Більше новин >>

Пропозиції до проекту постанови КМУ «Порядку функціонування системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі»

13 червня Управлінням безпеки дорожнього руху Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України був оприлюднений проект постанови Кабінету Міністрів України «Про функціонування системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі» та Порядку функціонування системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі і Порядку звернення особи, яка допустила порушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, які цією постановою затверджуються.

Проект постанови було підготовлено з метою підвищення ефективності контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками за рахунок автоматизації процесу, ліквідації корупційної складової при виявленні правопорушень і оформленні відповідних адміністративних матеріалів за рахунок виключення впливу людського фактору, реалізації принципу невідворотності покарання за скоєні у цій сфері правопорушення, підвищення правової свідомості учасників дорожнього руху, а також на виконання вимог Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Затвердження постанови та вказаних Порядків дозволить підвищити рівень безпеки на вулично-дорожній мережі держави, зменшити кількість дорожньо-транспортних пригод, загиблих і травмованих у них громадян, а також дозволить залучати суб’єкти господарювання до реалізації заходів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Експертна група “Поліція під контролем” вже висловлювалась з цього приводу у відповідній статті (посилання є в кінці цього тексту) і надіслала свої пропозиції до проекту Постанови, що викладені нижче. Continue reading “Пропозиції до проекту постанови КМУ «Порядку функціонування системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі»”

Атестування поліцейських на грані провалу: три шляхи вирішення проблеми

Кожен новий міністр внутрішніх справ, заступаючи на посаду, влаштовував імітацію реформи: видавались накази про реорганізацію; показово звільнялись люди, винні у незначних проступках; змінювались таблички на кабінетах, прізвища, назви посад та структурних підрозділів тощо. Одночасно з цим, як і сьогодні, майже завжди відбувалося атестування з кінцевим результатом у 5-10 % звільнених. Хоча зараз, в умовах утворення Національної поліції, ми й говоримо про якісно-нову процедуру атестування, із широким залученням громадськості до її проведення, однак середній результат у 15% звільнених та їх постійне поновлення у судовому порядку говорить про те, що в цілому атестування поліцейських за своїми фінальними показниками фактично нічим не відрізняється від бюрократично-кулуарних атестацій міліціонерів протягом всіх років незалежності України.

Чому так сталося? Вважаємо, що основною причиною є безвідповідальне ставлення МВС та Національної поліції до цього процесу.

Попри широке залучення громадськості, масштабне фінансування (передусім за допомогою іноземних донорів) та не менш масштабний піар, Національна поліція та МВС України просто звели нанівець все атестування. Це не помилки, на яких можна навчитися, і не зовнішній фактор, як от суди, які нібито допомогли “реваншу міліцейської системи”, а звичайна безвідповідальність (якщо не умисний саботаж). І це було передбачувано з самого початку. Про це говорили експерти з громадського середовища, науковці. Однак у нас не прийнято, щоб представники влади дослухались до експертної думки і починали діяти ще до виникнення проблеми. Складається враження, що з атестування чиновники просто зробили гарну піар-кампанію, коли результати вже нікого не цікавлять. Continue reading “Атестування поліцейських на грані провалу: три шляхи вирішення проблеми”

Експертний коментар щодо запиту Департаменту протидії наркозлочинності від 19.05.2016 (про незаконне формування бази наркозалежних осіб)

NB: Цей експертний коментар є супровідним до статті «Поліція продовжує незаконно збирати інформацію про людей із наркозалежністю», що коротко описує проблему.

13244056_842530509184345_9052885666406581989_o 

Проаналізувавши запит, ми вирішили відповісти на такі питання:

– Чи може поліція, зокрема Департамент протидії наркозлочинності запитувати таку інформацію?

– Чи належним чином оформлений запит, якщо поліція, зокрема Департамент протидії наркозлочинності може запитувати таку інформацію?

– Чи може поліція, зокрема Департамент протидії           наркозлочинності, формувати бази (банки) даних із використанням запитуваної інформації?


1. Поліція запитує список осіб, які перебувають на обліку в наркодиспансері. Перелік осіб, що перебувають на такому обліку, є персональними даними. Відповідно до статті 2 Закону України “Про захист персональних даних” персональними даними є “відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована”.

