Наказ МВС України №1395 від 07.11.2015р. “Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі”
(http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15)
Міністерство внутрішніх справ України Наказом № 1395 від 07.11.2015р. затвердило «Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі в тексті Інструкція). Це ще один очікуваний документ, що має впорядкувати роботу поліцейських. А громадянам підкріпити впевненість у дотриманні їхніх прав і свобод. Нижче ми спробуємо дослідити, наскільки нормотворцям це вдалося.
Відразу варто зазначити, що Інструкція регулює дещо ширший спектр правовідносин, ніж випливає з її назви. Сюди ввійшли як оформлення матеріалів, так і інші елементи здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення уповноваженими особами Національної поліції України. Такі як, наприклад, розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення стягнень, виконання постанов про адміністративні правопорушення тощо.
Слово «інструкція» відразу асоціюється з чітким і зрозумілим набором конкретних пояснень щодо предмету, з яким вона пов`язана. Враховуючи, що у нас предметом є певні правовідносини, очікуємо в цьому акті знайти опис предмету, порядок та послідовність вчинення дій, інструменти, що можуть бути застосовані, відповідальність. Також очікуємо максимальної деталізації. Бо мова йде про дії, що вчинятимуться посадовими особами органу державної влади, поліцейськими. А вони, згідно Конституції України, зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. В свою чергу, закони України відсилають до нормативно-правових документів, якими визначаються конкретні, передбачені законом, порядки дій. Також дії поліцейських в конкретних обставинах регламентуються нормами різних законів. Тому відомча інструкція, що є кінцевим нормативно-правовим актом, мала б узагальнити та «розкласти по поличках» весь вал законодавчого регулювання. Вона мала би стати своєрідною «шпаргалкою» поліцейського, убезпечити від подальшої можливості визнання його дій незаконними та від порушення ним прав та свобод людини.
Зразу скажемо, що у даній Інструкції все дещо інакше. Саме тому і дослідження побудоване дещо в критичному ключі. Оскільки спектр регулювання Інструкції дуже широкий (тому документ складається аж з тринадцяти розділів), а якість бажає значного удосконалення.
Розглянемо Інструкцію по розділах, кожен з яких регулює ту чи іншу частину правовідносин. Чесно кажучи, деякі з них заслуговують на те, щоб бути окремими повноцінними інструкціями. Через обмеження формату та обсягу статті зосередимось частково на огляді власне процесу, а частково на можливих ризиках порушення прав людини та колізіях.
Традиційно Розділ І – це загальні положення. Дуже хотілося б знайти тут насамперед визначення, що таке «матеріали справи про адміністративні правопорушення», які саме документи до них відносяться. Натомість пункт «терміни» містить визначення трьох технічних понять: повторність правопорушення, сталий орієнтир, схема місця дорожньо-транспортної пригоди.
В подальших трьох пунктах йдеться про протоколи та постанови, які напевно і відносяться до матеріалів справи в розумінні Інструкції.
Вказано, що поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу у разі виявлення адміністративних правопорушень, передбачених конкретними статтями Кодексу про адміністративні порушення України (далі КУпАП). Що це за правопорушення? Звернемось до КУпАП, щоб дізнатися зміст перерахованих в пункті 4 Розділу І Інструкції статей.
Статті 80-81: Випуск та експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів.
Частини 1-3, 5-6 ст. 121: Керування водієм транспортним засобом ( в т.ч. який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів), що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими, відповідно до встановлених правил, експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації; або, що підлягає обов’язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, а також порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів; або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Статті 1211– 1212: Експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені або підроблені. Порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів.
Частини 1-3 ст. 122: Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Частина 1 ст. 123: Порушення правил руху через залізничний переїзд.
Стаття 124-1: Ненадання посадовими особами підприємств, установ, організацій і громадянами транспортних засобів, що їм належать, поліцейським та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у встановлених законом невідкладних випадках
Стаття 125: Інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, ч. 1-2 статті 129, статтями 139 і 140 КУпАП.
Стаття 126: Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред’явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката “Зелена картка”), або не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, або позбавленою права керування транспортними засобами.
Частини 1-3 ст. 127: Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин.
Стаття 128: Випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає встановленим вимогам або без необхідних документів, передбачених законодавством.
Стаття 129: Допуск до керування транспортними засобами водіїв, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або осіб, які не мають права керування транспортним засобом.
