З ухваленням Закону України “Про Національну поліцію” та утворенням нового ЦОВВ – Національної поліції України Державна служба охорони (ДСО)[1], яка входила до структури МВС залишається монополістом на ринку охоронних послуг, адже поліція охорони залишилась в структурі поліції всупереч Коаліційній угоді, що чітко передбачала ліквідацію ДСО (не плутати з УДО – управлінням державної охорони), яка надавала комерційні послуги з охорони життя фізичних осіб і їхнього майна.
Досвід європейських країн (ФРН, Польща, Великобританія та інші) показує, що поліція не може надавати рівні для всіх сервісні послуги з охорони життя та здоров’я громадян, забезпечення безпеки і при цьому (за додаткову плату) – надавати ті самі послуги, але в більшому об’ємі для окремих громадян. Окрім цього, за рахунок наявності владних повноважень, зокрема щодо застосування вогнепальної зброї, робить з неї монополізатора на ринку охоронних послуг, що на практиці призводить до неформальної економічної діяльності та корупції в різних її формах.
Розуміючи, що поліція охорони є найбільшою структурою, яка в змозі забезпечити озброєну охорону об’єктів власності за договорами, зокрема особливо важливих, і оперативно, фахово та озброєно реагувати на спрацювання технічних систем охорони ми не говоримо про необхідність ліквідації будь-якої державної служби охорони і цілком припускаємо утворення окремої Державної служби охорони, яка не буде входити до Національної поліції, а також МВС України.
[1] Експертну оцінку ДСО станом на 2015 рік див.: Сидоренко С.М., Шаповал В.І. Експертна оцінка стану та доцільності діяльності Державної служби охорони при МВС України в кн. Реформування органів внутрішніх справ / колектив авторів; упоряд. Є. Ю. Захаров; ГО «Харківська правозахисна група». — Харків: ТОВ «Видавництво „Права людини“», 2016. — С. 228-232.