Щодо професійності дій поліції

Правоохоронці лише частково забезпечили громадський порядок. Загалом оцінити їх роботу можна максимум на “трієчку” – поліція допустила низку сутичок, невчасно реагувала на них, поліцейські подекуди безпідставно або непропорційно застосовували силу та спеціальні засоби. Наприклад, на цьому відео чітко видно, як Нацдружини вступили у бійку з “тітушками”, а поліція не зреагувала на це. Її завдання запобігати насиллю та припиняти правопорушення, а тут йдеться радше про мовчазну згоду на такі дії.

При цьому, хто має за це відповідати – не зрозуміло. Понад те, вину конкретного поліцейського чи нацгвардійця встановити неможливо, адже вони несли службу без жетонів та номерів на одностроях і шоломах, а дехто – з масками на обличчях. Хоча жетони і номери прямо передбачені Законом про Нацполіцію. Виняток існує лише для поліцейських, які виконують завдання в режимі секретності. Попри те, що законодавству невідомий жодний “режим секретності”, нам все ж важко уявити, що десятки і сотні поліцейських, які були направлені забезпечити громадський порядок біля суду, виконували якесь секретне завдання.

Про проблему ідентифікації правоохоронців ми вже неодноразово наголошували і навіть розробили разом з народними депутатами України два законопроекти щодо вдосконалення регулювання використання жетонів для поліції і запровадження жетонів для Нацгвардії (законопроект № 5700 та № 5701). Про це детальніше читайте у блозі.

Щодо публічних висловлювань Жукова

Начальник Департаменту патрульної поліції Євген Жуков, коментуючи у Фейсбуці сутички поліції з “Національними дружинами” під судом, написав декілька гнівних постів з щедрими вкрапленнями обсценної лексики (простіше кажучи, матюків). Звісно, Жуков має право на власну думку, але посадовці його рівня не мають права публічно вживати обсценну лексику та використовувати агресивну риторику на кшталт “бандитов уничтожем”. Це нагадує обіцянку Владіміра Путіна “мочить в сортире” і не йде на користь іміджу поліції, адже слова людини, яка обіймає доволі високу посаду у правоохоронних органах, незалежно від того, де вони були висловлені, сприймаються людьми серйозно.

Щодо політичних заяв міністра Авакова

Скріншот із допису Арсена Авакова у Фейсбуці

Міністр внутрішніх справ залишаючись політиком вже не вперше “набиває” свій рейтинг гучними заявами. То він без необхідних на це повноважень знімає охорону з антикорупційного мітингу під Радою, то він від імені всього МВС заявляє про політичний тиск на його сина з боку НАБУ.

Вкотре Авакову варто було б порадитись з юридичним департаментом або самостійно почитати Кримінальний процесуальний кодекс, щоб дізнатись, що:
а) схвалення або несхвалення дій затриманої особи не належить до компетенції суду;
б) суд не визначає тяжкість злочину, адже за кваліфікацію відповідає орган досудового розслідування;
в) вид запобіжного заходу залежить не стільки від тяжкості злочину, скільки від доведеності ризиків того, що особа буде ухилятися від досудового розслідування.

Використані у пості вислови на кшталт “суд схвалив”, “суд відпустив” є маніпуляцією. Просто до затриманої особи застосували м’якіший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме взяття на поруки. Ухвала суду означає лише те, що затриманий не буде сидіти у СІЗО. Водночас він зобов’язаний брати участь у слідчих діях, свідчити, з’являтися до поліції за викликом тощо. Якщо він буде ухилятись від цього, знищувати докази, тиснути на свідків та чинити інші протиправні дії, які впливають на розслідування – запобіжний захід буде переглянутий у бік суворішого, зокрема тримання під вартою. Запобіжні заходи створені для забезпечення правосуддя, а не для покарання. Це має розуміти Міністр внутрішніх справ.

У нашому випадку суддя обрав запобіжний захід у вигляді особистої поруки, хоча прокурор клопотав про взяття під варту. По суті, це дискреція судді. Якщо були порушення – таку ухвалу можна оскаржити. Натомість міністр погрожує судді притягненням до дисциплінарної відповідальності. І ці подвійні стандарти загрожують незалежності правосуддя. Аваков був колись задоволений, що його сина відпустили під особисте зобов’язання у справі “рюкзаків Авакова”. Нагадаємо, що його син обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.

Щодо погроз Авакова зняти охорону з судів

Річ у тім, що відповідно до перехідних і прикінцевих положень Закону про судоустрій і статус суддів Нацполіція та Нацгвардія зобов’язані охороняти суди тимчасово, до початку діяльності Служби судової охорони. Ця служба поступово створюється. Так, 21 грудня 2017 Вища рада правосуддя затвердила Положення про Службу судової охорони. Що може зробити Аваков – просити внести зміни до постанови Кабміну, яка містить перелік охоронюваних судів. Чи погодиться на це Кабмін, враховуючи, що вже були конфлікти через те, що певні суди раніше залишились без охорони? Однозначно, це радше політичні заяви, аніж послідовна реалізація державної політики у цій сфері. Радує, що Кабінет Міністрів не має підстав втілити бажання Авакова, адже охорона судів тимчасово покладена на НПУ та НГУ законом.

Проте політична воля Авакова, найімовірніше, вища за постанови Кабміну та закони – як повідомив Голова Вищої ради правосуддя, вже в понеділок зранку Нацгвардія припинила охороняти Шевченківський районний суд.

Справді, історія з сутичками біля Солом’янського суду вкотре (після вибуху в Нікопольському суді) показує нагальність потреби якнайшвидшого завершення судової реформи в частині забезпечення безпеки в судах силами структур, які підпорядковані судовій владі, а не виконавчій. Заяву Авакова важко розцінити інакше, ніж як спробу тиску на суд. Але вона підтверджує правоту законодавця, який передбачив Службу судової охорони, яка не підпорядкована Міністру внутрішніх справ, що додатково гарантує незалежність правосуддя.

Вищеописані події та заяви показують незрілість керівників державних органів та відсутність системного бачення ситуації за межами своїх вотчин – чи це міністерство, чи департамент. Це якесь хуторянство, яке тільки гальмує розвиток України як правової держави. Попри те, що посада міністра – політична, це не означає, що весь свій час він має приділяти інтригам та боротьбі за владу. При цьому, стріляючи метафорично в судову владу, Арсен Аваков стріляє в кожного з нас і навіть у самого себе, адже влада не вічна і колись екс-міністр (як і його соратники) захоче знайти захист в справедливому суді на Батьківщині, а не вкотре переховуватись в Італії, очікуючи екстрадиції. Загрожуючи позбавити суди охорони, міністр МВС нагадує того чоловіка з анекдоту, який готовий собі вибити око, аби в тещі був одноокий зять.

Текст написаний у співавторстві з Михайлом Каменєвим, експертом Асоціації УМДПЛ, ГО “Правозахисна ініціатива”.