Стаття 1321: Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Частини 6, 11 ст. 1331: Порушення встановленого режиму праці і відпочинку водіїв та інші порушення правил надання послуг та вимог безпеки при наданні послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом.
Частини 1-3 ст. 140: Порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення. Зокрема щодо правопорушень передбачених нижченаведеними статтями КУпАП, перерахованими у п.5 Розділу І Інструкції.
Частини 4,7 ст. 121: Повторне вчинення правопорушень, викладених в інших частинах цієї статті (вказано вище).
Частина 4 ст. 122: Порушення, передбачені іншими частинами (1-3) цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Статті 1222, 1224, 1225: Невиконання водіями вимог про зупину. Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди. Порушення вимог законодавства щодо встановлення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Частини 2-3 ст. 123: В’їзд на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений, також такі дії під час надання послуг з перевезення пасажирів або під час перевезення небезпечних вантажів
Стаття 124: Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Частина 4 ст. 127: Порушення, передбачені ч.1-2 цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки.
Стаття 1271: Порушення порядку видачі документа про технічну справність транспортного засобу та порядку видачі спеціального знака державного зразка про укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Стаття 130: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції .
Стаття 139: Пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів і технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів щодо їх усунення.
Частина 4 ст. 140: Порушення, передбачені ч. 1-3 цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Даючи стислу розшифровку змісту перерахованих у Інструкції статей КУпАП, маємо на меті скласти уявлення про конкретні випадки, учасниками яких може стати кожен з нас, у якості водія, пішохода, свідка тощо. У разі ж настання таких випадків треба вимагати у поліцейського ознайомлення зі змістом інкримінованої статті дослівно з зазначенням санкцій. А також інформування про послідовність дій поліцейського та правові підстави для таких дій.
Якщо адміністративне правопорушення вчинено особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, а справа в таких випадках розглядається судом.
Щодо порушення правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту – військовослужбовцями строкової служби, штраф, як адміністративне стягнення, до них не застосовується. У цих випадках поліцейські передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності. З вищевказаного не зовсім зрозуміло, які саме матеріали передає поліцейський, яким чином і в які строки. Методом виключення можемо припустити, що поліцейський має скласти протокол, вручити копію його водієві, з метою захисту його прав, та передати такий протокол разом з додатками до відповідних органів. Але поліцейському заборонено керуватися припущеннями. Отож бачимо прогалину в регулюванні правовідносин щодо вищевказаної категорії водіїв.
Розділ ІІ визначає порядок оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зокрема в п.1 вказано, що протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 254 КУпАП. Звертаємось до цієї статті і розшифровуємо, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розділ не містить опису протоколу та порядку його заповнення. Напевно вважається, що достатньо наведеної форми протоколу, зазначеної в додатку 1 до Інструкції та технічного опису бланку протоколу в додатку 13.
Форма протоколу передбачає підпис особи в графі « особі роз’яснено його (її) права та обов’язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, і повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться….». Враховуючи це, непогано б було, щоб інструкція чітко зобов`язувала поліцейського таке роз`яснення здійснити. Також варто було б зобов`язати поліцейського роз`яснювати зміст граф протоколу та уточнювати, що саме особа підтверджує своїм підписом, оскільки там передбачено декілька місць для її підпису.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис, який засвідчується підписами двох свідків. Так от, спеціального місця, де робиться такий запис, у протоколі не передбачено. Графа підпису особи звучить: зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані – правильні. Як бути, якщо особа відмовилась підписувати протокол, але копію його отримала? Бо має право на таке отримання під розписку згідно ст. 256 КУпАП. Імпровізувати, напевно,- ставити підпис і підкреслювати, що це підпис саме про отримання протоколу. Можливо ці нюанси на перший погляд здаються не такими важливими. Але це добре ілюструє підхід системи. Можливість відмовитись від підпису передбачена, а місце для її реалізації – ні. Є одне місце для підпису, яким особа підтверджує зразу три різні речі. Як бути, коли особа готова підтвердити лише одну чи дві з цих речей – невідомо.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Сподіваємось, у поліцейського знайдеться для цього хоча б додатковий окремий чистий аркуш паперу. Ну і він не забуде внести в протокол, що такі пояснення та зауваження до нього додаються.
