Що заважає ідентифікувати правоохоронця

Зобов’язати кожного поліцейського на однострої мати “нагрудний знак із зазначенням його спеціального жетона” вдалося лише з ухваленням Закону “Про Національну поліцію України”. Тоді завдяки спільним зусиллями парламентарів та громадськості з’явилась стаття 20. Однак на практиці норма закону виконується неналежним чином через кілька причин:

– по-перше, жетони не виконують свою функцію – цифри дрібні та нечитабельні, особливо в темний час доби. Відповідно, навіть з фотографією поліцейського його неможливо ідентифікувати з метою подати скаргу на його протиправні дії або бездіяльність;

– по-друге, не всі патрульні поліцейські кріплять жетони на однострої – багато хто носить їх у кишені та показує лише на вимогу громадянина. Інші ж підрозділи поліції взагалі ігнорують відповідну норму закону;

– по-третє, притягнути до дисциплінарної відповідальності поліцейського за приховування жетона майже нереально. Хіба що – за втрату жетона як інвентарного майна, але не за приховування. Такі випадки поодинокі і юридично перебувають під питанням.

Як нові пропозиції вплинуть на правоохоронців та звичайних громадян

Законопроекти №5700 та 5701 мають удосконалити систему персональної ідентифікації правоохоронців. Зі свого боку персональна ідентифікація зробить поліцію більш підзвітною суспільству. Це уможливить встановлення особи поліцейського, який вчинив незаконні дії або бездіяльність. На мирних зібраннях досі непоодиникою є наявність незрозумілих підрозділів правоохоронців – так званої “чорної/зеленої маси” без розпізнавальних знаків, що призводить зазвичай до ескалації насилля. Правоохоронці, які відчувають, що вони анонімні, чи “космонавти” на мирних зібраннях, чи патрульний, який приховує жетон – всі вони знають, що їх особу буде складно встановити, тому схильні до порушень. У разі перевищення ними службових повноважень притягнути до відповідальності таких правоохоронців практично неможливо. Анонімність породжує безкарність. Правоохоронець, який діє правомірно, не боїться ідентифікації. Понад те, це його захист від проявів “колективної відповідальності” або безпідставних звинувачень з боку суспільства чи власного керівництва.

5 ключових змін, передбачених непомітними законопроектами

Верховна Рада може покласти край безкарності анонімних правоохоронців завдяки таким змінам, передбаченим законопроектами №5700 та 5701:

1. Всі уніформовані поліцейські зобов’язані носити жетони, зокрема у разі використання бронежилету усіх класів. На шолом та щит кріпиться нашивка з номером жетону, який можна було б розпізнати на відстані і зафіксувати за допомогою технічних засобів.

Навіть поліцейський, який здійснює службові повноваження в цивільному одязі, зобов’язаний мати з собою жетон. Винятком, відповідно до норми чинного закону, може бути ситуація, коли наявність жетона з індивідуальним номером перешкоджає проведенню негласної слідчої (розшукової) дії.

Якість жетонів має бути покращена. Сьогодні вони є “гарною бляхою”, яка не виконує свою функцію.

2. Стандарт носіння жетонів розповсюджується на військовослужбовців Нацгвардії, які залучаються до охорони громадського порядку на мирних зібраннях (виняток – зона АТО).На сьогодні розпізнавальні знаки для нацгвардійців не передбачені законом – на окремих мирних зібраннях Нацгвардія перетворюється у масу силовиків зеленого кольору, без жодного розуміння, що це за підрозділи і якими повноваженнями вони наділені. Водночас до Євробачення-2017 у окремих підрозділів з’явились жетони, які і надалі використовуються під час патрулювання та охорони дипломатичних представництв. Однак така практика не дійшла до мирних зібрань. Водночас актуальними є питання функціоналу таких жетонів, а також уніфікації цієї практики.

Нацгвардія – це військове формування з правоохоронними функціями. У них має бути той же стандарт, що і в поліції: жетон, номер, ідентифікація.

