Новини

Більше новин >>

Аналітика

Гармонізація законодавства про адміністративну відповідальність із стандартами ЄС та практикою ЄСПЛ: доповідь

Доповідь підготовлено юристом, експертом групи “Поліція під контролем” Євгеном Крапивіним для експертної дискусії “Розвиток законодавства про адміністративну відповідальність. Новий Кодекс – потреба та перспективи”, яка відбулась 03 квітня 2017 року в Інституті законодавства Верховної Ради України.

Реформа адміністративно-деліктного законодавства, основним нормативно-правовим актом якого залишається радянський Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) 1984 року залишається нереалізованою попри низку напрацювань з боку експертного та наукового середовища.

Насамперед, мова йде про ухвалення нового кодифікованого акту – Кодексу про адміністративні проступки – одного з першочергових заходів, передбачених Концепцією адміністративної реформи в Україні[1] 1998 року. За браком політичної волі у законодавця та відсутності консолідованого підходу наукових кіл та органів влади, які застосовують на практиці норми адміністративно-деліктного законодавства цей «першочерговий» захід не було реалізовано. При цьому упродовж 1998–2013 рр. на розгляд загалу було винесено принаймні три проекти КУпАП, однак жоден із них не отримав необхідної підтримки. Фактично питання розробки і прийняття нового кодексу багато років поспіль перебуває в «законсервованому» стані[2].

Сьогодні, з огляду на реформу органів правопорядку (створення антикорупційних органів, реформування поліції тощо) та кримінальної юстиції (ухвалення КПК 2012 року, запровадежння інституту кримінальних проступків) ми розуміємо, що адміністративно-деліктне законодавство нарешті має зазнати концептуальних змін. В контексті цього, мова має йти про гармонізацію законодавства про адміністративну відповідальність із стандартами ЄС та практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), враховуючи євроінтеграційні прагнення України, а також міжнародно-правові зобов’язання, які вона має перед Радою Європи. Continue reading “Гармонізація законодавства про адміністративну відповідальність із стандартами ЄС та практикою ЄСПЛ: доповідь” →

Олександр Банчук: Дисциплінарний статут Нацполіції: поліцейські – не люди?

NB: статтю опубліковано на сайті Української правди в розділі.

У МВС розробили Дисциплінарний статут Національної поліції, який не відповідає європейським стандартам і перетворює поліцейських у безвідмовних і безправних гвинтиків управлінської системи, готових на виконання будь-яких вказівок.

Важливим етапом реформування Міністерства внутрішніх справ і створення нової поліції стало ухвалення закону “Про Національну поліцію” 2 липня 2015 року. Але одночасно з цим законом продовжує досі діяти Дисциплінарний статут органів внутрішніх справдесятирічної давнини (від 2006 року).

Неможливо побудувати новий орган, який сповідує європейські стандарти відносин з громадянами – якщо внутрішні правила взаємодії між поліцейськими та їх керівництвом залишаються радянськими. Розуміючи це, уряд за пропозицією Міністерства внутрішніх справ вніс на розгляд парламенту проект №4670 Дисциплінарного статуту Національної поліції, який вже підтриманий в першому читанні і очікує свого ухвалення в цілому.

Керівництво МВС не тільки намагається забезпечити для поліцейських гідну оплату праці і соціальне забезпечення, але й пропонує запровадити в українському законодавстві невідому демократичному світу “презумпцію правоти поліцейських“.

Зважаючи на це, можна було б очікувати і в новому дисциплінарному статуті поліції розширення прав поліцейських і гарантій їх діяльності.

Натомість все абсолютно не так. Continue reading “Олександр Банчук: Дисциплінарний статут Нацполіції: поліцейські – не люди?” →

Владимир Батчаев: Полицейские каталажки. О проблемах доставленных в полицию

Мельчает ведомство жандармское – не только задержать, а и посадить с чувством, с толком, с расстановкой в полиции уже не могут. Почему? А просто некуда сажать.

Ещё в 2009 году МВД издало непривычно человечный для этого ведомства приказ №181, в котором озаботилось созданием цивилизованных условий содержания правонарушителей в специальных служебных помещениях  – комнатах для задержанных и доставленных (КЗД).