Також, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп’яніння у разі проведення огляду на стан сп’яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Далі знаходимо особливості оформлення протоколів про адміністративні правопорушення або постанов про адміністративні правопорушення (у розділі, де йдеться про протоколи), передбачених згадуваними вище статтями 139, 140, 188-28 КУпАП, які полягають у додаванні до них спеціальних форм документів, передбачених додатками 2-3 до Інструкції.
У Інструкції передбачено особливості оформлення протоколів і щодо інших категорій адміністративних правопорушень, але вони виділені в окремі розділи і ми повернемось до них пізніше.
А в структурі Інструкції у наступному Розділі ІІІ іде мова про розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Цей предмет значно ширший, ніж просто оформлення матеріалів, як вказано в назві Інструкції. Це якраз той випадок, коли доречна була б окрема детальна інструкція щодо здійснення цього процесу. Натомість маємо уривчасту вибіркову компіляцію з визначень та посилань на КУпАП.
Коротко по змісту розділу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Справи розглядаються поліцейськими на місці вчинення адміністративного правопорушення у випадках, визначених у п.4 Розділу І Інструкції. Справи щодо інших адміністративних правопорушень, вказаних в п.5 Розділу І Інструкції, а також щодо правопорушень, вчинених особами віком 16-18 років, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. За результатами розгляду, органом, який розглядає справу, виносить постанова.
Ми не знаходимо в цьому розділі ніякої вказівки на строки, хоча строки – необхідна опція, що гарантує законність процесу. Немає навіть посилання на відповідні строки, передбачені КУпАП. Не знаходимо порядку оскарження дій поліцейського, а також матеріалів, ним складених. Не вказано у кого, де і скільки часу зберігається справа про адміністративне правопорушення тощо. У такому випадку особі залишається спиратися на те, що поліція діє на принципах верховенства права, дотримання прав і свобод людини, законності, відкритості та прозорості, передбачених Законом України «Про Національну поліцію». А отже, слід вимагати детального роз`яснення кожної дії поліцейського та ознайомлення зі змістом норми закону, на підставі якого такі дії вчиняються. Зазначимо, що сам цей розділ був би у Інструкції доречним щодо вузького регулювання того, що стосується оформлення матеріалів справи та проходження матеріалів справи, оформлених поліцейськими. А не щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення взагалі, а нічого по суті, яким він є насправді.
Однак Розділ ІV безпосередньо стосується матеріалів справи про адміністративне правопорушення, бо регламентує винесення поліцейським постанов.
Поліцейський виносить по справі про адміністративне правопорушення одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 241 КУпАП (щодо неповнолітніх); про закриття справи.
Зміст постанови повинен відповідати статті 283 КУпАП, тобто містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення, а також дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Додатком 5 до Інструкції іде форма постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Вона складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 Розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам вказаної форми постанови.
Аналізуючи форму постанови звернемо увагу на наступне. По суті це постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Опція «вид стягнення» продовжена опцією «сума штрафу» в одному рядку. Інший вид стягнення чи чого доброго постанова про закриття справи на визначену в додатку форму не дуже накладаються. І щодо цих випадків знову маємо прогалину.
Та і щодо стягнення у вигляді штрафу форма постанови недоопрацьована і не зовсім відповідає декларованим вимогам ст. 183 КУпАП. Так, постанова має містити відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. У відривній квитанції форми постанови передбачені рядки для реквізитів, але внизу квитанції вказується, що вона заповнюється банківською установою або платником штрафу. Тобто зазначення реквізитів перекладається на самого платника чи установу банку, а де ці реквізити взяти – невідомо. Така неуважність до деталей може на практиці викликати справжню проблему для платника штрафу. І ця проблема йому буде створена через пряме порушення вимог КУпАП, бо рядки для реквізитів не дорівнює власне вказівки на самі реквізити. Щодо можливих способів оплати, то інформація про них вказана не у відривній квитанції, а в середині тексту на зворотньому боці форми постанови. Там визначено, що штраф вноситься особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Так от, щодо штрафу, який стягується на місці вчинення правопорушення, то цей новий для України законний спосіб швидкого вирішення питання, необхідно було б відобразити в постанові спеціальною відміткою. Або шляхом видозмінення відривної квитанції. Ну і детально описати порядок такого стягнення у Інструкції. Один абзац про це ми знайдемо далі у Розділі VI, але це звичайно зовсім не про детально.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом 3 днів вручається під підпис або висилається поштою рекомендованим листом з відповідною відміткою про це у справі, особі, стосовно якої її винесено, та потерпілому на його прохання. Постанова набирає законної сили після її вручення особі, або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.