2. Запитувана інформація стосується здоров’я людини. «Забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричних або генетичних даних” (частина 1 статті 7 Закону України “Про захист персональних даних”). Continue reading “Експертний коментар щодо запиту Департаменту протидії наркозлочинності від 19.05.2016 (про незаконне формування бази наркозалежних осіб)”

Особистий огляд та поверхнева перевірка: експертний аналіз

І.

Чотири роки тому Асоціація УМДПЛ проводила круглий стіл «Поверхневий огляд чи незаконний обшук – чи дотримується міліція закону?», на якому були розглянуті проблеми правового регулювання огляду особи та її речей, а також практику його здійснення (правозастосування), що досліджувалась під час моніторингової кампанії «Міліція під контролем».

Тоді українське законодавство нараховувало п’ять різних понять стосовно проведення такої дії, як огляд особи та її речей: «особистий огляд і огляд речей», «зовнішній огляд одягу та речей», «огляд особи», «особистий обшук», «обшук особи». Це створювало плутанину щодо порядку та підстав його проведення. Цією плутаниною користувались самі працівники міліції, здійснюючи так званий «поверхневий огляд» без жодного процесуального документування.

Сьогодні ситуація не змінилась – ми також маємо п’ять понять, що позначають один інститут особистого огляду. Лише зникло поняття «зовнішній огляд», що було закріплене в Статуті патрульно-постової служби. Йому на зміну прийшов інститут «поверхневої перевірки» (ст. 34 ЗУ «Про Національну поліцію»), схожий за назвою, але інший за змістом. Його закріплення у Законі, а не підзаконному акті є позитивним кроком. Таким чином була виконана основна рекомендація, що була озвучена під час проведення круглого столу, згаданого вище. Однак за змістом цей інститут несе значні загрози для прав людини.

У цій статті ми вирішили ретельно розглянути інститут особистого огляду, пояснити відмінність між цими поняттями та процедурами, а також здійснити аналіз  інституту поверхневої перевірки.

Continue reading “Особистий огляд та поверхнева перевірка: експертний аналіз”

Експертний коментар щодо підстав скасування у судовому порядку результатів атестування поліцейських

Як відомо, Кіровоградським окружним адміністративним судом 17 березня 2016 р. було ухвалено одне з перших судових рішень за позовом поліцейського, звільненого за результатами атестування, що скасувало результати атестування і поновило позивача на посаді (посилання на текст, далі за текстом – Постанова 1).

Дещо пізніше (07 квітня 2016р.) Окружним адміністративним судом м. Києва було ухвалено, мабуть, найбільш резонансне рішення у цій темі (посилання на текст, далі за текстом Постанова 2), про що свідчить окремий допис на сайті суду. Нещодавно стало відомо про подання Національною поліцією апеляційної скарги у цій справі.

Зважаючи на існування величезної кількості аналогічних позовів від звільнених в результаті атестування поліцейських, деякі положення з мотивувальної частини вищевказаних судових рішень можуть стати своєрідним неофіційним зразком для судів по всій країні при розгляді подібних спорів.

Відтак майбутні вердикти апеляційної інстанції по кожній з Постанов матимуть надзвичайно важливе значення для: 1) результатів атестування поліцейських взагалі; 2) практики залучення до атестування держслужбовців та представників громадськості.

Слід також зазначити, що перші скасування судами рішень про звільнення поліцейських внаслідок атестування, викликало дуже емоційні публічні заяви в ЗМІ з боку Голови Національної поліції. Далі у з’ясування відносин приєднався і голова Окружного адміністративного суду м. Києва, надавши негативні оцінки такій реакції Національної поліції. Отже, значення судової практики у таких справах вийшло за межі суто юридичної площини і перемістилося у ракурс неабиякої суспільної уваги.

Метою цього коментаря є загальний юридичний аналіз правових позицій Постанови 1 та Постанови 2, ґрунтуючись на яких суди визнали незаконними результати атестування поліцейських, а також вироблення деяких відповідних рекомендацій для Національної поліції. При цьому ми утримаємося від надання зазначеним постановам судів будь-яких оцінок, хоча і розцінюємо тенденцію поновлення поліцейських на посадах після непроходження ними атестування як явище, яке в цілому має негативне значення для реформи поліції. Разом з тим, якщо у процедурі атестування допускаються порушення законодавства, права звільненого працівника поліції мають бути безумовно захищені судом.

Continue reading “Експертний коментар щодо підстав скасування у судовому порядку результатів атестування поліцейських”