Для большей наглядности смоделируем уютную обстановку этой комнаты в строгом соответствии с требованиями вышеназванного приказа.

kzd

Итак, не менее 4 кв. метров площади на одного человека, топчан с матрасом и свежим постельным бельем, закрытая туалетная кабинка, подключенный к водопроводу умывальник, принудительная вентиляция, окно с возможностью проветривания, искусственное освещение,  столик для приема пищи. А как бонус к комфортному времяпровождению, каждому постояльцу МВД гарантирует отсутствие наручников, памятку с его правами, бумагу с ручкой и конвертом для написания жалобы прокурору, а при длительном задержании (от 3 часов до 3 суток) – регулярное трехразовое питание и часовую прогулку на свежем воздухе. Continue reading “Владимир Батчаев: Полицейские каталажки. О проблемах доставленных в полицию” →

Омбудсман звернувся із поданням до Конституційного Суду України щодо неконституційності збирання зразків ДНК поліцією

13 лютого 2017 року Уповноважений ВРУ з прав людини звернувся із поданням до Конституційного Суду України щодо конституційності положень ч. 2 ст. 26 Закону “Про Національну поліцію” (повноваження зі збору зразків ДНК в осіб, затриманих за підозрою у вчиненні правопорушень (адмін. затримання та адмін. арешт, затримання та домашній арешт в крим. процесі) в ході формування інформаційних ресурсів поліцією) – http://www.ccu.gov.ua/sites/default/files/ccu/5_422.pdf.

Причиною звернення є невідповідність згаданих вище положень ст. 3, ч. 1, 2 ст. 8 та ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України (право на повагу до особистого та сімейного життя) у їх взаємозв’язку, оскільки:

а) викликає занепокоєння відсутність диференційованого підходу щодо визначення кола осіб, щодо яких уможливлюється збір інформації;

б) законодавцем абсолютно не диференційовано випадки необхідності збору зразків ДНК в залежності від ступеню тяжкості та характеру правопорушення, не визначено, за яких саме обставин можуть відбиратись у особи зразки ДНК, порядок відібрання, період і порядок їх зберігання, порядок знищення та доступу до такої інформації самої особи або її родичів;

в) враховуючи характер та серйозність втручання у особисте життя (коли зразки ДНК відбираються у особи, а не збираються на місце вчинення злочину з предметів або знарядь вчинення злочину), вбачається, що такий захід має супроводжуватись судовим контролем;

г) регулювання вказаних вище питань має встановлюватись виключно законом, оскільки саме воно визначає межі дискреції державного органу при застосуванні відповідного положення і забезпечує передбачуваність та пропорційність його застосування. В свою чергу, Закону України “Про захист персональних даних”, включно із відповідними положеннями Закону України “Про Національну поліцію” та Конституції України недостатньо, отже, вони не можуть бути визнані такими, що надають належний захист від свавільного втручання. Continue reading “Омбудсман звернувся із поданням до Конституційного Суду України щодо неконституційності збирання зразків ДНК поліцією” →

Новий керівник поліції – продовження реформ чи консервація старої системи?

Наразі більш доцільно обговорювати позицію Арсена Авакова щодо подальшого розвитку Нацполіції, а не особу Сергія Князєва, як новопризначеного Керівника цього органу. Адже плани, пріоритети нового очільника поліції та здатність їх втілювати в життя можна буде оцінити лише через пару місяців його роботи.

Щодо негативної особливості самого конкурсу ми висловлювались раніше – він так і залишився закритим для суспільства. Тим часом для суспільства та експертів було б дуже корисним ознайомитися зі змістом довгострокової та короткострокової програмами, мотиваційним листом Сергія Князєва, які він подавав до Комісії в якості кандидата. Адже мова йде про основні цілі та шляхи їх досягнення, які ставить перед собою С. Князєв на наступні 5 років роботи на посаді керівника найбільшого правоохоронного відомства.

З поміж трьох кандидатів (двоє з яких були чинними працівниками поліції), рекомендованих Комісією за результатами конкурсу, Аваков цілком очікувано обрав чинного високопосадовця Національної поліції. При чому саме того із них, який має найбільший досвід роботи у слідчо-оперативних підрозділах.

Відтак, судячи з такого вибору, для Арсена Авакова реформи в поліції вже не є настільки актуальними, а замість них настав час для стабілізації роботи поліції для того, щоб боротися зі злочинністю на чолі із авторитетним і досвідченим представником «старої міліцейської гвардії». Адже Сергій Князєв почав працювати оперуповноваженим ще у далекому 1995 році, і весь цей час невпинно рухався кар’єрними сходинками, незважаючи на зміну міністрів.

Така позиція Арсена Авакова в принципі цілком відповідає очікуванням суспільства, яке хоче бачити, що держава ефективно захищає його від бандитів та грабіжників. Адже в останні роки рівень вуличної злочинності і крадіжок внаслідок передусім об’єктивних чинників (війна на Сході України, економічна криза тощо) справді сягнув небачених показників. Continue reading “Новий керівник поліції – продовження реформ чи консервація старої системи?” →