3. Індивідуальний номер жетона закріплюється за правоохоронцями пожиттєво одночасно з призначенням на службу вперше та зберігається за ним протягом усього періоду його служби. Правоохоронцям, які звільнились і повторно були прийняті на службу видається жетон з тим самим номером.

4. Правоохоронці несуть персональну дисциплінарну відповідальність за приховування жетону або будь-яке інше перешкоджання прочитання інформації на ньому. Запровадження персональної дисциплінарної відповідальності за такі дії дозволить ефективніше захищати свої права громадянам, а також матиме превентивний ефект серед правоохоронців.

5. Створення єдиної онлайн-бази даних зі службовою інформацією про правоохоронця.Доступ до такої бази надається безкоштовно на офіційному веб-сайті Нацполіції та Нацгвардії. Ввівши індивідуальний номер можна отримати інформацію про прізвище, ім’я та по-батькові поліцейського, його спеціальне звання, посаду та наявність у нього відповідних повноважень. Під останнім мається на увазі, що поліцейський не був звільнений з органів або відсторонений від посади. За такої умови доступ до інформації надається з урахуванням вимог Законів “Про доступ до публічної інформації” та “Про державну таємницю”.

Зазначимо, що йдеться про такі дані як адреса проживання, номер телефону тощо поліцейських та нацгвардійців, а лише відкрита інформація, яка і так зазначена у службовому посвідченні, яке кожний поліцейський зобов’язаний пред’явити на вимогу громадянина (ч. 3 ст. 18 Закону “Про Нацполіцію”). Інший варіант – отримати за запитом на інформацію і порядку Закону “Про доступ до публічної інформації”.

Застереження представників МВС та деяких депутатів та реальна ситуація

Під час розгляду законопроектів профільним Комітетом Парламенту окремі члени висловили застереження щодо ризиків надання вільного доступу до особистої інформації поліцейських військовослужбовців. Такі ж застереження сьогодні лунають від представників МВС та різних депутатів, що стало наріжним каменем у дискусіях щодо запропонованих змін. Вони побоюються, що особи, які вирішать помститись чи з інших мотивів заподіяти лиха правоохоронцям, отримають повний доступ до інформації про них. Водночас зараз, коли правоохоронці отримують запит на інформацію, вони хоча б знають, кому надають її і знають, з кого спитати у разі потреби.

По-перше, у базі даних буде міститись виключно інформація не обмежена в доступі, яка може оприлюднюватись. Свого часу Конституційний Суд України у Рішенні № 2-рп/2012 зазначив, що інформація, пов’язана з виконанням посадовими, службовими особами їхніх обов’язків, не може бути конфіденційною, обмеженою в доступі. Законопроекти отримали позитивний висновок від Уповноваженого ВРУ з прав людини, яка, нагадаю, є головним контролюючим органом у сфері доступу до інформації та захисту персональних даних.

По-друге, сьогодні будь-хто може отримати інформацію про П.І.Б., місце служби та посаду поліцейського. Для цього достатньо надіслати електронною поштою запит відповідно до вимог Закону “Про доступ до публічної інформації”. Правоохоронці зобов’язані надавати цю інформацію будь-кому, зокрема людям із вигаданими іменами – “Петру Правдоробу”, “Івану Петровичу” та іншим. Заразом, щоб зареєструвати електронну скриньку достатньо декількох хвилин, і це безкоштовна процедура. Впевнений, якщо хтось має умисл на злочинні дії щодо правоохоронців, він буде подавати такі запити під вигаданим ім’ям. Різниці між базою і сьогоднішньої ситуацією немає.

Зміни, передбачені законопроектами щодо ідентифікації поліцейських та нацгвардійців, – це лише невеликий крок до побудови прозорої, підзвітної та ефективної поліції в демократичному суспільстві. Після ухвалення цих змін Парламент дасть інструменти для притягнення до відповідальності поліцейських, які раніше залишались у тіні. З іншого боку, ми отримаємо запобіжник від такого свавілля, свідками якого стали під час трагічних подій Революції Гідності.

Євген Крапивін,
юрист, експерт Асоціації УМДПЛ,
експерт групи з реформування органів правопорядку РПР