Інформація про право на оскарження постанови та порядок такого оскарження у розділі традиційно відсутня. Нормотворець обмежився тим, що помістив інформацію про можливість та строки оскарження на зворотньому боці форми постанови в додатку 5 до Інструкції. Отже, знову керуємось КУпАП та іншими відповідними нормами законодавства України.
У Розділі V ідеться про накладення стягнень. Він є очевидно недоопрацьований. Містить загальне посилання на ст. 33 КУпАП і ще три пункти про терміни, в які проводиться накладення адміністративних стягнень, в тому числі судом (ст.38 КУпАП) та накладення стягнень при вчиненні особою двох і більше правопорушень (ст. 36 КУпАП). Натомість ми не знайдемо в ньому жодних вказівок поліцейському щодо його дій по накладенню стягнень, по відображенню цього факту в матеріалах справи. Той випадок, коли розділ геть малоінформативний і всі відповіді доведеться шукати безпосередньо в КУпАП. В Інструкції накладення стягнень мало б висвітлюватися вузько в розрізі оформлення матеріалів справи поліцейськими.
Далі Розділ VI: виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення.
Стягнення штрафу за бажанням особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, здійснюється поліцейським на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру, виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. У такому разі особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, видається квитанція. Форми квитанції ми в Інструкції не знаходимо, хоча ст. 309 КУпАП передбачає, що у такому випадку видається квитанція встановленого зразка.
У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення провадження в справі, виконання постанови здійснюються в порядку, передбаченому КУпАП. І в цьому розділі досить послідовно виписано такий порядок. Передбачено також форму документа, супровідного листа, яким постанова направляється на виконання, додаток 6 до Інструкції. Щодо виконання постанов, варто звернути увагу на строки. Вони чітко встановлені, і після їх сплину постанова не може бути звернена до виконання. Разом з тим, у разі примусового виконання постанови після сплину встановленого 15-ти денного строку на самостійну оплату, штраф доведеться сплатити у подвійному розмірі.
Перейдемо до розділів, які передбачають особливості оформлення матеріалів щодо деяких категорій правопорушень.
Розділ VII визначає особливості оформлення матеріалів щодо адміністративних правопорушень, вчинених повторно.
Розглядаючи розділ І ми знайомились з переліком та змістом статей, за якими поліцейський виносить постанови чи складає протоколи. Тоді говорили про те, що у разі повторності певної категорії адміністративних правопорушень поліцейський складає протокол. Якщо ж такі правопорушення вчинені вперше, поліцейський розглядає справу на місці та виносить постанову.
Так от, щодо правопорушень, вчинених вперше, не все так просто. Винесення постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1-3,6 ст.121, ч.1 ст.128 ч. 6 ст. 1331 КУпАП, здійснюється за місцем вчинення правопорушення за наявності відомостей про те, що це порушення не є повторним протягом року. А от звідки беруться ці відомості і як вони можуть бути віднайдені поліцейським на місці, – невідомо.
У разі неможливості встановити повторність, постанова в справі про адміністративне правопорушення на місці його вчинення не виноситься, а складається повідомлення про адміністративне правопорушення, яке у п’ятиденний строк надсилається до підрозділу патрульної поліції за місцем проживання (перебування) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою здійснення перевірки на наявність повторності правопорушення та вжиття заходів щодо подальшого розгляду. Після здійснення перевірки на наявність повторності правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відмітимо, що протокол не складається, а форми повідомлення про адміністративне правопорушення тут не знаходимо. Особі ж, відповідно, до закінчення перевірки жодного документу не видається.
Поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2-3 ст. 130 КУпАП, – довідку про належність транспортного засобу. У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.
Залишається неясним, як діяти у випадку, коли повторність не підтвердилась. Виносити постанову на місці вже не вийде, через 5 днів після здійснення правопорушення. Протокол не складено, складати його з таким відтермінуванням законодавство не дозволяє. На чому будуть ґрунтуватися матеріали справи? Очевидно, що в судах з`являться позови небайдужих громадян щодо оскарження дій поліцейських у вищезазначених випадках. В будь –якому разі вже зараз можна передбачити, що при виконанні цього розділу виникатимуть різноманітні складні правозастосовчі ситуації.
