Суспільство ще довго не забуде трагічний інцидент в ніч на 7 лютого 2016 р., коли у Києві поліцейські недавно сформованої на нових засадах патрульної служби внаслідок тривалої і масштабної за кількістю задіяних службових автомобілів погоні за водієм BMW, почали хаотичну стрілянину, внаслідок чого загинув 17 річний пасажир автомобіля.

Цей випадок викликав значний суспільний резонанс, особливо на фоні того, що протягом декількох років ЗМІ регулярно повідомляють про факти загибелі пішоходів внаслідок наїздів на них водіїв, які через алкогольне або наркотичне сп’яніння не впоралися з керуванням авто на величезній швидкості.

Зважаючи на це, значна кількість співвітчизників схвалила досить жорсткі дії поліцейських, навіть попри те, що в BMW не виявилося ані злочинців, ані зброї, а летальні постріли, як вказувалося журналістами, були здійснені у вікна вже зупиненого автотранспортного засобу.

Інша частина суспільства, включаючи значною мірою і експертне середовище, негативно відреагувала на таке непропорційне та невиправдане за своїм характером застосування зброї поліцейськими, побачивши у діях поліції пряме і нічим не обґрунтоване порушення права на життя.

Наразі по так званій «справі BMW» триває досудове розслідування, а підозрюваний знаходиться під домашнім арештом. Обставини трагічного випадку ще не стали предметом всебічного дослідження у суді, тому на сьогодні є передчасним давати однозначні юридичні оцінки конкретним діям поліцейських. Continue reading “MAKARATZIS v. GREECE: ЄСПЛ щодо використання поліцейськими вогнепальної зброї для зупинки транспортного засобу” →

Кожен новий міністр внутрішніх справ, заступаючи на посаду, влаштовував імітацію реформи: видавались накази про реорганізацію; показово звільнялись люди, винні у незначних проступках; змінювались таблички на кабінетах, прізвища, назви посад та структурних підрозділів тощо. Одночасно з цим, як і сьогодні, майже завжди відбувалося атестування з кінцевим результатом у 5-10 % звільнених. Хоча зараз, в умовах утворення Національної поліції, ми й говоримо про якісно-нову процедуру атестування, із широким залученням громадськості до її проведення, однак середній результат у 15% звільнених та їх постійне поновлення у судовому порядку говорить про те, що в цілому атестування поліцейських за своїми фінальними показниками фактично нічим не відрізняється від бюрократично-кулуарних атестацій міліціонерів протягом всіх років незалежності України.

Чому так сталося? Вважаємо, що основною причиною є безвідповідальне ставлення МВС та Національної поліції до цього процесу.

Попри широке залучення громадськості, масштабне фінансування (передусім за допомогою іноземних донорів) та не менш масштабний піар, Національна поліція та МВС України просто звели нанівець все атестування. Це не помилки, на яких можна навчитися, і не зовнішній фактор, як от суди, які нібито допомогли “реваншу міліцейської системи”, а звичайна безвідповідальність (якщо не умисний саботаж). І це було передбачувано з самого початку. Про це говорили експерти з громадського середовища, науковці. Однак у нас не прийнято, щоб представники влади дослухались до експертної думки і починали діяти ще до виникнення проблеми. Складається враження, що з атестування чиновники просто зробили гарну піар-кампанію, коли результати вже нікого не цікавлять. Continue reading “Атестування поліцейських на грані провалу: три шляхи вирішення проблеми” →

Як відомо, Кіровоградським окружним адміністративним судом 17 березня 2016 р. було ухвалено одне з перших судових рішень за позовом поліцейського, звільненого за результатами атестування, що скасувало результати атестування і поновило позивача на посаді (посилання на текст, далі за текстом – Постанова 1).

Дещо пізніше (07 квітня 2016р.) Окружним адміністративним судом м. Києва було ухвалено, мабуть, найбільш резонансне рішення у цій темі (посилання на текст, далі за текстом Постанова 2), про що свідчить окремий допис на сайті суду. Нещодавно стало відомо про подання Національною поліцією апеляційної скарги у цій справі.

Зважаючи на існування величезної кількості аналогічних позовів від звільнених в результаті атестування поліцейських, деякі положення з мотивувальної частини вищевказаних судових рішень можуть стати своєрідним неофіційним зразком для судів по всій країні при розгляді подібних спорів.

Відтак майбутні вердикти апеляційної інстанції по кожній з Постанов матимуть надзвичайно важливе значення для: 1) результатів атестування поліцейських взагалі; 2) практики залучення до атестування держслужбовців та представників громадськості.

Слід також зазначити, що перші скасування судами рішень про звільнення поліцейських внаслідок атестування, викликало дуже емоційні публічні заяви в ЗМІ з боку Голови Національної поліції. Далі у з’ясування відносин приєднався і голова Окружного адміністративного суду м. Києва, надавши негативні оцінки такій реакції Національної поліції. Отже, значення судової практики у таких справах вийшло за межі суто юридичної площини і перемістилося у ракурс неабиякої суспільної уваги.

Метою цього коментаря є загальний юридичний аналіз правових позицій Постанови 1 та Постанови 2, ґрунтуючись на яких суди визнали незаконними результати атестування поліцейських, а також вироблення деяких відповідних рекомендацій для Національної поліції. При цьому ми утримаємося від надання зазначеним постановам судів будь-яких оцінок, хоча і розцінюємо тенденцію поновлення поліцейських на посадах після непроходження ними атестування як явище, яке в цілому має негативне значення для реформи поліції. Разом з тим, якщо у процедурі атестування допускаються порушення законодавства, права звільненого працівника поліції мають бути безумовно захищені судом.

Continue reading “Експертний коментар щодо підстав скасування у судовому порядку результатів атестування поліцейських” →