Аналіз “Порядку діяльності поліцейських комісій” (затв. Наказом МВС України від 25.12.2015 №1631)

Наказ МВС України №1631 від 25.12.2015 “Про організацію добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських”
(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0049-16)

Порядок ухвалено на виконання вимог статей 51-55 Закону України «Про Національну поліцію» (надалі – Закон), і регулює завдання, функції, вимоги щодо персонального складу, повноваження та організаційні засади діяльності  поліцейських комісій.

Нагадаємо, що згідно з Законом, у структурі органів Національної поліції утворюються поліцейські комісії, покликані забезпечити прозорість набору (конкурс) та просування по службі поліцейських на підставі об’єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії.

До складу поліцейської комісії апарату центрального органу управління поліції входять п’ять осіб:

1) два представники, визначені Міністром внутрішніх справ України, не з числа поліцейських;
2) один представник, визначений керівником поліції;
3) два представники громадськості, рекомендовані Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, з числа осіб, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.

До складу поліцейської комісії територіальних органів поліції входять п’ять осіб:
1) один представник, визначений Міністром внутрішніх справ України, не з числа поліцейських;
2) один представник, визначений керівником поліції;
3) один представник, визначений керівником відповідного територіального органу (закладу, установи) поліції;
4) два представники громадськості, обрані відповідною обласною радою, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Київською міською радою, Севастопольською міською радою з числа осіб, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.

Основними повноваженнями поліцейської комісії є:
1) проведення відбору (конкурсу) на службу в органи (заклади, установи) поліції, крім прийому на навчання до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських;
2) проведення конкурсу для призначення на вакантну посаду.

Поліцейські комісії територіальних органів поліції діють на постійній основі.

Максимальний строк повноважень члена поліцейської комісії становить три роки.

Одна і та сама особа може здійснювати повноваження члена поліцейської комісії лише протягом одного трирічного строку. Повторне призначення на посаду члена поліцейської комісії забороняється.

Члени поліцейських комісій можуть не припиняти виконання своїх основних службових обов’язків за місцем основної роботи (служби).

Забезпечення діяльності і проведення засідань поліцейських комісій здійснює апарат відповідного підрозділу поліції.

Як видно, роль поліцейських комісій є доволі важливою в аспекті реалізації Національною поліцією кадрової політики. Хоча внаслідок специфічних норм Закону щодо призначення членів комісій, представники громадськості і правозахисного середовища, скоріш за все не матимуть більшості у складі жодної із комісій, тим не менш їх присутність здатна  істотним чином підвищити ступінь прозорості процедур відбору осіб на посади поліцейських та становитиме потужний інструмент контролю суспільства за тим, кого набирають на службу в поліцію.

Проте, не слід упускати з уваги той факт, що згідно з Законом (ч. 3 ст. 52), конкурс на посади до Національної поліції обов’язково проводиться  лише серед осіб, які  вперше приймаються на службу в поліції з призначенням на посади молодшого складу поліції. А у випадках просування поліцейського по службі, в тому числі і на керівні посади, конкурс не обов’язковий, адже вказані посади можуть заповнюватися просто за наказами відповідних керівників у структурі поліції.

Зважаючи на те, що вказані статті Закону досить детально регламентують  діяльність поліцейських комісій, цей Порядок багато в чому  майже дослівно дублює відповідні положення Закону. Відтак, по суті регулятивна вага Порядку вийшла незначною.

Втім, навіть ті поодинокі новації, які містить Порядок, мають недоліки, що можуть бути перешкодою у діяльності поліцейських комісій у досягненні покладених на них завдань, або навіть підставою для зловживань і порушення прав людини.

Нижче здійснено експертний аналіз основних із недоліків Порядку, які мають бути виправленими шляхом внесення змін до Порядку.

1. У п. 2 Розділу 1 слід виключити згадку про “міжрегіональні” органи Національної поліції (це ж саме стосується п. 8 Розділу 2) , а також слова “заклади, установи” (ці слова зайві). Адже Закон уможливлює утворення лише центрального апарату та територіальних органів поліції. Жодних “міжрегіональних” органів не передбачено Законом.

2. У п. 8 Розділу 2 вказано, що кількість поліцейських комісій, які утворюються в територіальному органі поліції, визначається керівником цього органу. Надання такого розсуду керівнику територіального органу можуть виступати підставами для зловживань (навмисно утворювати зайві комісії, або навмисно не утворювати додаткові комісії), оскільки рішення комісій є обов’язковими для керівника територіального органу. Отже, необхідно, щоби Голова Національної поліції сам визначав для кожного територіального органу кількість поліцейських комісій, необхідних для обслуговування кожного окремого територіального органу, зважаючи на наявну специфіку.

3. У п. 3 Розділу 3 не визначено, яким способом ухвалюються рішення від імені поліцейської комісії (колегіально чи одноособово її головою) щодо покладення на одного із членів комісії обов’язки секретаря, у разі відсутності останнього.

4. Розділ 5, підпункт 4 пункту 2. Не визначений порядок надання органами поліції членам комісії доступу до публічної інформації. Має бути вказано конкретні строки надання такої інформації, підстави для її отримання, форма надання тощо.

5. Порядок не містить жодної згадки про повноваження поліцейських комісій, передбачених статтею 86 Закону, а саме: про порядок і форму реалізації комісією права на визначення пріоритетів для територіальних органів та центрального апарату.

6. Порядок не містить норм щодо процедури та підстав відкликання членів поліцейських комісій суб’єктами, які їх призначили. З одного боку, такі підстави не можуть бути довільними (бо інакше це може використовуватися як інструмент незаконного тиску на діяльність члена комісії), але з іншого боку сама процедура відкликання має бути врегульована для випадків. Коли після призначення члена комісії була виявлена інформація, що ставить під сумнів доброчесність виконання ним своїх обов’язків.

Висновок: Порядок в цілому відповідає вимогам Закону, проте містить певні істотні недоліки, які мають бути виправлені.