Наступний Розділ VIII стосується особливості оформлення матеріалів щодо дорожньо-транспортних пригод (далі – ДТП), тобто у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (ст.124 КУпАП). Стосовно цих осіб на місці ДТП складається протокол про адміністративне правопорушення в порядку, який ми досліджували у Розділі ІІ. До протоколу додається схема місця ДТП (додаток 7 до Інструкції), підписана учасниками ДТП та поліцейським. У разі наявності додаються: пояснення учасників пригоди та свідків; показання технічних приладів; показання засобів фото- та/або відеоспостереження; інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.
Пункти 4-5 розділу досить детально описують, що і яким чином відображається в схемі місця ДТП. На схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються такі об’єкти: ділянка дороги, на якій сталась ДТП; сталі орієнтири (їх визначення знаходили у Розділі І), до яких на схемі здійснена прив’язка об’єктів та слідів; транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об’єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту; координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів; ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами; ширина тротуарів, узбіччя; розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття; розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття; розташування дорожньої розмітки, світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху, шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду. В обов’язковому порядку на схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об’єктів, зображених на схемі. На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються відомості про учасників ДТП та транспортні засоби шляхом заповнення передбачених для цього граф. Така інформація підтверджується підписами водіїв транспортних засобів. При складанні схеми місця ДТП поліцейським рекомендується застосовувати спеціальне креслярське приладдя (лінійки, лекала), користуватися загальноприйнятими графічними зображеннями об’єктів та умовними позначками, не порушувати масштабу зображення, деталізувати ту чи іншу ділянку схеми пригоди, використовувати винесення фрагментів за схему. Копія схеми та/або фотографії з місця ДТП надаються учасникам пригоди за їх письмовою заявою в підрозділі патрульної поліції, поліцейськими якого зазначене ДТП оформлено.
У випадках, коли внаслідок ДТП її учасникам заподіяно тілесних ушкоджень, має бути викликана слідчо-оперативна група для проведення слідчих дій на місці пригоди.
Далі йдеться про випадки, коли для прийняття об’єктивного рішення виникає необхідність для отримання додаткових даних або, якщо необхідно залучити експерта, або якщо один з учасників втік з місця пригоди. Тут частково визначено порядок передачі матеріалів та терміни їх розгляду уповноваженими особами патрульної поліції. Хоча закінченого алгоритму дій не прослідковується. Важливо знати, що у вищевизначених випадках дії ініціюються поліцейським. Наприклад, для залучення експерта поліцейський у триденний термін відправляє відповідного листа до регіонального підрозділу Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з переліком питань. Отже, особі, учаснику ДТП, яка вважає, що така експертиза необхідна, варто уточнити у поліцейського, чи буде він готувати такого листа. І можливо подати письмове клопотання за загальними правилами провадження у справах про адміністративне правопорушення. Власне порада користуватися правами учасника провадження у справах про адміністративні правопорушення та керуватися КУпАП, законодавством України та Конституцією України, а не лише нормами Інструкції (які є не завжди однозначними, а також мають прогалини), є універсальною.
Наступний Розділ IX також про особливості оформлення певного виду правопорушень, а саме, передбачених статтею 130 КУпАП. Тобто керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Результати огляду додаються до протоколу. Порядок проведення огляду розписаний в окремій, також недавно прийнятій відомчій інструкції, затвердженій Наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (експертний аналіз інструкції), тому зупинятися тут на ньому не будемо.
Натомість звернемо увагу, що правопорушення, визначене у статті 130, передбачає повторність. Ми зустрічали особливості оформлення матеріалів щодо таких правопорушень в Розділі VII. Там згадується і вказана стаття. Так от, ці цілих два розділи, які формально присутні в Інструкції і регулюють особливості оформлення матеріалів безпосередньо щодо правопорушень, передбачених ст.130, не синхронізовані. І зовсім не зрозуміло, як діяти поліцейському, якщо він не може встановити на місці, повторно чи вперше вчинене таке правопорушення. Навряд чи він повинен відпустити п`яного водія і скласти повідомлення про вчинення правопорушення, хоча саме такі дії випливають з логіки Розділу VII. А даний розділ, який все таки є ніби більш вузько направленим, замість уточнення алгоритму дій поліцейського у випадку повторності правопорушення, просто ігнорує цей аспект. Що може призвести до наслідків, про які ми згадували, аналізуючи Розділ VII.
