безпеки в громадах – справа… самих громад (про реформу системи дільничних)

Майже 3 роки тому МВС оголосило про початок впровадження реформи системи дільничних, проте наразі у сільській місцевості спостерігається «дефіцит» дільничних офіцерів поліції. Тому малі громади намагаються самотужки вирішувати питання забезпечення громадського порядку.

Ще в 2015 році тодішній прем’єр-міністр Яценюк пафосно заявляв: «МВС почало вже другу програму з впровадження поліцейських на вулицях України, і не тільки у великих містах, а й у маленьких містечках і селах. Я б це назвав «програма українського шерифа», де на місце дільничних міліцейських прийдуть нові поліцейські не тільки в новій формі, не тільки на нових автомобілях, але, в першу чергу, з новим тренуванням, новою філософією, новою політикою ставлення до кожного громадянина і до кожної сім’ї».

Але не так сталося, як гадалося. Дільничних завжди не вистачало, а внаслідок реформи правоохоронних органів їх кількість ще скоротилася по всій Україні. Сьогодні кожен з них обслуговує по 5 і більше сіл, відстані між якими – до сотні кілометрів. Тобто, говорити про якість цього «обслуговування» не доводиться. В результаті криміногенна ситуація в сільській місцевості загострюється.

Деякі сільські громади намагаються вирішити проблеми безпеки власними силами. Наприклад, у Херсонській області в селі Стара Збур’ївка та в сільській ОТГ Музиківка вже кілька років працюють по 2 місцеві шерифи, яких обрали громади. Спочатку вони були громадськими помічниками дільничних інспекторів міліції, а потім їх оформили на роботу в сільрадах, відтепер вони отримують заробітну плату з бюджетів сіл. І результат не забарився: кількість правопорушень тут у 8 разів менше, ніж у сусідніх селах, де немає шерифів.

Місцеві жителі звикли, що є шерифи, які профілактують та викривають злочини. Часто до шерифів звертаються самі поліцейські з проханням поїхати на місце й розібратися у правопорушенні, що відбулося.

Фільм з репертуару Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA про громадських правоохоронців зі Старої Збур’ївки – «Українські шерифи» (режисер Роман Бондарчук) – висувався для номінації на «Оскар» у 2016 році. Напевно, що унікальний досвід роботи сільських шерифів може стати прикладом для наслідування у громадах інших сіл та містечок. Continue reading “Забезпечення безпеки в громадах – справа… самих громад (про реформу системи дільничних)”

Євген Крапивін: Коло домовленостей та обіцянок: що буде з “поправками Лозового”?

Не можна вчасно поховати небіжчиків, жертви зґвалтувань вимушені страждати в очікуванні експертиз, а правоохоронна система зазнає “колапсу”. Такі зміни до Кримінального процесуального кодексу набули чинності 16 березня відповідно до рішення Парламенту. У кожній з перерахованих страшних речей є частка правди, яка стосується сотень тисяч громадян.

Нові правила обчислення строків розслідування злочинів, подання клопотань до суду, оскарження повідомлення про підозру тощо – все це результат несистемних та політично вмотивованих змін. Їх було “тихенько” ухвалено разом із процесуальними кодексами, які були необхідні для запуску Верховного Суду, ще у жовтні 2017 року. Приводом для цього стали гучні лозунги “захистимо бізнес від свавілля правоохоронців”.Лише протягом останніх тижнів прокинулись Генеральний прокурор, Національна поліція, МВС та почали закликати депутатів до змін. Унаслідок законопроекту №7547, яким скасовувались нові правила, було провалено в сесійній залі. Це було несподівано, адже попередня оцінка підтримки депутатами свідчила про зворотне. Тоді стало зрозуміло, що це політичне питання, а не суто юридичне. Ми знову вплутались у політичне коло домовленостей і обіцянок.

Тим часом 16 березня слідчі підрозділи почали роботу за новими правилами. Найбільше поправки вдарили по розслідуванню загальнокримінальних злочинів (крадіжки, грабежі, легкі тілесні ушкодження тощо). Адвокати почали активно атакувати слідчих суддів скаргами на необґрунтованість повідомлення про підозру, слідчі зіткнулись із плутаниною щодо строків вже наявних кримінальних проваджень, а деякі слідчі судді взагалі застосовувати норми в хаотичному порядку. Дії депутатів стали головним болем простих слідчих, а також потерпілих від злочинів. Continue reading “Євген Крапивін: Коло домовленостей та обіцянок: що буде з “поправками Лозового”?”

Євген Крапивін: «Свідки на колінах» або черговий розгін мирного зібрання

NB: Блог опубліковано на сайті LB.ua.

Керівництво МВС давно живе у паралельних реальностях. З телеекранів ми бачимо світ успішних реформ у сфері забезпечення громадського порядку – запровадження “поліції діалогу”, тактичної поліції, використання в їхній роботі скандинавської моделі забезпечення порядку. Всі ці гарні історії обіцяють пріоритет ведення діалогу із протестувальниками і лише в крайньому разі застосування сили. Ми постійно чуємо про Революцію Гідності та засудження дій попередньої злочинної влади, які вони ніколи не повторять. В іншому світі – міністр Аваков знімає охорону з наметового містечка свого політичного опонента, а потім поліцейські безжалісно розганяють це зібрання силами колишніх беркутівців. Все це супроводжується приниженням людської гідності та непропорційним застосуванням сили.

Чи має Аваков на все це повноваження? Звісно, ні. Відокремлення Нацполіції від МВС здійснювалося з метою деполітизації, тобто позбавлення міністра МВС права втручатись в оперативне управління. На жаль, це лише задекларовано на папері, а міністр використовує поліцію як засіб політичної боротьби. Continue reading “Євген Крапивін: «Свідки на колінах» або черговий розгін мирного зібрання”