Розділ X стосується особливостей провадження у справах про порушення правил дорожнього руху окремими категоріями осіб, іноземцями та особами без громадянства.
Тут слід зазначити, що стосовно іноземців, які користуються дипломатичним імунітетом, то питання припинення правопорушення, відповідальності за нього та оформлення матеріалів вирішуються спеціальними діями поліцейських, які виключають затримання чи будь-які інші дії примусового характеру. Після перевірки документів, що підтверджують особу та дипломатичний імунітет, поліцейський у випадку скоєння правопорушення складає протокол. Якщо необхідно припинити правопорушення, наприклад, не дозволити керування автомобілем у стані сп`яніння, поліцейський викликає таксі, дає можливість викликати водія, тощо. Проблемні питання щодо таких осіб вирішуються Департаментом патрульної поліції з повідомленням Міністерства закордонних справ України.
На всіх інших іноземців та осіб без громадянства розповсюджуються вимоги чинного законодавства України. Інструкція рекомендує поліцейським вирішувати питання та здійснювати провадження в справі про адміністративне порушення на місці його вчинення та використовувати всі передбачені законом можливості для прискорення розгляду справи та виконання постанови у найкоротші терміни.
В двох подальших розділах йтиметься про спеціальні процедури вилучення документів та транспортних засобів.
Розділ XI регулює вилучення посвідчення водія і позбавлення права керувати транспортними засобами. Насправді, в основному йдеться про порядок та оформлення вилучення посвідчення водія, що якраз і закономірно в контексті Інструкції.
Позбавлення права керування транспортним засобом є маркером, за яким поліцейський визначає чи має він право тимчасово вилучати посвідчення водія. А саме: за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене КУпАП, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
Замість вилученого посвідчення водія поліцейський видає водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. Форма тимчасового дозволу міститься в додатку 8 Інструкції, а в додатку 11 подано технічний опис бланка такого дозволу. Форма досить детальна, тому зупинятися окремо не будемо, зазначимо лиш, що всі передбачені в ній графи мають бути ретельно заповнені. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Втрачений тимчасовий дозвіл поновлюється уповноваженою особою будь-якого підрозділу патрульної поліції після документального підтвердження інформації про його попередню видачу. Корінець до тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом заповнюється поліцейським, який його видав, та надалі зберігається у відповідному підрозділі для здійснення належного контролю за правомірністю його видачі учасникам дорожнього руху.
В Інструкції (п.8) вказується, що посвідчення водія вилучається до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Разом з тим у п.10 зазначається, що після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа до територіального органу Національної поліції України. Інструкція, на жаль, не передбачає строків, протягом яких посвідчення має бути повернено водієві. Зазначимо, що відповідно до ст. 265-1 КУпАП таке звернення особи є обов’язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. І ні за звернення, ані за повернення посвідчення з водія не має стягуватися плата. Про це Інструкція поліцейських не інформує, тому сподіваємось на їх добре знання КУпАП.
Наступний Розділ XII про тимчасове затримання транспортних засобів. Тут є багато деталей, на які слід звернути увагу.
Тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених ст. 2652 КУпАП, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення. Вона передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу двома шляхами: 1) його блокування за допомогою технічних пристроїв або 2) доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху (п. 1 розділу). Але формулювання п.11 розділу трохи змінює вищевказану послідовність використання шляхів примусового припинення використання транспортного засобу. Там сказано: у разі якщо доставити транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку неможливо, поліцейський проводить його затримання шляхом блокування з дотриманням умов безпеки дорожнього руху. Враховуючи, що цей пункт іде після пункту, де передбачено стягнення плати за транспортування та зберігання транспортного засобу, можна припустити чому Інструкція допускає таку зміну послідовності. Хоча це протирічить нормі, вказаній у ст. 265-2 КУпАП про те, що у разі, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.
Разом з тим Інструкція передбачає і дії «обличчям до водія». В пунктах 5- 6 зазначається, що якщо правопорушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, поліцейський не проводить тимчасове затримання транспортного засобу і оформляє протокол про адміністративне правопорушення, а у випадках, передбачених КУпАП, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу. Причому навіть у тому випадку, коли вже почалися дії та оформлення документів щодо затримання транспортного засобу, якщо водія не було на місці, а в процесі він з`явився. І у такому разі оплата фактично виконаних робіт з доставлення транспортного засобу не проводиться.
Після тимчасового затримання транспортного засобу поліцейський зобов’язаний надати водію можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення транспортного засобу до місця постійної дислокації.
Інструкція передбачає в додатку 9 форму Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Вона єдина для обох шляхів примусового припинення використання транспортного засобу. Хоча зроблена явно під другий шлях: доставлення транспортного засобу на зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку. Як і подальший опис її заповнення, який розписано в пункті, де регламентується доставлення транспортного засобу, там же вперше згадується і відповідний додаток. В пункті про блокування, окремо при заповнення і видачу акту не йдеться взагалі. Однак, і контекст Інструкції, і сам бланк свідчить про те, що Акт огляду і затримання транспортного засобу обов`язково заповнюється при використанні кожного виду затримання. Зазначений акт складається в присутності наступних осіб та підписується ними: особи, яка прийняла рішення про тимчасове затримання транспортного засобу; особа, що виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; два свідки; водій і страховий комісар у разі їх присутності. До акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу за можливості додаються фотографія транспортного засобу і перелік речей, які перебувають у ньому. Один примірник акта огляду транспортного засобу (за винятком фотографій) надається водію, власнику (співвласнику) транспортного засобу у разі їх присутності. Інший примірник акта огляду транспортного засобу зберігається у матеріалах справи про адміністративне правопорушення. Про тимчасове затримання транспортного засобу робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів – евакуаторів, які поліцейський викликає через чергового відповідного територіального органу Національної поліції України. Водій, власник (співвласник) тимчасово затриманого транспортного засобу, крім транспортного засобу боржника, що перебуває на спеціальному майданчику чи стоянці, має право доступу до нього в присутності особи, відповідальної за його зберігання.
Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк, необхідний для вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більш як на три дні з дати такого затримання. Строк затримання обчислюється з моменту винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, складення протоколу про адміністративне правопорушення або акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а строк зберігання – з моменту доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.
Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за його отриманням і таке звернення є обов’язковим для виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов’язаних з транспортуванням та зберіганням, та пред’явлення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складення.
Розблокування транспортного засобу здійснюється поліцейським після складення протоколу про адміністративне правопорушення або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У разі відсутності водія, транспортний засіб якого затримано, поліцейський залишає на місці, де був автомобіль, або під його склоочисниками повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу форма якого наведена в додатку 10 Інструкції.
Тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється поліцейським також у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 40 Закону України “Про виконавче провадження”. Про це поліцейський повідомляє державному виконавцю протягом 3 діб. Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за вимогою державного виконавця.
Фінальний Розділ XIII якраз весь про оформлення матеріалів і розглядає деякі аспекти діловодства у справах. З цього розділу ми можемо зробити висновок, що існує система виготовлення, обліку, зберігання бланків, форми яких визначено Інструкцією. Також є порядок проходження матеріалів між підрозділами, встановлені строки їх оформлення та передачі. Так, адміністративні матеріали, оформлені поліцейським, протягом однієї доби надсилаються до підрозділів адміністративної практики для подальшої їх реєстрації та опрацювання. Особа, яка здійснює контроль за використанням бланків про адміністративне правопорушення та постанов про адміністративне правопорушення, одночасно здійснює перевірку правомірності оформлення адміністративних матеріалів.
Тимчасово вилучені документи повертаються за наявності підстав для повернення (постанова суду, довідка посадової особи органу кримінально-виконавчої інспекції, відповідний акт із відміткою посадової особи про усунення виявлених порушень та наявність документів, які підтверджують сплату штрафу) уповноваженими особами відповідних підрозділів патрульної поліції відповідно до чинного законодавства. Документи, які є підставою для повернення тимчасово вилучених посвідчень водія, вносяться до автоматизованої інформаційно-пошукової системи уповноваженою особою підрозділу патрульної поліції.
Справи про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху підлягають зберіганню протягом трьох років. Матеріали про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані за допомогою фото-, відеозапису чи кінозйомки, зберігаються в підрозділі в електронному вигляді протягом трьох місяців з дати фіксації порушення.
Отже, здійснивши аналіз такої багатогранної Інструкції, можна прийти до висновку, що вона потребує значного удосконалення через наявні в ній прогалини та колізії.